ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа № 805/4361/15-а
адміністративне провадження № К/9901/41275/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2015 (суддя - Олішевська В.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (головуючий суддя - Васильєва І.А., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.) справі № 805/4361/15-а.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Добропільська ОДПІ) від 24.04.2015 № 0000202200, № 0000212200 та № 0000192200.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Добропільська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2015, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Добропільська ОДПІ області зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи складені позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв`язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних послуг та товарно-матеріальних цінностей.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з контрагентами: ТОВ "Ровенькиантрацит сервіс ЛТД" за вересень 2014 року, ТОВ "Ресурс інвест-груп" за жовтень 2014 року, ТОВ "Донстройтрейд" за жовтень 2014 року, ТОВ "Промзалізничпостач" за жовтень 2014 року, ТОВ "Ремпроммаш" за жовтень 2014 року, ТОВ "Лідер-Мегаплюс" за жовтень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 09.04.2015 №149/22/37014600, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 570617 грн.;
пунктів 138.1, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в частині відображення в податковій декларації з податку на прибуток суми нереальної господарської операції з придбання матеріалів та отримання послуг, в результаті чого, безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2853086 грн., що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік в суму 2853086 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на узагальнену податкову інформацію щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов`язань у спірні податкові періоди; вказано на недоліки представленої товарно-транспортної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 24.04.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000202200, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми об`єкта оподаткування у розмірі 2853086 грн.;
№ 0000212200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання на 559151 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 279576 грн. на загальну суму 838727 грн.;
№ 0000192200, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми об`єкта оподаткування у розмірі 11466 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - Замовник) та ТОВ "Ремпроммаш" (далі - Підрядник) укладений договір ДУ - 2014/202-ПД від 22.01.2014, відповідно до якого Підрядник приймає на себе обов`язок на свій ризик та по замовленню Замовника виконати з власних матеріалів ремонт вузлів ГШО та комплектуючих вказаних у специфікаціях підписаних обома сторонами що є невід`ємною частиною відповідного договору.
Між позивачем (далі - Покупець) та ТОВ "Лідер - Мегаплюс" (далі - Постачальник) укладений договір № ДУ-2014/441-КП від 23.09.2014 відповідно до якого, постачальник зобов`язаний поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо - технічного призначення, в асортименті, в кількості, в строк, по ціні та з якісними характеристиками, визначеними сторонами у договорі та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.
ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - покупець) з ТОВ "ПРОМЖЕЛДОРСНАБ" (далі - постачальник) укладено договір № ДУ - 2014/428-КП від 12.09.2014 відповідно до якого, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строк, по ціні і в якісних характеристиках, визначеними сторонами у договорі та специфікаціях, що є невід`ємною частиною до відповідного договору.
Між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - покупець) та ТОВ "Донстройтрейд" (далі - постачальник) укладено договір № 403-ДУ від 03.02.2014 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо - технічного призначення, код ГК, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною до цього договору.
Між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - Покупець) та ТОВ "Ресурс інвест - груп" (далі - Постачальник) укладено договір № ДУ-2014/69-КП від 02.01.2014 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукції та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строк, по ціні та з якісними характеристиками, визначеними сторонами у цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору.
Між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - Замовник) та ДП "Ровенькиантрацит Сервіс" ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" (далі - Виконавець) укладено договір № 5-12/1427Т від 30.12.2013 та договір № 5-12/1428Т від 30.12.2013 про надання транспортних послуг, відповідно до якого виконавець бере на себе обов`язок за завданням замовника надавати транспортні послуги відповідно Технічному завданню, який є невід`ємною частиною цього договору. Замовник бере на себе обов`язок забезпечити роботою замовлений транспорт та провести оплату за вказані послуги в порядку визначеному умовами цього договору.
Також, між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - орендодавець) та Дочірнім підприємством "Ровенькиантрацит" ТОВ "Ровенькиантрацит Секрвіс ЛТД" (далі - орендар) укладено договір оренди № 5-12/1442 від 30.12.2013, відповідно до якого орендодавець приймає на себе обов`язок передати орендарю у тимчасове оплатне користування майно - основні засоби. Передані основні засобі використовуються для виконання орендарем власної господарської діяльності. Орендар в свою чергу приймає на себе обов`язок прийняти, належним чином та у відповідності з прямим призначенням користуватися переданим основник засобом, своєчасно вносити орендну плату та по закінченню строку оренди повертати основні засоби з оренди з урахуванням природного зносу.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, залізничні накладні, специфікації, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення), акт приймання - передачі основних засобів, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, книги реєстрації довіреностей, платіжні доручення,
Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Добропільською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Добропільської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Недоліки товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -