ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 48/391
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 (колегія суддів: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Пашкіна С. А.) про закриття апеляційного провадження у справі
за позовом Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" про розірвання договорів оренди
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2011 року Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" (далі - ПП "ВП "Атіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (далі - ТОВ "Аріна-К") про розірвання укладених між ними договорів оренди з правом викупу №№ 1, 2, 3, 4 від 17.03.2011.
2. На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що майно, яке є предметом цих договорів, перебуває у спільній частковій власності ТОВ "Аріна-К" та інших співвласників, а тому укладення таких договорів лише з останнім позбавить можливості ПП "ВП "Атіс" у подальшому здійснити викуп такого майна.
3. У жовтні 2011 року ТОВ "Аріна-К" подало до цього ж суду зустрічний позов до ПП "ВП "Атіс" про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване у місті Києві на вулиці Фрунзе, 160, а саме: нежитлове приміщення II-го поверху заводоуправління (в літ. А): частину приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а площею 10,10 кв. м, загальною площею 15,75 кв. м; нежитлове приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): I поверх площею 621,90 кв. м, II поверх площею 1077,10 кв. м, III поверх площею 1142,35 кв. м, IV поверх площею 1033,00 кв. м, V поверх площею 1115,70 кв. м, технічний поверх площею 396,60 кв. м, загальною площею 5386,05 кв. м; нежитлове приміщення 1-го поверху (в літ. Б - виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню загальною площею 403,80 кв. м; нежитлове приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (в літ. Б) приміщення І-го поверху площею 458,10 кв. м, приміщення ІІ-го поверху площею 262,20 кв. м, приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв. м, приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв. м, приміщення V-го поверху площею 455,80 кв. м, приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв. м, підвал площею 58,70 кв. м загальною площею 2583,60 кв. м. Цей позов обґрунтований невизнанням ПП "ВП "Атіс" права власності ТОВ "Аріна-К" на нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. 12.10.2011 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні первісного позову ПП "ВП "Атіс", тоді як зустрічний позов ТОВ "Аріна-К" задовольнив повністю і визнав за ТОВ "Аріна-К" право власності на вищевказане нерухоме майно.
5. 15.02.2021 ТОВ "Аллонж" як особа, яка не була учасником цієї справи, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування цього рішення місцевого господарського суду та просило ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
6. 15.04.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у цій справі.
7. Ця ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим господарським судом ухвалено рішення про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж", тобто його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки останнього і з цього приводу судового рішення не ухвалювалося.
8. До того ж апеляційний господарський суд послався на те, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10, участь в якій також брало ТОВ "Аллонж", виділено в натурі ТОВ "Аріна-К" частки нерухомого майна з майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв. м, розташованого за вищевказаною адресою, і це товариство стало єдиним власником спірного майна, тобто ТОВ "Аллонж" відчужило свою частку спірного майна ТОВ "Аріна-К".
9. За таких обставин суд апеляційної інстанції вказав, що власником спірного майна є ТОВ "Аріна-К", яке набуло право власності на нього не лише на підставі рішення господарського суду у цій справі, а й на підставі вищевказаного рішення Оболонського районного суду міста Києва, відповідно ТОВ "Аллонж" не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
10. ТОВ "Аллонж", посилаючись на помилкове застосування Північним апеляційним господарським судом приписів пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 15.04.2021, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
11. ТОВ "Аріна-К" у відзиві на касаційну скаргу, який на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 01.07.2021 надійшов 14.07.2021, просить відмовити в її задоволенні.
Позиція Верховного Суду
12. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.
13. Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
14. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
15. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
16. За правилами статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.
18. Одночасно ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
19. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
20. За таких обставин чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
21. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
22. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
23. Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
24. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18.
25. Як зазначалося вище, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду право власності на спірне нерухоме майно визнано за ТОВ "Аріна-К" і, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж", суд виходив із того, що останнім не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно, тоді як місцевим господарським судом ухвалено рішення від 12.10.2011 у справі № 48/391 лише про права, інтереси та обов`язки ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж".
26. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права й обов`язки скаржника - ТОВ "Аллонж". Тобто апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не було доведено, що суд першої інстанції ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки і у цьому випадку оскаржуване рішення не стосується прав, інтересів та обов`язків ТОВ "Аллонж".
27. Таким чином, установивши відсутність порушення прав чи законних інтересів ТОВ "Аллонж", апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
28. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.
29. Так, скаржник стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 порушує його права та обов`язки з огляду на такі обставини.
30. 31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006 Відкрите акціонерне товариство "Завод "Кінап" продало ТОВ "Аллонж" нежилі приміщення загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160.
31. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ "Завод "Кінап" до ТОВ "Аллонж", ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап ".
32. 14.01.2010 ВАТ "Завод "Кінап" продало ці приміщення ТОВ "Аріна-К" і за останнім зареєстровано право власності на них.
33. 26.11.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 22/228, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011, про скасування цього рішення третейського суду.
34. Оскільки ТОВ "Аллонж" вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ "Завод "Кінап" спірного майна, а себе відповідно власником, то у серпні 2012 року ТОВ "Аллонж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аріна-К" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності.
35. 09.01.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та Вищого господарського суду України від 25.06.2013, про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аллонж" та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ "Завод "Кінап" і ТОВ "Аллонж".
36. 19.08.2014 ТОВ "Аллонж" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами.
37. 30.09.2014 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, про відмову у задоволенні цієї заяви, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2013 у справі № 5011-9/11238-2012 залишив без змін.
38. 16.06.2015 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою скасував ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 задовольнив, скасував це рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 і задовольнив позов ТОВ "Аллонж" про визнання права власності на нежилі приміщення та витребував у ТОВ "Аріна-К" спірні нежилі приміщення.
39. 21.10.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Аріна-К" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 та поновив виконання цієї постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015.
40. Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ТОВ "Аллонж" права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України.
41. У свою чергу відповідно до приписів статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 про закриття апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.
43. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.