Постанова суду № 826/17810/18 від 23.07.2021 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/17810/18

адміністративне провадження № К/9901/21188/19, К/9901/21004/19,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/17810/18

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії

за касаційними скаргами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року (головуючий суддя: Каракашьян С. К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Безименної Н. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банку" Кадирова В. В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів впливу до власника істотної участі, голови спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" Лагуна Миколи Івановича;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банку" Кадирова В. В. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою щодо перевірки причетності власника істотної участі, голови спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" Лагуна Миколи Івановича до фінансових оборудок, які відбувалися в банку, фактів шахрайства та інших протиправних дій, можливості участі у цих процесах інших фінансових установ.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачі, на думку позивача, не вжили передбачених нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заходів для відшкодування шкоди, заподіяної банку, що в свою чергу, потягло за собою неможливість отримання позивачем коштів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта банк" Кадирова В. В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо вжиття заходів впливу до власників істотної участі та посадових осіб ПАТ "Дельта Банк". Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта банк" Кадирова В. В. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо подання позовів до власників істотної участі та посадових осіб ПАТ "Дельта Банк". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що тимчасову адміністрацію у банку було запроваджено 02 березня 2015 року, а наказ про її запровадження містить серед визначення умов, які призвели до неплатоспроможності банку, посилання на власників істотної участі у банку. Поряд з цим, судами не встановлено, що відповідачами вчинені будь-які дії протягом розумного строку, що свідчить про бездіяльність з боку відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 25 липня 2019 року та 29 липня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадиров В. В. звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, в яких просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовуючи касаційну скаргу зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так судами не враховано, що ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено право, а не обов`язок Фонду звернутися з відповідними позовами до пов`язаних із банком осіб. Поряд з цим, Фондом не вчинялась бездіяльність, оскільки протягом тривалого часу останнім здійснювалися юридично значимі й обов`язкові дії, які були об`єктивно необхідними для реалізації права передбаченого ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадиров В. В. зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права. Так апеляційним судом не було взято до уваги того факту, що у 2019 році відповідачем були подані позови, що є підтвердженням вжиття заходів впливу до власників істотної участі та посадових осіб в АТ "Дельта Банк". Крім того, ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено спеціального суб`єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб`єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2019 року та 29 липня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Мороз Л. Л., Тацій Л. В.

9. Ухвалами Верховного Суду від 07 серпня 2019 року та 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, відповідно.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23 липня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 відповідно до договору банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 004-28803-121114 є вкладником публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", при цьому сума вкладу становить, згідно даного договору, 1 100 000грн.

12. Згідно зі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

13. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В. В.

14. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 11 червня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків.

15. Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

16. Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

17. 11 січня 2016 року, керуючись частиною третьою статті 49 Закону України "Про схему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавчою дирекцією Фонду гарантування ладів фізичних осіб було прийнято рішення про затвердження Реєстру кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" (протокол № 005 /16).

18. 02 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням № 895 затвердила ліквідаційну масу ПAT "Дельта Банк". Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 10 лютого 2017 року № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації AT "Дельта Банк" на два роки до 04 жовтня 2019 року.

19. На залишок невиплачених коштів, які були розміщені на рахунку в ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_1 включено до 7 черги акцептованих вимог.

20. Оскільки відповідачами протягом п`яти років ліквідаційної процедури не вживалось своєчасних і достатніх заходів щодо забезпечення можливості виплати позивачу коштів, та в тому числі не вживались жодні дії щодо власників істотної участі, зокрема не вчинялись дії щодо подання позовів до власників істотної участі та посадових осіб ПАТ "Дельта банк", ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

24. Пункт 8 розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлює, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

25. За приписами п. 16 ст. 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

26. Відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

27. Згідно зі п. 1 ч. 5, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

28. Статтею 2 Закону № 4452-VI передбчаено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

29. За приписами ст. 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III) кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань.

30. Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

31. Поряд з цим, постанова правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" містить посилання на аналіз дій та бездіяльності власників істотної участі у банку, отже, обставини, наведені у даній постанові були відомі відповідачам у березні 2015 року.

32. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 52 Закону № 4452-VI вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги уповноважена особа Фонду не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку.

У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

33. Таким чином, відповідальність пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, як і порядок притягнення її до відповідальності здійснюється в порядку передбаченому зазначеним законом.

34. Положеннями ст. 58 Закону № 2121-III передбачено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

35. Отже, за приписами ст. 58 Закону № 2121-III, необхідними умовами покладення відповідальності на акціонера за зобов`язаннями банку є: наявність у нього істотної участі в банку; наявність протиправного діяння; наявність шкоди, завданої таким діянням; причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням і заподіяною шкодою; вина учасника істотної участі в банку.

36. Отже, враховуючи період тривалої ліквідаційної процедури відповідачі мали об`єктивні можливості забезпечити як найефективніше її проведення, в тому числі і шляхом забезпечення відшкодування збитків за рахунок власників істотних часток.

37. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта банк" Кадиров В. В., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вчиняли дії щодо подання позовів до власників істотної участі та посадових осіб ПАТ "Дельта банк", що передбачено Законами України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки та банківську діяльність".

38. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 квітня 2018 року у справі № 11?138заі18 та від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/159/20 висловила позицію, згідно з якою "протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, у який мало бути вчинено дію або прийнято рішення".

39. Враховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та те, що процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" тривала понад 5 років і на момент подання ОСОБА_1 позову до суду відповідачами не вчинялись будь-які заходи впливу до власників істотної участі та посадових осіб ПАТ "Дельта банк", колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні підстави для визнання такої бездіяльності протиправною.

40. Доводи відповідачів про те, що під час розгляду справи було надано копію позову, що свідчить про те, що відповідачами вчинялись заходи впливу до власників істотної участі та посадових осіб ПАТ "Дельта банк" є безпідставними та необгрунтованими, оскільки такий позов було подано у червні 2019 року, поряд з цим, правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, Суд оцінює на момент їх вчинення.

41. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

42. Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що позовна вимога про зобов`язання відповідачів звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою щодо перевірки причетності власника істотної участі, голови спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" Лагуна Миколи Івановича до фінансових оборудок, які відбувалися в банку, фактів шахрайства та інших протиправних дій, можливості участі у цих процесах інших фінансових установ задоволенню не підлягає, оскільки судами встановлено та в матеріалах справи містяться докази звернення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банку" до правоохоронних органів щодо можливих епізодів вчинення злочинів посадовими особами та власниками істотної участі у банку.

43. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

44. Інші доводи касаційних скарг не спростовують ввищенаведенні висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

45. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

46. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

47. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

48. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

49. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

51. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

................

Перейти до повного тексту