ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/878/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Бакуліної С. В., Вронської Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвин П.В.
Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" - не з`явилися
розглянув матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 (суддя Шаратов Ю.А.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 (колегія суддів у складі: Таран С. В., Будішевської Л. О., Лавриненко Л. В.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Нафтогаз)
до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП, Підприємство)
про стягнення 160 680 225,01 грн.
ВСТУП
1. Між Нафтогазом (постачальник) та КП (споживач) укладено Договір про поставку природного газу. У зв`язку з порушенням умов договору споживачем, Нафтогаз звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором.
2. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов і стягнули заборгованість, але зменшили розмір належної до стягнення пені на 70%. Не погодившись з таким зменшенням, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
3. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, за якими критеріями суд зменшує розмір штрафних санкцій, встановлених договором за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань.
4. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи
5. 04.10.2017 між Нафтогазом та КП укладено договір постачання природного газу №8026/1718-ТЕ-23 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
6. Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
7. Відповідно до умов пп. 6 п. 7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. За умовами п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
8. Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
9. 12.02.2018 та 04.04.2018 між сторонами було укладено додаткові угоди щодо внесення змін до договору, зокрема, стосовно зменшення розміру пені (з 16,4% річних до 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення).
10. На виконання даного договору Нафтогаз у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року передав, а КП прийняло природний газ на загальну суму 835 843 361,92 грн.
11. До звернення до суду з позовом у даній справі КП перерахувало Нафтогазу грошові кошти у загальній сумі 749 443 144,97 грн як оплату за газ.
12. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції, КП частково погасило заявлену до стягнення суму основного боргу, а саме: перерахувало на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 25 000 000 грн.
13. Чистий збиток КП за 2019 рік за даними фінансової звітності становить 613 337 000 грн.
Короткий зміст позовних вимог
14. Нафтогаз звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до КП про стягнення заборгованості за договором у розмірі 160 680 225,01 грн, з якої 86 400 216,95 грн - сума основного боргу, 33 750 531,60 грн - пені, 13 944 005,98 грн - 3 % річних, 26 585 470,48 грн - інфляційні втрати.
15. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням контрагентом умов договору щодо оплати поставленого природного газу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Господарський суд Одеської області рішенням від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021, закрив провадження в частині стягнення 25 000 000 грн - суми основного боргу; позов задовольнив частково: стягнув з КП на користь Нафтогазу 61 400 216,95 грн - суму основного боргу, 10 125 159,48 грн - пені, 13 944 005,98 грн - 3% річних, 26 585 470,48 грн - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 360 700 грн; відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 23 625 372,12 грн пені.
17. Ухвалюючи рішення стосовно зменшення розміру пені, суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивач правильно нарахував відповідачу пеню у загальній сумі 33 750 531,60 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором згідно його умов (п. 8.2) та умов додаткової угоди від 12.02.2018 №1;
- ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) та 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) закріплюють право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням обставин справи;
- у цій справі підлягають врахуванню такі обставини як (1) скрутний фінансовий стан відповідача, підтверджений Звітом про фінансові результати Підприємства за 2019 рік, відповідно до якого останнє має чистий збиток в розмірі 613 337 000 грн, (2) інтереси сторін, (3) поведінка винної сторони та ступінь виконання зобов`язання, а саме часткова оплата суми основного боргу, (4) відсутність у матеріалах справи доказів завдання збитків позивачу, (5) присуджена судом компенсація втрат від інфляції та стягнення 3 % річних.
18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду;
- господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені;
- при застосуванні правил про зменшення неустойки, суди не мають усталеного механізму зменшення розміру неустойки, а тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника;
- вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначність прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання; відповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, та не повинна перетворюватись на непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і це питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом;
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати пені на 70% (з 33 750 531,60 грн до 10 125 159,48 грн), беручи до уваги:
(1) ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (зокрема, часткову сплату вартості газу);
(2) відсутність доказів погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача;
(3) суспільну значимість діяльності КП, оскільки за умовами вказаного договору поставлений природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (у зв`язку з чим своєчасність розрахунків відповідача за отриманий від позивача природний газ безпосередньо залежить від своєчасності та повноти надходжень грошових коштів від споживачів теплової енергії, основною категорією яких є населення);
(4) збитковість господарської діяльності КП.
- таке зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, яке узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності;
- доводи Нафтогазу про те, що місцевий господарський суд не врахував інтереси позивача, до уваги не приймаються, оскільки стягнення 3% річних, інфляційних втрат та частини заявленої до стягнення суми пені має забезпечити баланс інтересів сторін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
19. 27.05.2021 Нафтогаз звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі №916/878/20, у якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 23 625 372,12 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи учасників справи
20. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, що судами застосовано норми права (ст. 551 ЦК, ст. 233 ГК) без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
21. Касаційна скарга містить розділ "Щодо обґрунтування розміру збитків позивача за договором постачання природного газу при застосуванні положень ст.551 ЦК та ст. 233 ГК", у якому Нафтогаз посилається на ст. ст. 224, 226 ГК, ст. ст. 3, 179, 190, 625 ЦК та судову практику; зі змісту цього розділу вбачається, що скаржник вважає збитками суму заборгованості КП за договором (неодержані доходи) та інфляційні втрати.
22. Скаржник у касаційній скарзі також вказує:
- при вирішенні питання про можливість зменшення розміру неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто враховувати інтереси обох сторін;
- висновок суду про зменшення пені повинен ґрунтуватися на загальних засадах цивільного законодавства (справедливості, розумності та добросовісності);
- суд застосував ст. 233 ГК, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачено цією нормою;
- право на зменшення неустойки виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки щодо розміру збитків; у справі, що розглядається, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором;
- у рішенні суду вказано, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін, втім, незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду; під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача;
- суди неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для справи, визнали встановленими недоведені обставини, які мають значення для її вирішення;
- вся мотивація щодо зменшення розміру пені в оскаржуваних рішеннях зведена до посилань на внутрішнє переконання суду, норми закону та матеріальний стан відповідача.
23. КП направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Доводи відзиву зводяться до наступних:
- своєчасність розрахунків за отриманий газ залежить від своєчасності та повноти надходжень грошових коштів від споживачів теплової енергії;
- КП частково виконало зобов`язання щодо сплати основного боргу;
- наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові кошти як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливий непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
24. Верховний Суд ухвалою від 15.06.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 14.07.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо співвідношення розміру пені з розміром збитків кредитора
25. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
26. Згідно ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
27. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
28. Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
29. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ці норми, оскільки вони зазначили, що кредитор не вимагав стягнення збитків (така позовна вимога не заявлялася) та не надав доказів завдання йому збитків. Таким чином, суди вважали, що збитки кредитору не завдані і це є підставою для зменшення пені.
30. На думку скаржника, під збитками у ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, перш за все, потрібно розуміти розмір невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов`язання (тобто суму заборгованості боржника).
31. Суд погоджується з цим доводом. Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.
32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК.
33. У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.
34. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
35. Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
36. Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст. ст. 551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
37. Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).
38. Якщо кредитором заявлено також вимогу про стягнення збитків у значенні ст. ст. 224, 225 ГК, і доведено їх розмір, то така сума теж повинна братися судом до уваги при вирішення питання про зменшення розміру пені.
39. У справі, що переглядається Верховним Судом, сума зобов`язання КП з оплати поставленого газу дорівнює 835 843 361,92 грн, тоді як розмір заборгованості КП - 61 400 216,95 грн (тобто, КП недоплатило Нафтогазу лише 7,35% від загальної вартості поставленого газу), тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 33 750 531,60 грн, що складає більше 50% від суми заборгованості. Це означає, що вартість газу, з оплати якого КП прострочило оплату, фактично збільшиться для КП більш як на 50%.
40. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що така умова для зменшення розміру пені як неспівмірність розміру завданих кредитору збитків із розміром пені, передбачена ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, є наявною, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність зменшення суми пені, що підлягає стягненню.