ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
Справа №916/2305/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
третьої особи-1 - не з`явились,
третьої особи-2 - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді Бєляновський В.В., Будішевська Л.О.) та рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 (суддя Невінгловська Ю.М.)
у справі №916/2305/20
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1. ОСОБА_2, 2. ОСОБА_4,
про визнання дій протиправними та визнання недійсними змін до статуту,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2021 №29.3-02/1990 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з запланованою відпусткою судді Губенко Н.М. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2305/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_3 про визнання повністю недійсними змін до установчих документів юридичної особи та про визнання дій протиправними, в якому просив:
- визнати дії колишнього головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельно-монтажного управління № 6" (далі - ТОВ "РСМУ №6") ОСОБА_3, пов`язані з наданням на державну реєстрацію статуту ТОВ "РСМУ №6" в новій редакції 2000 року з підробленими підписами засновників (учасників) - протиправними;
- визнати повністю недійсними зміни до статуту ТОВ "РСМУ №6" в новій редакції 2000 року та наступних.
1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачка була учасником та головним бухгалтером ТОВ "РСМУ №6". Водночас позивачу стало відомо про проведення державної реєстрації припинення ТОВ "РСМУ №6", в якому позивач також був учасником.
1.3. Позивач наголошував, що при реєстрації змін до статуту ТОВ "РСМУ №6" у 2000 році було представлено статут з підробленими підписами засновників (учасників), тому вказані зміни є недійсними, а його державна реєстрація протиправною.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 04.11.2020 у справі №916/2305/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
2.2. Судами встановлено, що спір по справі стосується визнання дій колишнього головного бухгалтера ТОВ "РСМУ №6" ОСОБА_3, пов`язаних з наданням на державну реєстрацію статуту ТОВ "РСМУ №6" в новій редакції 2000 року з підробленими підписами засновників (учасників) - протиправними та визнання повністю недійсними змін до статуту ТОВ "РСМУ №6" в новій редакції 2000 року та наступних.
2.3. Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа. Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що позов заявлений до колишнього учасника та головного бухгалтера ТОВ "РСМУ №6" ОСОБА_3 .
2.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що саме по собі надання колишнім головним бухгалтером ТОВ "РСМУ №6" ОСОБА_3 на державну реєстрацію статуту товариства в новій редакції 2000 року не порушує корпоративних прав позивача.
2.5. За висновком судів, позивач визначив неналежного відповідача, за рахунок якого не можуть бути відновлені права позивача, що є єдиною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в тому числі і щодо вимоги про визнання недійсними повністю змін до статуту ТОВ "РСМУ №6" в новій редакції 2000 року та наступних.
2.6. Враховуючи відмову у задоволенні позову у повному обсязі з підстав необґрунтованості, суди також дійшли висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності при вирішенні цього спору, заяву про яку було подано відповідачкою.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 та рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 у справі №916/2305/20, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.
3.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 20 ГПК України у спорі учасників ліквідованої юридичної особи щодо її припинення.
3.3. На переконання скаржника у справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути вирішені питання, пов`язані з реєстрацією зміни складу або інформації про засновників та припинення юридичної особи, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
3.4. Таким чином, скаржник наголошує, що цей спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який, з урахуванням особливості справи, не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.
3.5. Крім того, до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, яка ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 задоволена та її вимоги приєднано до касаційної скарги ОСОБА_1 .
3.6. Інші учасники справи не скористалась своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подали до Верховного Суду письмового відзиву на касаційну скаргу.
4. Позиція Верховного Суду.
4.1. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.
Щодо вимог про визнання дій колишнього головного бухгалтера ТОВ "РСМУ №6" протиправними.
4.2. Відмовляючи в задоволенні позову щодо розгляду спору у цій справі в частині оскарження позивачем дій колишнього головного бухгалтера ТОВ "РСМУ №6" ОСОБА_3, які полягали в наданні на державну реєстрацію статуту товариства в новій редакції 2000 року, суди попередніх інстанцій зазначили, що така особа у господарському процесі не має самостійної процесуальної дієздатності та не може виступати відповідачем у спорі, а отже такі дії не порушують корпоративних прав позивача.
4.3. Верховний Суд вважає, що провадження у цій частині вимог підлягає закриттю на тій підставі, що спір не підлягає розгляду компетентним судом ані в порядку господарського, ані в порядку іншого судочинства.
4.4. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
4.5. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
4.6. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
4.7. Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу.
4.8. Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду, зокрема господарського, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
4.9. Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти субєкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
4.10. Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов`язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
4.11. Частиною другою статті 16 ЦК України унормовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов`язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
4.12. Верховний Суд зазначає, що правовий спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права/охоронювані законом інтереси. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав/інтересів у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.
4.13. Відповідно до позовних вимог позивач вбачає правовий спір з відповідачкою ОСОБА_3 в тому, що нею за часів, коли вона була головним бухгалтером ТОВ "РСМУ №6", було подано на державну реєстрацію статут товариства в новій редакції 2000 року. Способом захисту зазначає визнання її дій протиправними. Вважає такий спір корпоративним.
4.14. Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
4.15. Згідно із частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
4.16. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
4.17. Отже, фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності, може звернутися до господарського суду з вимогами до юридичної особи, або фізичної особи без статусу суб`єкта підприємницької діяльності у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в разі, якщо такий спір виник між: (1) учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, (2) юридичною особою та учасником, (3) юридичною особою та учасником, який вибув, та такий спір пов`язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів).
4.18. Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті, зокрема, ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
4.19. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
4.20. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "РСМУ №6" є припиненим з 02.04.2012; підстава: рішення щодо припинення. Правонаступники цієї юридичної особи відсутні.
4.21. Отже, Суд вважає, що оскільки метою звернення учасника, який вибув, до господарського суду є поновлення в корпоративних правах, юридична особа на момент звернення не повинна бути припиненою.
4.22. Предметом спору у випадку пред`явлення вимог щодо припинення юридичної особи може бути скасування рішення про припинення/ліквідацію юридичної особи (до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення відповідно до частини другої статті 104 ЦК України), скасування державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи.
4.23. В цьому спорі вимог щодо припинення юридичної особи позивачем не заявлено.
4.24. Також Верховний Суд вважає, що такого способу захисту права як визнання протиправними дій фізичної особи, навіть за умови, що вона колись обіймала певну посаду або була учасником і діяла протиправно щодо прав/інтересів позивача, не передбачено законом в якості самостійного способу захисту. Задоволення такої вимоги не призведе до поновлення прав позивача, тим більше корпоративних, оскільки не буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, не відбудеться компенсації витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, не будуть нівельовані негативні наслідки порушення його прав. По суті така вимога спрямована на встановлення обставини, яка може доводитись при зверненні до суду за захистом права способом, встановленим законом.
4.25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
4.26. У цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства" слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття яке стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме господарських судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
4.27. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені у справі вимоги щодо визнання дій колишнього головного бухгалтера ТОВ "РСМУ №6" ОСОБА_3, пов`язаних з наданням на державну реєстрацію статуту ТОВ "РСМУ №6" в новій редакції 2000 року з підробленими підписами засновників (учасників) - протиправними, не підлягають судовому розгляду, оскільки задоволення позовних вимог позивача у такому вигляді не може призвести до реального захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому такі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в рамках жодної судової юрисдикції.