ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1356/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Волковицької Н. О.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи-підприємця Рахімової Ганни Вікторівни, Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасе"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Іоннікова І. А., Тищенко А. І.) у справі
за позовом прокуратури Деснянського району міста Києва
до 1) Київської міської ради, 2) фізичної особи-підприємця Рахімової Ганни Вікторівни, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасе",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), 2) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс",
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу,
за участю представників:
прокурора - Голуба Є. В.,
відповідача-1 - Ільчик М. О. (в порядку самопредставництва),
відповідача-2 -Січкарьова С. М. (адвокат),
відповідача-3 - Січкарьова С. М. (адвокат),
третьої особи -1 - не з`явився,
третьої особи -2 - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Прокурор Деснянського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київська міськрада), фізичної особи-підприємця Рахімової Ганни Вікторівни (далі - ФОП Рахімова Г. В.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасе" (далі - ТОВ "Армасе") про:
- визнання недійсним та скасування рішення Київської міськради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки ФОП Рахімовій Г. В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва" (далі - рішення Київської міськради № 977/3046);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, вартістю 1 405 501,00 грн, укладеного 24.12.2010 між Київською міськрадою та ФОП Рахімовою Г. В. (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки);
- визнання недійсним державного акта серії ЯЕ № 304047 від 20.06.2011 на право власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:62:009:0171, площею 0,0734 га, виданий ФОП Рахімовій Г. В., для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149 (далі - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047);
- визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Армасе", укладеного 12.03.2012 між ФОП Рахімовою Г. В. та ТОВ "Армасе", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 2319 від 12.03.2012 (далі - договір про поповнення статутного капіталу);
- визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:009:0171.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення вимог Земельного кодексу України земельна ділянка відчужена на користь ФОП Рахімової Г. В. не на конкурентних засадах; на підставі спірного рішення Київської міськради № 977/3046 у ФОП Рахімової Г. В. виникло одночасно два взаємовиключних права на земельну ділянку - власності та користування; спірне рішення прийнято на підставі документів із землеустрою, оформлених неналежним чином; частина спірної земельної ділянки обліковується за іншою особою - ДКП "Житлоремфонд", яка передана ФОП Рахімовій Г. В. без дотримання процедури її вилучення у попереднього землекористувача. У зв`язку з незаконністю спірного рішення підлягають визнанню недійсними обидва договори про відчуження земельної ділянки, у тому числі на користь ТОВ "Армасе", а тому останнє, відповідно, не набуло права користування цією ділянкою за укладеним з ФОП Рахімовою Г. В. договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Судами встановлено, що 20.08.2007 ФОП Рахімова Г.П. звернулась до Київської міськради з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки в оренду на 1 рік з викупом.
4. 06.12.2007 Київська міськрада надала згоду Д-3594 на розроблення документації із землеустрою щодо оренди на 1 рік земельної ділянки 0,022 га для реконструкції кіоску з літнім майданчиком під дитяче кафе.
5. 21.03.2008 за Рахімовою Г. В. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - заклад громадського харчування загальною площею 67,9 кв. м. за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі міста Києва .
6. Відповідно до висновку постійної комісії Київської міськради з питань землекористування від 30.10.2007 № К-11773 та згоди Київського міського голови від 06.12.2007 № Д-3594, суб`єктом підприємницької діяльності Холявко В. М. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,022 га ФОП Рахімовій Г. В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва від 14.12.2009 № ТПВ-8808.
7. Згідно зі згодою Д-3594 на розроблення документації із землеустрою 03.04.2008 Головним управлінням земельних ресурсів видано технічне завдання на розроблення документації із землеустрою щодо оренди ділянки 0,022 га.
8. 16.04.2008 ФОП Рахімова Г.В. звернулася до Київської міськради із заявою про збільшення площі земельної ділянки до 0,08 га до раніше отриманої згоди від 06.12.2007 № Д-3594.
9. 26.02.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду у розмірі 0,07 га.
10. 24.12.2009 Київською міськрадою прийнято рішення № 977/3046, яким у пунктах 2, 5, Київська міськрада вирішила:
- передати ФОП Рахімовій Г. В. за умови виконання пункту 9 цього рішення у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,0734 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;
- продати ФОП Рахімовій Г. В. земельну ділянку площею 0,0734 га за 1 405 501,00 грн для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель, переданих у короткострокову оренду згідно з пунктом 2 цього рішення.
11. 26.05.2010 між Київською міськрадою та ФОП Рахімовою Г. В. укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міськрада передала, а ФОП Рахімова Г.В. прийняла в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,0734 га з цільовим призначенням: для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, строк дії договору - один рік.
12. У подальшому, 24.12.2010 на виконання зазначеного рішення між Київською міськрадою та ФОП Рахімовою Г. В. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.
13. Згідно з умовами вказаного договору продавець на підставі рішення Київської міськради № 977/3046 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування - на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.
14. 20.06.2011 ФОП Рахімовою Г. В. отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047 (т. 1, а. с. 27).
15. 12.03.2012 між Рахімовою Г. В. як учасником та ТОВ "Армасе" укладено договір про поповнення статутного капіталу ТОВ "Армасе", відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 якого на умовах, викладених у цьому договорі, учасник передає, а відповідач-3 приймає до статутного капіталу (фонду) товариства земельну ділянку, зазначену у пункті 1.2 цього договору, натомість учасник отримує частку в статутному капіталі у розмірі 50 % товариства загальною вартістю 1 430 750,00 грн, з яких 27 750,00 грн внесено грошовими коштами. Земельна ділянка, що передається товариству учасником за цим договором, розташована за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва. Площа земельної ділянки становить 0,0734 га. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за № 2319.
16. Прокурор зазначає, що отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, зокрема 0,0734 га для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статтями 134, 135 Земельного кодексу України. Рішення Київської міськради не відповідає положенням частини третьої статті 152 Земельного кодексу України, частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що є підставою для визнання його недійсним. У зв`язку з тим, що на підставі оскаржуваного рішення Київської міськради № 977/3046 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, то цей договір, як і державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047, також підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
17. Справа судами розглядалась неодноразово.
18. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що прав та охоронюваних законом інтересів позивача відповідачем не порушено. Суд відмовив позивачу у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.
19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Київської міськради № 977/3046; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047; визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171.
20. Прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог
21. У травні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Рахімової Г. В., в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у цій справі в частині визнання недійсним та скасування рішення Київської міськради № 977/3046, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та залишити в силі у відповідній частині рішення суду першої інстанції.
22. Крім того, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міськради, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
23. Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Армасе", в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у цій справі в частині визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, та залишити в силі у відповідній частині рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги ФОП Рахімової Г. В. та заперечень на неї
24. Підставою касаційного оскарження є пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
25. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Рахімова Г. В. посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 42, 134 Земельного кодексу України, статті 121 Конституції України, статей 23, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 261 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, від 12.12.2018 у справі № 910/13132/17, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19, від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20 та від 29.04.2020 у справі № 911/3749/17.
26. ФОП Рахімова Г. В. також посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм права, викладених у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI та у пункті 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
27. Київська міська прокуратура у відзиві на касаційну скаргу ФОП Рахімової Г. В. зазначає, що скаржником не наведено підстав в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України для перегляду судового рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, оскільки висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
28. Крім того, зазначає, що ФОП Рахімовою Г. В. безпідставно зазначено пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правовідносини, які виникли у цій справі, не є предметом регулювання положень пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" та пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
29. Щодо позовної давності, то прокуратура зазначає, що про порушення інтересів держави оскаржуваним рішенням Київської міськради прокурор дізнався у грудні 2012 року під час проведення перевірки на виконання доручення прокуратури міста Києва за зверненням народного депутата України Яворівського В. О. Виявивши факт незаконності рішення Київської міськради та прийняття його з порушенням земельного законодавства, прокуратурою Деснянського району міста Києва у січні 2013 року пред`явлено позов в інтересах держави до суду, тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
30. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу ФОП Рахімової Г. В., передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
31. У судовому засіданні представником ФОП Рахімової Г. В. підтримано доводи, викладені у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги Київської міськради та заперечень на неї
32. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
33. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Київська міськрада посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини другої статті 116 Земельного кодексу України.
34. У відзиві на касаційну скаргу Київської міськради Київська міська прокуратура зазначає, що питання про передачу земельної ділянки в оренду не може бути вирішене одночасно з вирішенням питання про відчуження земельної ділянки, оскільки станом на момент передачі земельної ділянки в оренду власник земельної ділянки не знає і не може знати чи відбудеться у наступному її відчуження.
35. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу Київської міськради, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
36. У судовому засіданні представник відповідача-1 просив оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги ТОВ "Армасе" та заперечень на неї
37. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
38. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "Армасе" посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 152 Земельного кодексу України та порушено норми процесуального права, зокрема, частини першу, другу статті 5 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
39. Київська міська прокуратура у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Армасе" зазначає, що скаржником не наведено підстав в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України для перегляду судового рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, оскільки висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
40. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Армасе", передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
41. У судовому засіданні представник відповідача-3 доводи, викладені у касаційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
42. У судовому засіданні прокурор навів свої пояснення щодо суті заявлених позовних вимог у цій справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
43. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та зазначає таке.
45. Розглянувши касаційну скаргу ФОП Рахімової Г. В., подану з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає таке.
46. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
47. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у пункті 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
48. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Київської міськради № 977/3046; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047; визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу; визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою площею 0,0734 га.
49. Посилання ФОП Рахімової Г. В. на висновки Верховного Суду щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статей 42, 134 Земельного кодексу України, статті 121 Конституції України, статей 23, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 261 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, від 12.12.2018 у справі № 910/13132/17, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19, від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20 та від 29.04.2020 у справі № 911/3749/17, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судового рішення, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.
50. Так, у справі № 910/12366/18 предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу товариству земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель. Крім того, у справі № 910/12366/18 міська рада надала земельну ділянку для експлуатації та обслуговування вже наявного майна. Водночас у справі, яка розглядається, оспорюваним рішенням Київської міськради № 977/3046 земельну ділянку передано в оренду одночасно з вирішенням питання про її відчуження ФОП Рахімовій Г. В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком.
51. Позовними вимогами у справі № 910/13132/17 було визнання недійсним рішення міської ради про передачу товариству земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування рекреаційно-оздоровчого комплексу, благоустрою та озеленення території. Суди встановили, що позивачем (приватним акціонерним товариством) не було доведено порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки у позивача відсутні права на вказану земельну ділянку. Натомість у справі № 910/1356/13 суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, тому прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав в інтересах держави. Тобто фактичні обставини справи № 910/13132/17 є відмінними від обставин справи № 910/1356/13.
52. За обставинами справи № 910/4528/15-г земельну ділянку було передано для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідачі незаконно об`єднали у відповідному клопотанні та оскаржуваному рішенні в одне ціле земельну ділянку як для нового будівництва, так і для експлуатації та обслуговування житлового будинку, оскільки отримання права оренди на них мало відбуватись відповідно до різних порядків. Водночас у справі, яка розглядається, спір виник щодо передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду з одночасним вирішенням питання про її відчуження, отже, правовідносини у цих справах не є подібними.
53. У справі № 362/44/17 Верховний Суд дійшов висновку, що до позовних вимог, зокрема про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність у три роки. Натомість у справі № 910/1356/13 позовної вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння не заявлено, тому правовідносини у цих справах не є подібними.
54. Щодо посилань ФОП Рахімової Г. В. на правові висновки, викладені Верховним Судом у справах № 922/526/19 та № 922/3219/20, суд касаційної інстанції зазначає, що вони стосуються підстав представництва прокурором інтересів держави на підставі положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014, у той час як у справі № 910/1356/13 позов подано прокурором на підставі положень статті 31-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991, тому відсутні підстави для їх застосування через різне правове регулювання підстав для представництва прокурором інтересів держави.
55. У справі № 911/3749/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав. Проте у справі, яка розглядається, позовна вимога про витребування майна відсутня.
56. Отже, проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 910/12366/18, № 910/13132/17, № 910/4528/15-г, № 362/44/17, № 922/526/19, № 922/3219/20, № 911/3749/17, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України судових рішень, прийнятих у цій справі, суд касаційної інстанції зазначає, що вони ухвалені за неподібних правовідносин стосовно обставин цієї справи, з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших, поданих сторонами й оцінених судами, доказів, залежно від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. Таким чином, правові висновки, на які посилається ФОП Рахімова Г. В., є нерелевантними для цієї справи.
57. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
58. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/1125/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ФОП Рахімової Г. В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у частині підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
59. Іншою підставою касаційного оскарження ФОП Рахімова Г. В. визначила пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, зокрема, щодо питання застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI та пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
60. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
61. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
62. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
63. Щодо вказаних доводів касаційної скарги ФОП Рахімової Г. В. стосовно позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Київської міськради № 977/3046 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки суд касаційної інстанції зазначає таке.
64. Порядок передачі земельних ділянок в оренду відповідно до вимог Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час отримання згоди на розроблення документації із землеустрою щодо оренди земельної ділянки, станом на 06.12.2007) визначався статтею 124 Земельного кодексу України.
65. Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.12.2007) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
66. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу (частина третя статті 124 Земельного кодексу України в редакції станом на 06.12.2007).
67. На час звернення позивача з клопотанням про надання у користування земельної ділянки в оренду, а також на час надання згоди на розроблення документації із землеустрою на вказаній земельній ділянці нерухоме майно, належне ФОП Рахімовій Г. В., не було зареєстроване; а тому отримання вказаної ділянки під забудову, а також із зміною цільового призначення мало здійснюватися за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України.
68. Як встановили суди попередніх інстанцій, заклад громадського харчування загальною площею 67,9 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а, який розташований на спірній земельній ділянці, 21.03.2008 зареєстровано за ФОП Рахімовою Г. В. на праві приватної власності згідно з реєстраційним посвідченням № 004385 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при громадській організації "Всеукраїнське авторське товариство" м. Броварів від 28.02.2008 (виконавчий лист Броварського міськрайонного суду Київської області) (т.1, а. с. 98).
69. Як встановили суди, 03.04.2008 Головним управлінням Земельних ресурсів видано технічне завдання на розроблення документації із землеустрою щодо оренди ділянки 0,022 га.
70. Надалі 16.04.2008 ФОП Рахімова Г. В. звернулася до Київської міськради із заявою про збільшення площі земельної ділянки до 0,08 га до раніше отриманої згоди від 06.12.2007 Д-3594.
71. У подальшому всі дозволи та висновки отримувались щодо земельної ділянки площею 0,08 га, висновок про погодження проекту землеустрою від 26.02.2009 до справи Д-3594 отримано щодо збільшеної площі 0,07 га.
72. Тобто 16.04.2008 ФОП Рахімова Г. В. звернулася до Київської міськради щодо виділення фактично нової земельної ділянки, збільшеної площі, цільовим призначенням якої визначено будівництво, обслуговування та експлуатація дитячого кафе з дитячим майданчиком.
73. Згідно із частиною другою статті 124 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Київською міськрадою № 977/3046 - 24.12.2009) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалася за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
74. За приписами частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини другої вказаної статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
75. Отже, земельним законодавством передбачений порядок відчуження земельних ділянок комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за винятком випадків відчуження земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві власності нерухоме майно. Так, за приписами частини другої статті 134 Земельного кодексу України власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).
76. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідні погоджувальні документи та сам проект землеустрою були розроблені для передачі спірної земельної ділянки в оренду строком на 1 рік, а не для її продажу. Крім того, визначений розмір земельної ділянки становить 0,022 га, який значиться у клопотанні (заяві) відповідача-2 від 20.08.2007 № К-11773, висновку постійної комісії Київської міськради з питань землекористування від 30.10.2007 № К-11773, згоді та технічному завданні. Водночас у матеріалах справи відсутні докази щодо правових підстав зміни розміру спірної земельної ділянки на 0,07 га у висновку про погодження проекту землеустрою, який розроблявся саме на підставі вказаних документів.
77. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що можливість набуття ФОП Рахімовою Г. В. на поза конкурентних засадах у власність земельної ділянки у розмірі, що перевищує площу об`єкта нерухомості, розташованого на ній, з посиланням на приписи статті 134 Земельного кодексу України (які не регулюють такого питання), свідчать про неправильне застосування норм матеріального права (статей 124, 134 Земельного кодексу України) при прийнятті рішення судом першої інстанції.
78. Разом з тим оспорюваним рішенням Київської міськради № 977/3046 також вирішено питання щодо продажу спірної земельної ділянки, і Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 у цій справі звернув увагу на ту обставину, що за цим рішенням Київської міськради земельна ділянка надавалась ФОП Рахімовій Г. В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, але ні саме рішення, ні укладений на його виконання договір купівлі-продажу земельної ділянки не містять відомостей про розташування на земельній ділянці будь-якого нерухомого майна.
79. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва" від 16.09.2008 № 509-VI (набрав чинності 14.10.2008) доповнено новими абзацами пункт 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
80. Так, абзацом 3 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
81. Однак наведені приписи відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва", враховуючи зміни, внесені Законом України від 29.06.2010 № 2367-VI, діяли протягом двох років з дня набрання чинності, тобто з 14.10.2008 до 14.10.2010.
82. Разом з тим пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцевих положень" цього ж Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва", встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом (тобто, до 14.10.2008) рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим законом (тобто до 14.10.2010), а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
83. Отже, при вирішенні питання щодо передачі земельних ділянок в оренду за рішеннями про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, прийнятих до 14.10.2008, слід застосовувати пункт 3 розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва". До рішень із зазначених питань, прийнятих після 14.10.2008, цей пункт не застосовується.
84. Звідси без проведення земельних торгів ФОП Рахімова Г. В. мала право на отримання в оренду земельної ділянки, яка розташована під об`єктом нерухомого майна, площею, що необхідна для його обслуговування та експлуатації.
85. Оскільки рішення Київської міськради від 06.12.2007 про надання згоди Д-3594 на розроблення документації із землеустрою стосувалися надання земельної ділянки з іншою площею (0,022 га) та для іншої мети (оренда на один рік), то до спірних правовідносин приписи абзацу 3 пункту 1 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України застосуванню не підлягають.
86. З огляду на викладене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI та пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України у спірних правовідносинах.
87. За таких обставин у задоволенні касаційної скарги ФОП Рахімової Г. В. з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід відмовити.
88. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Київська міськрада оскаржує судове рішення суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини другої статті 116 Земельного кодексу України.
89. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
90. Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
91. Положеннями статті 116 Земельного кодексу України визначено альтернативність щодо можливих варіантів набуття права на земельні ділянки - права власності або права користування. Таке розмежування здійснено також, враховуючи як різний правовий механізм набуття цих прав, так і їх реалізацію в подальшому.
92. Ураховуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що наведені положення частини другої статті 116 Земельного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають процедуру передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду з одночасним вирішенням питання про її відчуження.
93. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, проте наведене вище виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував зазначені норми матеріального права.
94. Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047, то Верховний Суд зазначає таке.
95. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено між Київською міськрадою та ФОП Рахімовою Г. В. 24.12.2010, відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець на підставі рішення Київської міськради № 977/3046 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування - на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. За даними довідки № ОО-12333/2010 про відсутність (наявність) обмеження (обтяжень) на земельну ділянку, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) 30.11.2010 № 301-д на вищевказану земельну ділянку обмеження (обтяження) не зареєстровані.
96. Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 1 405 501 грн. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 1477.
97. 20.06.2011 ФОП Рахімовою Г. В. отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047.
98. Отже, продаж земельної ділянки за договором від 24.12.2010 з отриманням ФОП Рахімовою Г. В. державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047 є правовими наслідками виконання рішення Київської міськради № 977/3046.
99. Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
100. На час звернення 20.08.2007 ФОП Рахімовою Г. В. з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки з викупом, положеннями статті 134 Земельного кодексу України передбачалося, що земельні ділянки комунальної власності, призначені для продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).
101. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).
102. Враховуючи те, що рішення Київської міськради № 977/3046 прийнято без проведення земельних торгів, позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047 є обґрунтованими.
103. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Армасе", то суд касаційної інстанції зазначає таке.
104. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
105. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та фактично не призводить до відновлення порушеного (як стверджує позивач) права, оскільки прокурор прагне повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності.
106. Виходячи з наведеного обґрунтування, не підлягає задоволенню позов в частині вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Армасе".
107. Щодо застосування позовної давності Верховний Суд зазначає таке.
108. З позовом до суду прокурор звернувся 23.01.2013, посилаючись на те, що про порушення інтересів держави прокурор дізнався у грудні 2012 року під час проведення перевірки законності рішення Київської міськради № 977/3046 на виконання доручення прокуратури міста Києва за зверненням народного депутата України Яворівського В. О.
109. Суд апеляційної інстанції оцінив наявні у справі докази, зокрема, протокол пленарного засідання ІV сесії Київської міської ради VІ скликання від 24.12.2009, стенограму пленарного засідання ІV сесії Київської міськради VІ скликання від 24.12.2009, результати поіменного голосування за проект рішення "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва" та дійшов висновку про відсутність об`єктивної можливості дізнатися про незаконність оспорюваного рішення за самої лише присутності заступника прокурора м. Києва на пленарному засіданні.
110. Про порушення вимог закону прокурор міг дізнатися після витребування та ретельного дослідження землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування спірної земельної ділянки на місцевості із залученням спеціалістів (землевпорядних організацій), отримання від них додаткових відомостей тощо.
111. Верховний Суд звертає увагу на те, що з урахуванням встановлених судами обставин, досліджених і оцінених судами доказів сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом про обізнаність уповноважених органів держави щодо порушення її прав (подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18). Отже, висновок апеляційного суду про звернення прокурора до суду в межах позовної давності з моменту коли прокурор довідався про вибуття земельної ділянки з комунальної власності є правильним.
112. Щодо касаційної скарги ТОВ "Армасе", поданої з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в якій відповідач-3 посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 152 Земельного кодексу України та частини першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.04.2020 у справі № 911/3749/17 та від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18, Верховний Суд зазначає таке.
113. Предметом позовних вимог, серед іншого, є визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:009:0171.
114. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
115. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
116. Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, цей спір щодо права користування земельною ділянкою виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
117. Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно із частиною другою якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
118. Відповідно до положень частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
119. Зазначений у частині третій статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.
120. Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
121. Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту, виходячи із їх ефективності.
122. Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову як способу захисту права та законного інтересу необхідно враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
123. З аналізу частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України можна дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту та у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
124. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.
125. У цій справі прокурор звертається за захистом інтересів держави щодо права власності на спірну земельну ділянку, посилаючись на те, що ТОВ "Армасе" використовує її без належних правових підстав. Проте заявлена ним позовна вимога про визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків і у позивача не відновиться володіння чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.
126. Визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою у цьому випадку є, по суті, встановленням обставин, які у подальшому можуть бути зазначені як підстава позову про захист порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.
127. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18, на яку посилається ТОВ "Армасе" в своїй касаційній скарзі.
128. Більше того, згідно з пунктом 6.2 договору про поповнення статутного капіталу ТОВ "Армасе" є власником спірної земельної ділянки, переданої йому ФОП Рахімовою Г. В. як внесок до статутного капіталу товариства.
129. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
130. Ураховуючи викладене, у випадку задоволення позовної вимоги про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою як однієї правомочності права власності, інші правомочності власника земельної ділянки залишаються у ТОВ "Армасе". Звідси задоволення такої позовної вимоги не матиме наслідком ані припинення права власності ТОВ "Армасе" на спірну земельну ділянку, ані повернення останньої до власності територіальної громади.
131. Отже, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який не відновлює порушеного права, то це є достатньо підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
132. За таких обставин зазначена ТОВ "Армасе" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
133. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/3749/17, на яку посилається ТОВ "Армасе" у касаційній скарзі, стосуються іншого предмета позову (визнання незаконним і скасування розпорядження райдержадміністрації про передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва та витребування цього майна з чужого незаконного володіння) ніж у справі, яка розглядається (про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою). Таким чином, правові висновки, на які посилається скаржник, є нерелевантними для цієї справи.
134. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги ФОП Рахімової Г. В. (в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) та Київської міськради слід залишити без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ "Армасе" слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання відсутнім у ТОВ "Армасе" права користування земельною ділянкою - скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишити в силі.