ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа №2040/7464/18
адміністративне провадження №К/9901/24278/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (колегія суддів у складі: Бегунца А.О., Лях О.П., Макаренко Я.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд: визнати бездіяльність Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо невчинення дій за результатами складення актів перевірки від 29.03.2017 та 23.05.2017 та зобов`язати Департамент територіального контролю Харківської міської ради на підставі актів обстеження вказаної в заяві земельної ділянки від 29.03.2017 та 23.05.2017 скласти клопотання (пропозицію) та/або інший розпорядчий акт.
В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок протиправних дій посадових осіб Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (відсутність орендаря під час проведення комплексу перевірочних заходів щодо земельної ділянки; неповідомлення користувача земельної ділянки про проведення зазначених заходів), порушено законне право позивача на користування земельною ділянкою, передбачене ст. 93 Земельного кодексу, яке виникло на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у Харківській регіональній філії підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4), від 31 березня 2004 року за № 6346/04, між Харківською міською радою та ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами складання актів перевірки від 29.03.2017 та 23.05.2017 на підставі актів обстеження вказаної в заяві земельної ділянки від 29.03.2017 та 23.05.2017. Зобов`язано Департамент територіального контролю Харківської міської ради прийняти рішення за результатами складання актів перевірки від 29.03.2017 та 23.05.2017 на підставі актів обстеження вказаної в заяві земельної ділянки від 29.03.2017 та 23.05.2017.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погодившись з указаним судовим рішенням позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення дійшов помилкових висновків щодо непідсудності вказаної справи саме адміністративному суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні від усіх учасників справи, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як установлено судом апеляційної інстанції, за договором оренди землі, зареєстрованим у Харківській регіональній філії підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4), від 31 березня 2004 року за № 6346/04, між Харківською міською радою, що зареєстрована за адресою: м. Харків пл. Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ: 04059243, в особі міського голови (орендодавцем), та суб`єктом підприємницької діяльності: фізичною особою ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, код РНОКПП: НОМЕР_1 (орендарем), на підставі рішення XVIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.12.2003 року №269/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів", Харківською міською радою надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 0,0789 га.
Договір укладено на строк до 31 грудня 2028 року для будівництва автомийки, адміністративних приміщень (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об`єкту.
29 березня 2017 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю. здійснено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Результати даного обстеження закріплено в Акті обстеження земельної ділянки від 29 березня 2017 року.
23 травня 2017 року головним спеціалістом відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Послідним М.О., на підставі службової записки відділу правового забезпечення Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо проведення обстеження за адресою: АДРЕСА_2, здійснено виїзд на місцевість. Результати даного обстеження закріплено в Акті № 511/17 обстеження земельної ділянки від 23 травня 2017 року. Під час обстеження здійснювалась фотозйомка, а також було складено схему земельної ділянки. Зазначені дії проводилися Посліднім Максимом Олександровичем одноособово без присутності позивача. Про проведення зазначених заходів користувача земельної ділянки повідомлено не було.
На підставі вказаних Актів обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в судовому порядку, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2017 справа №922/1117/17, розірвала договір оренди землі з позивачем. Харківська міська рада посилалася на встановлений, під час перевірки, факт недотримання норм земельного законодавства, внаслідок чого були порушені істотні умови договору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент територіального контролю всупереч вимогам Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положенню про Департамент територіального контролю Харківської міської ради не здійснив дій, тобто вчинив бездіяльність, шляхом не прийняття на підставі актів обстеження вказаної у заяві земельної ділянки від 29.03.2017 та 23.05.2017 рішення та/або іншого розпорядчого акту, яким би дії ОСОБА_1, щодо користування останнім земельної ділянки, були визнані протиправними та такими, що порушують умови договору оренди землі.
Колегія суддів апеляційного суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що провадження підлягає закриттю, так як зазначений спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Положеннями статті 19 КАС Україна визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Крім того, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Як убачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду слугувало порушення його права користування земельною ділянкою, якому, на думку позивача, передувало невчиненням відповідачем дій за результатами складення актів перевірки від 29.03.2017 та 23.05.2017.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Також, апеляційним судом установлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі № 922/1117/17, позов Харківської міської ради до ФО-П ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 31.03.2004 №6346/04 задоволений повністю.
Вказаними рішеннями встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 порушив істотні умови договору оренди землі від 31.03.2004 №6346/04, у зв`язку із чим такий договір підлягає розірванню.
У справі, що розглядається, предметом позову є діяння (дія, протиправність) відповідача за результатами складання актів перевірки, що в свою чергу передувало зверненню Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто фактично з позовом про припинення майнового права позивача.
Та обставина, що відповідачем у справі № 2040/7464/18 є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим.
Зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи позивача про поширення на неї юрисдикції адміністративного суду колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильних висновків про необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позицію вже висловлювалась у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №127/2847/13-а, у постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №1340/3672/18.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанцій спірного рішення.
Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи відповідача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -