Постанова суду № 906/943/18 від 13.07.2021 про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" від 04.07.2018 року,...

Перейти до правової позиції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 906/943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника (ПП ФГ "Колос") адвокат Гурба М.В.,

скаржника ( ОСОБА_1 ) - адвокат Гурба М.В.,

скаржника (ФГ "Агро-Союз") - адвокат Дорогань О.М.,

ліквідатор - арбітражний керуючий Задорожний Ю.В.

кредитора (ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" - адвокат Лобань Д.М.,

кредитора (ФОП Косенко В.О.) - адвокат Мазуренко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 06.04.2021

у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю.- головуючий, судді Демидюк О.О., Савченко Г.І.

за заявою розпорядника майна боржника, на якого покладено тимчасово обов`язки керівника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод", арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Укрєвробудпроект"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех"; 3. Фермерського господарства "Агро-Союз"; 4. Приватного підприємства Фермерського господарства "Колос"; 5. ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" від 04.07.2018 року, визнання права власності на майно та витребування майна

в межах справи № 906/943/18

за заявою Фізичної особи - підприємця Косенка Володимира Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.01.2019 зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод".

2. 19.08.2019 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява розпорядника майна, на якого згідно ухвали господарського суду від 16.07.2019 тимчасово покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" ОСОБА_2, до Приватного підприємства "Укрєвробудпроект"; ТОВ "Траст Агротех"; ФГ "Агро-Союз"; Приватного підприємства Фермерського господарства "Колос"; ОСОБА_1 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018, № 2930 єдиного майнового комплексу, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252, що знаходиться за адресою 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., укладеного між ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" та ПП "Укрєвробудпроект";

- визнання права власності ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" на наступні об`єкти нерухомого майна:

1) об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1804190218252, адреса 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1 ;

2) об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1738819718252, адреса 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1А ;

3) об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1760451380000, адреса 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1Б ;

4) об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1804144718252, адреса 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1В ;

- витребування у Товариства з обмежено відповідальністю "Траст Агротех" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" нерухомого майна, що складається із: КПП 1,А; Вагова 1,Б; Пилорама 1,Й; ДСП-32,1 І; Склад сировини 2,Л; Зерносклад під навіс, 2,Ї; що знаходяться за адресою: 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд. 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1804190218252;

- витребування у Фермерського господарства "Агро-Союз" на користь ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" нерухомого майна, що складається із: склад, 1, Д та склад 1, Ж, що знаходяться за адресою: 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1 А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1738819718252;

- витребування у Приватного підприємства Фермерського господарства "Колос" на користь ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" нерухомого майна, що складається із: зерносклад, 1, В; ДСП-32,2, Г; свинарник, 1,Е, що знаходяться за адресою: 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1 Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1760451380000;

- витребування у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" нерухомого майна, що складається із: цех рідких дріжжей, гараж 1,К, що знаходиться за адресою: 13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1В, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1804144718252.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2021 закрито провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 №2930, а в решті позовних вимог відмовлено у задоволенні позову.

4. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" Задорожний Ю.В. звернувся до Північно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у цій справі апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2021 скасовано в частині відмови в позові про визнання права власності на майно та витребування майна ТОВ "Ружинський комбікормовий завод". Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано право власності ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" на об`єкти нерухомого майна та витребувано майно.

Рух касаційних скарг

6. 24.04.2021 Приватне підприємство Фермерське господарство "Колос" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 24.04.2021 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного підприємства фермерського господарства "Колос" у справі № 906/943/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.05.2021.

8. 25.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 24.04.2021 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 906/943/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.05.2021.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 906/943/18 за касаційною скаргою Приватного підприємства фермерського господарства "Колос" та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 та призначено розгляд вищезазначених касаційних скарг на 15.06.2021 о 10:15 год.

11. 26.04.2021 Фермерське господарство "Агро-Союз" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

12. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18, залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано Фермерському господарству "Агро-Союз" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 14 червня 2021 року шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 5511 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18.

13. 09.06.2021 Фермерське господарство "Агро-Союз" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучило документу (платіжне доручення № 660 від 07.06.2021), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 5511 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 906/943/18 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Союз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18. Об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18. Призначено розгляд касаційних скарг на 13.07.2021 о 10:30 год.

15. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.07.2021 № 29.3-02/1870 у зв`язку із відпусткою судді Ткаченко Н.Г. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/943/18.

16. Згідно витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та з протоколів передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.07.2021, справу № 906/943/18 за касаційними скаргами Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Банаська О.О.

17. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 прийнято касаційні скарги Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 906/943/18, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.

18. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Фермерським господарством "Агро-Союз", Приватним підприємством фермерським господарством "Колос" та ОСОБА_1 подано касаційні скарги в яких останні просять скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Касаційні скарги мотивовано наступним.

19.1 Суд апеляційної інстанції допустив порушення частини другої статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини третьої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку зі статтею 388 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував, що для застосування статті 388 Цивільного кодексу України потрібно довести, що таке майно неможливо повернути в натурі від контрагента за договором, або стягнути вартість такого майна. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 904/7733/13, від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

19.2 Суд апеляційної інстанції допустив порушення частини першої статті 388 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України та дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі є недобросовісними набувачами майна та про те, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 та від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16.

19.3 Суд апеляційної інстанції застосував статтю 392 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

19.4 Суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про те, що відповідачі являються недобросовісними набувачами майна. При цьому дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував статтю 388 Цивільного кодексу України та не застосував статтю 400 Цивільного кодексу України.

19.5 Судом апеляційної інстанції при застосуванні положень статей 388, 1212 Цивільного кодексу України не враховано положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини та правової позиції Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції не враховано, що у цьому випадку поновлення порушення прав кредиторів та банкрута має відбуватися шляхом покладення відповідальності на особу яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем спірного майна. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновок щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08.

19.6 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неефективність звернення позивача до ПП "Укрєвробудпроект" з вимогами про реституцію в порядку передбаченому частиною другою статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.7 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 є учасником у справі за позовом розпорядника майна до Приватного підприємства "Укрєвробудпроект"; ТОВ "Траст Агротех"; ФГ "Агро-Союз"; Приватного підприємства Фермерського господарства "Колос"; ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, визнання права власності на майно та витребування майна.

19.8 Судом апеляційної інстанції не враховано, що в тих випадках коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статті 387 Цивільного кодексу України, є неефективними, а тому в цьому випадку позивачем невірно обрано спосіб захисту.

20. Представники скаржників в судовому засіданні 13.07.2021 підтримали касаційні скарги з підстав викладених в них.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

21. Ліквідатором боржника подано відзиви на касаційні скарги в яких останній просить залишити касаційні скарги без задоволення а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

22. Ліквідатор, представники ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", ФОП Косенка В.О. в судовому засіданні 13.07.2021 заперечили проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

23. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

24. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

25. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

26. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

28. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30.1 Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи, зокрема:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех" (01010, м.Київ, вул.Аніщенка (Левандовського) буд.3, оф.209, код 42447483) належить частина ЄМК - нерухоме майно, що складається з: КПП 1,А; Вагова 1,Б; Пилорама 1,Й; ДСП-32,1 І; Склад сировини 2,Л; Зерносклад під навіс, 2,Ї; що знаходяться за адресою: 13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравневатравнева, буд.1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1804190218252;

- Фермерському господарству "Агро-Союз" (13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Леніна (перейменовано - Троїцька), буд.19 А, код 36928650) належить частина ЄМК - нерухоме майно, що складається з: склад,1,Д та склад 1,Ж, що знаходяться за адресою: 13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Першотравнева, буд.1 А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1738819718252;

- Приватному підприємству Фермерське господарство "Колос" (13642 Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Троїцька, буд.62, код 20418109) належить частина ЄМК - нерухоме майно, що складається з: зерносклад, 1,В; ДСП-32,2, Г; Свинарник, 1,Е, що знаходиться за адресою: 13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вул.Першотравнева, буд. 1 Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1760451380000;

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) належить частина ЄМК - нерухоме майно, що складається з: Цех рідких дріжжей, гараж 1,К, що знаходиться за адресою: 13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Першотравнева, буд. 1В, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1804144718252.

30.2 Вважаючи себе власником спірного майна, яке було відчужено, на його думку, без достатніх правових підстав, боржник звернувся із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех" (01010, м.Київ, вул.Аніщенка (Левандовського) буд.3, оф.209, код 42447483), Фермерського господарства "Агро-Союз" (13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Леніна (перейменовано - Троїцька), буд.19 А, код 36928650), Приватного підприємства Фермерське господарство "Колос" (13642 Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Троїцька, буд.62, код 20418109), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ).

30.3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" було власником єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1, який складався з наступних частин:

- КПП, 1,А;

- Вагова, 1, Б;

- Зерносклад, 1, В;

- ДСП-32 (І), 2, Г;

- Склад, 1, Д;

- Свинарник, 1, Е;

- Склад, 1, Ж;

- ДСП-32 (ІІ), 1,І;

- Пилорама, 1, Й;

- Цех рідких дріжжей, гараж, 1, К;

- нежитлова будівля, головного корпусу, склад сировини 2, Л;

- нежитлова будівля, зерносклад піднавіс, 2, ї.

30.4 04.07.2018 вказаний вище єдиний майновий комплекс (ЄМК) було відчужено на користь Приватного підприємства "Укрєвробудпроект", про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

30.5 Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019, задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019 та визнано недійсним договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018 № 2930, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252, що знаходиться за адресою 13642, Житомирська область, Ружинський район, с.Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект".

30.6 Зазначений договір від 04.07.2018 № 2930 визнано недійсним відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, як такий, що укладений у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства, не був спрямований на реальне настання правових наслідків - отримання коштів для виконання існуючих зобов`язань перед кредиторами та свідчить про намір ухилення від розрахунків із контрагентами; при цьому боржник взяв на себе зобов`язання, що призвели до його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами; у боржника були відсутні правові підстави для укладення зазначеного договору.

30.7 Спірне майно у подальшому було декілька разів перепродано та поділено за договорами купівлі-продажу та поділу, що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

30.8 Зокрема, 12.09.2018 ЄМК було відчужено Приватним підприємством "Укрєвробудпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех" код 42447483 (договір купівлі-продажу від 12.09.2018 №1076 єдиного майнового комплексу, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252, що знаходиться за адресою 13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вул. Першотравнева, буд.1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Парієвою О.С.).

30.9 За вищезазначене майно ТОВ "Траст Агротех" було перераховано Приватному підприємству "Укрєвробудпроект" згідно платіжного доручення №1 від 08.01.2019 - суму 1 330 000,00 грн.

30.10 Згідно договору про поділ єдиного майнового комплексу в натурі та припинення спільної часткової власності від 08.01.2019 та договору про купівлю - продаж частини єдиного майнового комплексу від 08.01.2019, укладеного між ТОВ "Траст Агротех" та ФГ "Агро-Союз", було здійснено поділ ЄМК та передано у власність ФГ "Агро-Союз" окремі об`єкти нерухомості:

- склад 1,Д загальною площею 1197,60кв.м.;

- склад 1,Ж загальною площею 1195,20кв.м..

30.11 За вказане майно ФГ "Агро-Союз" було перераховано ТОВ "Траст Агротех" згідно платіжного доручення №1 від 08.01.2019 - 50 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №4 від 09.01.2019 - 1 350 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №79 від 18.02.2019 - 200 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №198 від 20.02.2019 - 300 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №83 від 22.02.2019 - 200 000,00 грн; згідно платіжного доручення №207 від 15.03.2019 - 100 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №108 від 15.03.2019 - 200 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №210 від 22.03.2019 - 349 000,00 грн.; згідно платіжного доручення №13 від 22.03.2019 - 51 000,00 грн.

30.12 У відповідності до договору про поділ нерухомого майна від 07.02.2019 та договору про купівлю - продаж частини єдиного майнового комплексу від 07.02.2019, укладеного між ТОВ "Траст Агротех" та ПП ФГ "Колос", було здійснено поділ частини ЄМК та передано у власність ФГ "Колос" об`єкти нерухомості:

- Зерносклад, 1, В;

- ДСП-32 (І), 2, Г;

- Свинарник, 1, Е.

30.13 За вказане вище майно ПП ФГ "Колос" згідно платіжного доручення №770 від 08.02.2019 перерахувало ТОВ "Траст Агротех" 450 000,00грн. та відповідно до платіжного доручення №793 від 12.03.2019 перерахувало 250 000,00 грн.

30.14 Згідно договору про поділ нерухомого майна від 05.04.2019 та договору про купівлю - продаж частини єдиного майнового комплексу від 05.04.2019, укладеного між ТОВ "Траст Агротех" та ОСОБА_1, здійснено поділ частини ЄМК та передано у власність ОСОБА_1 Цех рідких дріжжей літера 1,К.

30.15 За вказане вище майно ОСОБА_1 згідно квитанції №0.0.1321540295.2 перерахував ТОВ "Траст Агротех" 50 000,00 грн.

30.16 З огляду на викладене, спірне майно відповідачами у справі було набуто на підставі наступних договорів: договір купівлі-продажу від 12.09.2018 №1076 єдиного майнового комплексу, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252 між Приватним підприємством "Укрєвробудпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Агротех", договір про поділ єдиного майнового комплексу в натурі та припинення спільної часткової власності від 08.01.2019 та договору про купівлю - продаж частини єдиного майнового комплексу від 08.01.2019, укладеного між ТОВ "Траст Агротех" та ФГ "Агро-Союз"; договір про поділ нерухомого майна від 07.02.2019 та договір про купівлю - продаж частини єдиного майнового комплексу від 07.02.2019, укладеного між ТОВ "Траст Агротех" та ПП ФГ "Колос"; договір про поділ нерухомого майна від 05.04.2019 та договір про купівлю - продаж частини єдиного майнового комплексу від 05.04.2019, укладеного між ТОВ "Траст Агротех" та ОСОБА_1 .

31. Аргументи скаржників (пункти 19.3, 19.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

31.1 Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

31.2 У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

31.3 Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

31.4 Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997р. №475/97-ВР.

31.5 У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

31.6 Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

31.7 За змістом абзацу 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 Господарського кодексу України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.

31.8 Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18) та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

31.9 Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

31.10 Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

31.11 Пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права.

31.12 Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

31.13 Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

31.14 Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

31.15 За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

31.16 Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

31.17 Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 Цивільного кодексу України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

31.18 Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

31.19 Відповідно до частини першої статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

31.20 Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

31.21 Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

31.22 Згідно статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

31.23 За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

31.24 Згідно статті 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

31.25 При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статті 387 Цивільного кодексу України, є неефективними. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі №50/311-б (пункт 92) та відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 02.07.2019 у справі №48/340.

31.26 Як вже було зазначено, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019, задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича від 25.03.2019 та визнано недійсним договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 04.07.2018 № 2930, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 11597418252, що знаходиться за адресою 13642, Житомирська область, Ружинський район, с.Білилівка, вул.Першотравнева, буд.1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружинський комбікормовий завод" та Приватним підприємством "Укрєвробудпроект". Договір від 04.07.2018 № 2930 визнано недійсним відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, як такий, що укладений у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства, не був спрямований на реальне настання правових наслідків - отримання коштів для виконання існуючих зобов`язань перед кредиторами та свідчить про намір ухилення від розрахунків із контрагентами; при цьому боржник взяв на себе зобов`язання, що призвели до його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами; у боржника були відсутні правові підстави для укладення зазначеного договору.

31.27 Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у цій справі ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019 залишено без змін. Постановою Верховного Cуду від 04.02.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019 у справі № 906/943/18 залишено без змін.

31.28 Як встановлено судом апеляційної інстанції, після укладання спірного договору купівлі-продажу ЄМК від 04.07.2018, єдиний майновий комплекс ще був декілька разів відчужений, в тому числі шляхом поділу на 4 самостійні об`єкти нерухомого майна, яким присвоєні нові адреси та нові номери об`єктів нерухомого майна.

31.29 Отже, належний боржнику ЄМК, як єдиний об`єкт нерухомого майна у своєму первісному стані вже не існує, через його поділ на чотири самостійних об`єкти нерухомості, які знаходяться у власності різних осіб. Витребування саме ЄМК, як єдиного об`єкту нерухомого майна, який незаконно вибув з власності ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" поза його волею, за таких умов не вбачається за можливе.

31.30 При цьому, оскільки стосовно права власності боржника існують сумніви та претензії зі сторони третіх осіб - теперішніх формальних власників складових частин колишнього єдиного майнового комплексу та наявність у боржника відповідного права власності не визнається відповідачами, то в цьому випадку права боржника підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно в порядку передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

31.31 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в цьому випадку вірним способом захисту порушеного права боржника є саме заявлення вимоги про визнання права власності на складові частини ЄМК, на які він фактично поділений, та витребовування цих чотирьох об`єктів нерухомості від кінцевих формальних власників - ТОВ "Траст Агротех", ФГ "Агро-Союз", ПП Фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1

31.32 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

31.33 Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

31.34 Суд зазначає, що висновки у наведених скаржниками постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 та у цій справі (№ 906/943/18) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржники послалися, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо розділення витребовуваного майна на окремі об`єкти нерухомості після його первісного відчуження, існування сумнівів зі сторони третіх осіб формальних власників складових частин колишнього єдиного майнового комплексу та невизнання відповідачами наявності у боржника відповідного права власності.

32. Аргументи скаржників (пункт 19.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

32.1 Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 є кредитором у справі № 906/943/18, а відтак в силу частини п`ятої статті 41 Господарського процесуального кодексу України - учасником у справі. При відкритті провадження суд зобов`язував позивача, арбітражного керуючого Сиволобова М.М., надіслати копії позовної заяви з додатками всім кредиторам, а отже визначив їх як учасників справи.

32.2 Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

32.3 Згідно частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

32.4 Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

32.5 Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

32.6 Позови боржника, в тому рахунку немайнові про визнання недійсними договорів, можуть впливати на формування складу ліквідаційної маси боржника з огляду на положення статті 216 Цивільного кодексу України (застосування наслідків з огляду на визнання правочину недійсним), статті 388 Цивільного кодексу України (витребування майна від добросовісного набувача після визнання договору недійсним), статті 400 (витребування майна від недобросовісного набувача) та можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.

32.7 З огляду на викладене, аргументи скаржників про те, що ОСОБА_3 є кредитором у справі про банкрутство боржника, але не є учасником у справі за позовом розпорядника майна до Приватного підприємства "Укрєвробудпроект"; ТОВ "Траст Агротех"; ФГ "Агро-Союз"; Приватного підприємства Фермерського господарства "Колос"; ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, визнання права власності на майно та витребування майна, є безпідставними, оскільки вказаний спір розглядається у межах цієї справи про банкрутство № 906/943/18 та результати розгляду такого спору можуть впливати на розмір ліквідаційної маси боржника і відповідно на права та інтереси кредиторів боржника.

33. Аргументи скаржників (пункти 19.2, 19.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

33.1 Щодо аргументів скаржників щодо того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі є недобросовісними набувачами майна колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.

33.1.1 Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно пояснень ОСОБА_3 від 12.03.2020 ОСОБА_3 був директором боржника до 08.05.2018 та відповідно був обізнаний, що, зокрема, ЄМК ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" перебувало під арештом, накладеним органом ДВС та під іпотечним обтяженням та що усно ним у липні 2018 було повідомлено про незаконність зняття арешту та виведення з іпотечного обтяження ЄМК ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" засновників та керівників Фермерського господарства "Агро-Союз", Приватного підприємства Фермерського господарства "Колос" та ОСОБА_1 та що відповідно вони могли бути обізнаними про зазначені обставини, а тому не можуть вважатися добросовісними набувачами даного майна.

33.1.2 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

33.1.3 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

33.1.4 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

33.1.5 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

33.1.6 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржників фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

33.2 Щодо аргументів скаржників щодо того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.

33.2.1 В постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у цій справі зазначено, що судами встановлено, зокрема, такі обставини:

- 04.07.2018 між ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" та ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного єдиного майнового комплексу, реєстраційний № 2930 (далі - Договір купівлі-продажу від 04.07.2018), згідно якого ТОВ "Ружинський комбікормовий завод" (продавець) передало, а ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" (покупець) прийняло у власність єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Білилівка, вул. Першотравнева, буд.1, у складі: КПП, 1,А; Вагова, 1, Б; Зерносклад, 1, В; ДСП-32 (І), 2, Г; Склад, 1, Д; Свинарник, 1, Е; Склад, 1, Ж; ДСП-32 (ІІ), 1,І; Пилорама, 1, Й; Цех рідких дріжжей, гараж, 1, К; нежитлова будівля, головного корпусу, склад сировини 2, Л; нежитлова будівля, зерносклад піднавіс, 2, ї.

- В подальшому, за ПП "УКРЄВРОБУДПРОЕКТ" було зареєстроване право власності на вищевказане майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 04.07.2018.

- Єдиний майновий комплекс, який належав боржнику, перебував під іпотечним обтяженням, яке було припинено 20.06.2018 державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант", Лебідь Т.П. індексний номер рішення: 41698972.

- Підставою для прийняття державним реєстратором рішення про припинення іпотеки єдиного майнового комплексу стало судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 834/13658/18.

- Водночас, довідка Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 №02.2-19/1489/18, свідчить про те, що справа № 834/13658/18 в суді не обліковується.

- Наказом Міністерства юстиції України від 13.09.2018 № 2944/5 за заявою ФОП Косенка В.О. рішення державного реєстратора про припинення іпотечного обтяження єдиного майнового комплексу боржника було скасоване. Цим же наказом Міністерства юстиції України було скасовано і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41896542 від 04.07.2018, прийняте приватним нотаріусом КМНО Назаренко К.В.

- Надалі, за фактами використання підробленого судового рішення та можливої змови представників боржника із державним реєстратором Лебідь Т.П. 01.11.2018 відкрито кримінальне провадження №42018100000001036.

33.2.2 Отже, відчуження майна обтяження щодо якого було припинено на підставі підробленого судового рішення безумовно свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження.

33.2.3 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння боржника поза його волею.

33.3 Щодо аргументів скаржників щодо того, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що відповідачі являються недобросовісними набувачами майна безпідставно застосував статтю 388 Цивільного кодексу України та не застосував статтю 400 Цивільного кодексу України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.

33.3.1 За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

33.3.2 Згідно статті 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

33.3.3 З огляду на викладене, відсутність посилання у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції на приписи статті 400 Цивільного кодексу України як на підставу витребування майна при наявності висновку суду про те, що відповідачі є недобросовісними набувачами спірного майна, в цьому випадку не впливає на правильність висновків суду апеляційної інстанції про необхідність витребування спірного майна у відповідачів, оскільки наслідками застосування і статті 388 і статті 400 Цивільного кодексу України може бути витребування майна.

33.3.4 При цьому, зі змісту статей 388 і 400 Цивільного кодексу України убачається, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного - лише у випадках передбачених законом.

33.3.5 З урахуванням фактичних обставин встановлених у цій справі, застосування судом апеляційної інстанції статті 400 Цивільного кодексу України не призвело б до ухвалення іншого рішення.

33.4 Також, Суд зазначає, що висновки у наведених скаржниками постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 та від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16 та у цій справі (906/943/18) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржники послалися, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

34. Аргументи скаржників (пункти 19.1, 19.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, про факти неефективності звернення до ПП "Укрєвробудпроект" з вимогами про реституцію в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить зокрема те, що ПП "Укрєвробудпроект" придбало спірне майно фактично безоплатно. Крім того, відчуження на користь ПП "Укрєвробудпроект", згідно договору від 04.07.2018 № 2930, відбулось за балансовою вартістю майна, без проведення ринкової оцінки його вартості.

35. З огляду на викладене та враховуючи неможливість в цьому випадку визначити реальну вартість відчуженого на користь ПП "Укрєвробудпроект" згідно договору від 04.07.2018 № 2930 майна (ЄМК), як єдиного об`єкту нерухомого майна, враховуючи те, що у своєму первісному стані вказане майно вже не існує через його поділ на чотири самостійних об`єкти нерухомості, звернення боржника до ПП "Укрєвробудпроект" з вимогами про реституцію чи про стягнення вартості такого майна є неефективним.

36. Аргументи скаржників (пункти 19.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

36.1 Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

36.2 Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

36.3 Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

36.4 Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

36.5 При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

36.6 Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

36.7 Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

36.8 Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що "конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод".

36.9 Разом з тим, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо того, що відповідачі є недобросовісними набувачами майна, безпідставними є посилання скаржників на неврахування судом апеляційної інстанції положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

36.10 Суд зазначає, що висновки у наведеній скаржниками постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 та у цій справі (906/943/18) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаній справі скаржники послалися, виокремивши їх із контексту судового рішення, не урахувавши викладених в рішенні правової позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо добросовісності набуття майна відповідачами.

37. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

38. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

39. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

40. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

43. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

44. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

45. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

................

Перейти до повного тексту