ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1469/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021
та постанову Господарського суду м. Києва від 10.12.2020
у справі № 910/1469/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 було відкрито провадження у справі № 910/1469/20 про банкрутство ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" за заявою ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лободу В.О.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №911/2525/19 (суддя Пасько М.В.), зокрема, визнано ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" призначено арбітражного керуючого Лободу В.О.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 910/1469/20 (колегія суддів: Отрюх Б.В. - головуючий, Остапенко О.М., Поляков Б.М.) постанову Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 залишено без змін.
У касаційній скарзі ГУ ДПС у місті Києві просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та постанову Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/1469/20.
Підставою для касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ГУ ДПС у м. Києві вважає, що оскаржувані судові рішенні першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права та недодержанням норм процесуального права, а саме ст. 236 ГПК України та ст. ст. 1, 48 49 Кодексу України з процедур банкрутства, без з`ясування всіх обставин справи.
Пославшись на ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, ГУ ДПС у м. Києві у касаційні скарзі наголошує, що, на його думку, постанова про визнання ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" банкрутом була прийнята формально, судом не було проаналізовано дії керівника боржника, моменту виникнення загрози неплатоспроможності на підставі аналізу наявних активів та пасивів, не зазначено момент настання строку виконання вимог для кожного кредитора, та відсутній висновок чи відбулося порушення керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, заявник касаційної скарги посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України, викладену в постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, про те, що господарський суд повинен перевірити обґрунтованість підстав для порушення провадження у справі по банкрутство, з`ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів, перевищення грошових зобов`язань боржника над його майном (пасив над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність), незадовільний результат заходів фінансового оздоровлення боржника.
За твердженням скаржника, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у даній справі про банкрутство у зв`язку з формальним підходом до аналізу фінансового стану підприємства, що призвело в подальшому до винесення оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом.
Звертаючись з касаційною скаргою, ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що постанова господарського суду про визнання банкрутом ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1", хоча і не позбавляє контролюючий орган можливості провести перевірку боржника відповідно п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 ПК України, однак відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства фактично позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками такої перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.
У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор Лобода В.О. просить касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та постанову Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/1469/20 залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті при повному та всебічному з`ясуванні обставин справи і не порушують прав, інтересів та (або) обов`язків ГУ ДПС у м. Києві.
У судове засідання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.07.2021 представники сторін не з`явились. Про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у даній справі № 910/1469/20 про банкрутство ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" відкрито та здійснюється в порядку норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Частиною 3 наведеної статті встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що в матеріалах справи відсутнє рішення зборів кредиторів щодо подальшого руху справи.
Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, станом на день прийняття постанови про визнання боржника - ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" банкрутом, ні боржником, ні розпорядником майна боржника не надано суду відомостей щодо можливості боржника погасити кредиторську заборгованість.
Апеляційним судом встановлено, що розпорядником майна було подано до господарського суду Підсумковий звіт про свою про діяльність, Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" станом на 16.11.2020 з матеріалами проведеної інвентаризації, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, надавши оцінку наявним у справі доказам, дослідивши фінансовий стан підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у боржника кредиторської заборгованості на загальну суму 7 075 822,31 грн. та наявність ознак неплатоспроможності боржника.
Статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Отже, за наведених вище обставин та вимог Кодексу України з процедур банкрутства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Аргументи ГУ ДПС у м. Києві у касаційній скарзі про те, що постанова господарського суду про визнання банкрутом ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" порушує його права, оскільки позбавляє контролюючий орган права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками перевірки боржника відповідно п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 ПК України зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Так, як встановлено апеляційним судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується скаржником, ГУ ДПС у м. Києві не скористалося своїм правом набути статус учасника у справі про банкрутство у якості конкурсного кредитора після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1".
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві не скористалося і своїми правами, наданими Податковим кодексом України, щодо проведення перевірок до прийняття Господарським судом міста Києва постанови від 10.12.2020 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі №910/1469/20.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не встановлено і ГУ ДПС у м. Києві не зазначено, що після визнання 10.12.2020 боржника банкрутом податковий орган вживав заходи щодо проведення перевірки боржника, що дозволило б податковому органу при належному виконанні ним обов`язків, передбачених податковим законодавством України, скористатись правом визначити суми податкових та грошових зобов`язань платника податків, а також заявити свої вимоги до боржника на суми коштів (у разі виявлення порушень за результатами перевірки боржника).
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відхиляє як посилання заявника касаційної скарги на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, так і його доводи про безпідставне порушення провадження у даній справі про банкрутство, оскільки наведені скаржником аргументи та висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у справі про банкрутство, відкритої в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а отже, не є релевантними для справи, яка переглядається, у зв`язку з неподібністю матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно ч. 3 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішень у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Так, у даному рішенні зазначено, що пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Основною підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є встановлення судом неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через процедуру ліквідації.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, за сукупністю встановлених судами обставин неплатоспроможності боржника, відповідно до Підсумкового звіту розпорядника майна, Аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" станом на 16.11.2020, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведені ГУ ДПС у місті Києві у касаційній скарзі доводи про неповне дослідження судами всіх обставин справи та неправомірність прийнятого рішення щодо визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила допущених судами першої та апеляційної інстанцій фундаментальних порушень при розгляді питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та постанова Господарського суду м. Києва від 10.12.2020 у справі № 910/1469/20 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-