ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1933/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Фещенко Ю.В.)
від 04.03.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Кузнецова І.Л., судді: Подобєд І.М., Чус О.В.,)
від 27.04.2021
за заявою Акціонерного товариства "Дніпроазот"
про забезпечення позову
у справі № 904/1933/21
за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про зобов`язання врахувати переплату, що утворилась за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5Н8АР016
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про зобов`язання врахувати переплату, що утворилась за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5Н8АР016, станом на 31.10.2020 як оплату Акціонерним товариством "Дніпроазот" за надані в листопаді та грудні 2020 року, січні та лютому 2021 року послуги з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №094205L5Н8АР016.
1.2. Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій Акціонерне товариство "Дніпроазот" просить суд заборонити Акціонерному товариству "Оператор Газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Дніпроазот".
1.3. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 30.10.2020 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" надійшло повідомлення відповідача №4902.0-Кл-13485-1020 про припинення (обмеження) газопостачання; не зважаючи на те, що вказане повідомлення в подальшому було відкликано відповідачем, воно є чинним, оскільки Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687, не передбачено дій по відкликанню повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання та правових наслідків таких дій. Відповідач неодноразово намагався примусово припинити (обмежити) газопостачання для Акціонерного товариства "Дніпроазот", що підтверджується повідомленнями відповідача про припинення (обмеження) газопостачання: від 23.12.2020 №4902.Кл-16634-1220та від 12.01.2021 №4902.Кл-388-0121, а також факсограмами № 1 від 18.01.2021 та № 2 від 19.01.2021. На виконання своїх намірів щодо припинення розподілу газу (газопостачання) 19.01.2021 відповідач здійснив часткове припинення розподілу газу (газопостачання) для виробничої діяльності ТЕЦ Акціонерного товариства "Дніпроазот", яке було поновлено відповідачем 20.01.2021.
Акціонерне товариство "Дніпроазот" є містоутворюючим підприємством, одним з найбільших виробників у хімічній галузі України та провідним постачальником мінеральних добрив (аміак, карбамід і аміачна вода), продуктів базової хімії (їдкого натрію і синтетичної соляної кислоти), гіпохлорита натрію, товарів народного споживання, майже всі продукти виробництва Акціонерного товариства "Дніпроазот" є наслідком споживання і переробки у безперервному технологічному процесі природного газу.
Умови виробництва та значні обсяги навантаження потужностей і небезпечність хімічних продуктів, які виробляються в Акціонерному товаристві "Дніпроазот", обумовлюють необхідність дотримання всіма суб`єктами господарювання, які є учасниками продажу, транспортування та розподілу природного газу для позивача, роботи у злагодженому та безперервному режимі, порушення такого режиму та умов газопостачання призводить до нештатних ситуацій та руйнує налагоджений виробничий цикл, а створення протиправних і невиправданих перешкод у надійному газопостачанні для позивача призведе до настання збитків й інших негативних наслідків як для всього хімічного комплексу, розташованого за місцезнаходженням підприємства, так і для громадян та навколишнього природного середовища.
Припинення/обмеження постачання природного газу може призвести до аварійних ситуацій, наслідком яких може бути не тільки понаднормові викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, але й вибухонебезпечна ситуація.
В результаті припинення постачання природного газу внаслідок дій відповідача відбудеться зупинення виробничих потужностей з виробництва аміаку, буде здійснено зупинення напрацювання карбонізованого розчину, необхідного для виробництва соди каустичної, а також інших виробництв Акціонерного товариства "Дніпроазот", включаючи ТЕЦ, зупинення хлорної групи цехів позивача може бути причиною виникнення нештатних чи аварійних ситуацій.
2. Зміст рішення судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2021, заяву Акціонерного товариства "Дніпроазот" про забезпечення позову задоволено. Суд заборонив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Дніпроазот".
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявником доведено, що існує реальна загроза ефективного захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника у разі задоволення заявленого позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2021, Акціонерне товаристве "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" про забезпечення позову в повному обсязі.
3.2. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: частини 2 статті 13, частини 1 статті 73, частини 2 статті 136, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник посилається на те, що позивачем не надано доказів, що Акціонерне товариство "Дніпроазот" є містоутворюючим підприємством, а отже, що припинення або обмеження газопостачання негативно вплине на місто.
Також в матеріалах справи немає доказів, що припинення або обмеження газопостачання призведе до істотного ускладнення в частині виробничого процесу підприємства, що тягне за собою зупинення Акціонерного товариства "Дніпроазот".
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18, як наслідок, надали оцінку обставинам справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті.
Скаржник зазначає про те, що заходи забезпечення позову, вжиті судом першої інстанції, є неспівмірними із позовними вимогами. Так, пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено 12 підстав для застосування обмеження/припинення постачання природного газу, проте, вживши заходи забезпечення позову в цій справі, суди попередніх інстанцій позбавили Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" можливості виконувати покладені на нього обов`язки.
Суди попередніх інстанцій порушили пункт 2 глави 7 розділу ІХ Кодексу ГРС та частину 1 статті 6 Господарського кодексу України, оскільки не врахували, що обставина відсутності підтвердженої номінації виключає обов`язок з надання послуг з розподілу природного газу не залежно від чинності договору розподілу, однак вжиті заходи забезпечення позову фактично зобов`язують відповідача надавати позивачеві послуги з розподілу за будь-яких умов.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Дніпроазот" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Товариство вказує на необґрунтованість твердження відповідача про те, що заходи забезпечення позову за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки спір виник щодо ціни послуги з розподілу природного газу, а не щодо підстав отримання таких послуг. Також позивач зазначає про те, що інформація, відповідно до якої Акціонерне товариство "Дніпроазот" є містоутворюючим підприємством та входить в п`ятірку найбільших хімічних підприємств країни, загальновідома.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про зобов`язання відповідача врахувати переплату, що утворилась за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5Н8АР016 станом на 31.10.2020, як оплату з боку Акціонерного товариства "Дніпроазот" за надані в листопаді та грудні 2020 року, січні та лютому 2021 року послуги з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5Н8АР016. Отже, позов спрямований на захист права отримувати природний газ і послугу розподілу природного газу належним чином, не зважаючи на те, що між сторонами існує спір щодо наявності переплати, як наслідок наявності/відсутності заборгованості за надані послуг, що в свою чергу (у випадку підтвердження позиції відповідача щодо наявності заборгованості, як і на період не визначення з цього питання) надає йому право припинити (обмежити) газопостачання в передбаченому чинним законодавством порядку, про що, зокрема, зазначено в: рахунку на оплату № 60030062 від 31.10.2020; рахунку на оплату № 61000058 від 04.01.2021; рахунку на оплату № 61000059 від 04.01.2021; рахунку на оплату № 61000060 від 04.01.2021; повідомленні відповідача позивачу про припинення (обмеження) газопостачання від 23.12.2020 № 4902.Кл-16634-1220; повідомленні відповідача позивачу про припинення (обмеження) газопостачання від 12.01.2021 №4902.Кл-388-0121; факсограмі № 1 від 18.01.2021; факсограмі № 2 від 19.01.2021.
При цьому 06.11.2020 АТ "Дніпропетровськгаз" листом №49020-Кл-13727-1120 відкликало повідомлення про припинення/обмеження газопостачання від 30.10.2020 №49020-Кл-13485-1020. Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою КМУ від 08.12.2006 № 1687, який визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, не передбачено відкликання повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання та правових наслідків таких дій.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що зі змісту зазначеного листа вбачається, що відповідач повідомив про невжиття саме 05.11.2020 в примусовому порядку заходів, направлених на припинення (обмеження) газопостачання АТ "Дніпроазот", тобто надіслання листа про відкликання повідомлення не свідчить про те, що відповідач в подальшому не буде вчиняти дій, які можуть призвести до припинення газопостачання, зважаючи на те, що між АТ "Дніпроазот" та АТ "Дніпропетровськгаз" є спір щодо тарифу (ціни), за яким повинна надаватись послуга з розподілу природного газу.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про задоволення заяви про забезпечення позову.
5.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
5.4. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в тому числі, надавши оцінку повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання від 30.10.2020, 23.12.2020, 12.01.2021), суди попередніх інстанцій встановили доведеність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування відповідного заходу забезпечення позову, у даному випадку це вчинення відповідачем дій з припинення газопостачання позивачу та, у зв`язку з цим, існування реальної загрози такого припинення і можливість настання негативних наслідків для АТ "Дніпроазот" та інших осіб.
При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що існує реальна загроза відключення АТ "Дніпроазот" від газопостачання, яка може призвести до припинення (зупинення) товариства, а також, що у разі задоволення позовної заяви, захист прав позивача буде можливий тільки на майбутнє, а з огляду на наслідки для виробництва та довкілля, про які зазначає позивач, захист його прав не буде ефективним, відшкодування збитків, які можуть бути спричинені позивачу припиненням газопостачання, будуть потребувати звернення позивача до суду з новими позовами.
Також господарські суди дійшли висновку про відповідність та співмірність заявлених позивачем заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, про те, що застосування таких заходів не завдасть шкоди майновому стану Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" і не створить для нього ризиків завдання збитків чи невиправданого обмеження його майнових прав, а також про те, що забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Дніпроазот", виходячи зі змісту заявлених вимог, не є тотожним самим заявленим позовним вимогам.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив заяву позивача та заборонив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Дніпроазот".
В силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 904/7013/20 та від 30.04.2021 у справі № 904/7011/20.
Колегія суддів також враховує, що обраний захід забезпечення позову має тимчасовий характер.
5.5. З врахуванням викладеного, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: частини 2 статті 13, частини 1 статті 73, частини 2 статті 136, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарськими судами було прийнято судові рішення з дотриманням норм процесуального права, які підлягали застосуванню при вирішенні питання щодо забезпечення позову, що відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) та принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та пункту 1 статті 6 Конвенції і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність чи недостатність доказів необхідності вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення, колегія суддів зазначає, що процесуальним законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати подані заінтересованою особою докази на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності (статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України). Крім того, в цій справі судом першої інстанції застосовано положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України та зазначено, що докази на підтвердження необхідності застосування у даній справі заходів забезпечення позову є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Посилання відповідача на порушення судами пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 2 глави 7 розділу ІХ Кодексу ГРС колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що судами вказані норми матеріального права не застосовувались і спір по суті справи не вирішувався, а судами надавалась оцінка можливості забезпечення позову з огляду на вимоги статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з предмета та підстав позову.
Доводи касаційної скарги про те, що забезпечення позову шляхом заборони АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Дніпроазот" є втручанням суду у господарську діяльність є безпідставними, зводяться до нічим не підтверджених відповідачем припущень.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18, то суд касаційної інстанції скасував оскаржувані судові рішення і відмовив у задоволенні заяви Лисичанського спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на порушення судами при прийнятті рішень частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. На відміну від цієї справи, у справі, яка переглядається, судами було дотримано вимог процесуального права, зокрема, і статтю 137 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, справа № 913/257/18 та ця справа, що переглядаються, відрізняються за предметами позову.