ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа №2а-9745/09/2270/15
адміністративне провадження №К/9901/31652/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства "ПАКТ" до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя - Сміляниця Е.С., Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №2-а-9745/09/2270/15.
встановив:
Приватне підприємство "ПАКТ" (далі - ПП "ПАКТ") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Кам`янець-Подільська ОДПІ) № 0000492342/0 від 13.04.2009, № 0000492342/1 від 04.06.2009, № 0000492342/2 від 20.08.2009, № 0000492342/3 від 29.10.2009, № 0000482342/1 від 04.06.2009, № 0000482342/2 від 20.08.2009, № 0000482342/3 від 29.10.2009, № 0009932342/3 від 29.10.2009.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок придбання у ТОВ "Електротерм" приміщення, яке віднесено до основних фондів 1 групи. Щодо господарських операцій з ТОВ "Белонна ІК" суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам щодо їх реальності.
За наслідками повторного перегляду, постановою Хмельницького кружного адміністративного суду від 05.12.2016 в позові відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Кам`янець-Подільська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 та залишити в силі постанову Хмельницького кружного адміністративного суду від 05.12.2016.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 4.9 статті4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Кам`янець-Подільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Пакт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.04.2009 №689/234/21332137, в якому відображено висновки про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств.
На підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
від 13.04.2009 №0000492342/0, від 04.06.2009 №0000492342/1, від 20.08.2009 №0000492342/2, від 29.10.2009 №0000492342/3 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 256449,00 грн., у тому числі 176329,00 грн. за основним платежем та 80120,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 13.04.2009 №0000482342/0, від 04.06.2009 №0000482342/1, від 20.08.2009 №0000482342/2, від 29.10.2009 №0000482342/3 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176,00 грн., у тому числі 119854,00 грн. за основним платежем та 60322,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 29.10.2009 №0009932342/3 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 8044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Щодо нараховування позивачем, амортизаційних відрахувань на об`єкт нерухомості по вул. Гагаріна в м. Кам`янець-Подільський та безпідставного включення до сум податкового кредиту суми 80445 грн. згідно податкової накладної ТОВ "Електротерм" № 63 від 13.12.2007.
Судами встановлено, що в грудні 2007 року позивач придбав у ТОВ "Електротерм" приміщення по вул. Гагаріна в м. Кам`янець-Подільський загальною вартістю 482670,00грн., в тому числі ПДВ 80445,00 грн.; придбані приміщення вартістю 402225,00грн. віднесені до основних фондів 1 групи.
Витрати на придбання приміщень в ТОВ "Електротерм" по вул. Гагаріна в м. Кам`янець-Подільський у розмірі 402225 грн. дійсно віднесені позивачем до основних фондів 1 групи та відображені на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.
Відповідно до довідок ПП "Пакт" вказаний об`єкт нерухомості (незавершене будівництво) придбаний з метою використання у господарській діяльності підприємства (під офісні приміщення), з дати придбання він віднесений до основних виробничих фондів 1 групи, власник цього об`єкту не приймав будь-яких рішень про переведення цього об`єкта з основних виробничих фонді 1 групи до невиробничих фондів.
Аналіз наданих позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік та Розрахунку амортизації за IV квартал 2008 року свідчить, що підприємством не відображалося в податковій звітності переведення основних фондів в невиробничі, оскільки залишкова вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки складає 4777729 грн.
Відповідно до частини 1 пункту 4.9 статті 4 цього Закону якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1-за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
При цьому, будь-яких рішень власника приміщень про переведення придбаних приміщень з основних фондів до невиробничих відповідачем не представлено.
Проте, податковим органом надано регістр обліку позивача (розрахунку амортизації), відповідно до якого спірні приміщення зазначені в розділі невиробничих основних засобів. Разом з тим, наданий документ не можна вважати безспірним доказом переведення таких фондів, оскільки таке переведення проводиться на підставі відповідних комісійних актів; також наданий документ не засвідчений підписами посадових осіб підприємства.
З урахуванням наведеного, висновок податкового органу про передачу окремого об`єкта основних фондів групи 1 до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку не відповідає фактичним обставинам справи.
Наведені обставини досліджувалися в Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.04.2012, який дійшов аналогічного висновку.
Крім того, Вищий адміністративний суд України скасовуючи вказану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що позивачем фактично не було включено до складу податкового кредиту в грудні 2007 року суму ПДВ у розмірі 80445,00грн. згідно податкової накладної від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротерм" від 13.12.2007 №63, що підтверджується Реєстром отриманих податкових накладних, а відтак висновки податкового органу стосовно безпідставного включення позивачем до сум податкового кредиту суми 80445 грн. згідно податкової накладної ТОВ "Електротерм" № 63 від 13.12.2007 є помилковими.
Щодо господарських операцій між ПП "ПАКТ" та ТОВ "Беллона ІК" з придбання високовольтних силових кабелів.
За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як визначено у підпункті 7.4.1 пункті 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
На підтвердження реальності господарських операцій та використання підприємством придбаних високовольтних силових кабелів у ТОВ "Беллона ІК" у власній господарській діяльності позивачем надано накладну № 12/12-2 від 12.12.2007, податкову накладну № 12/12-2 від 12.12.2007, товарно-транспортну накладну, довідку № 575 від 31.10.2011 про необхідність та призначення використання силового кабелю, акт про списання матеріалів від 26.02.2009.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Кам`янець-Подільською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
На момент здійснення спірної господарської операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП "ПАКТ" розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення розглядуваних позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -