ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 500/370/19
адміністративні провадження № К/9901/1138/21; №К/9901/1150/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Головуючого судді - Бевзенка В.М.,
Суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
секретар судового засідання - Шевченко В.В.,
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Микитович П.М.,
представник Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 - Вівчарівський В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції
адміністративну справу №500/370/19
за позовом ОСОБА_1
до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами адвоката Вівчарівського Володимира Петровича, який діє в інтересах Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (прийняте судом в складі головуючого судді Мандзія О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (прийняту судом в складі головуючого судді Коваля Р.Й., суддів: Гуляка В.В., Гудима Л.Я.)
встановив :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із цим позовом та, з урахування заяви про уточнення позовних вимог і ухвали суду про залишення без розгляду частини позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області (далі - відповідач, Верховинська селищна рада) щодо невключення до генерального плану смт. Верховина дороги (проїзду) до орендованої ним земельної ділянки, площею 0,0162 га по АДРЕСА_1, по наявному під`їзному шляху з АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проїзд до його приміщення та орендованої земельної ділянки здійснювався через землі загального користування Верховинської селищної ради. Через невизначеність та відсутність чітких меж проїзду при його використанні між власниками суміжних земельних ділянок виникають взаємні перешкоди у доступах до власних об`єктів нерухомості. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням включити до генерального плану смт. Верховина дорогу до орендованої земельної ділянки площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху, згідно з викопіюванням з генерального плану населеного пункту смт. Верховина. Відповідач це питання не вирішив, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області щодо невключення в генеральний план смт Верховина дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,0162 га, по АДРЕСА_1, по наявному під`їзному шляху з АДРЕСА_1 .
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що наявне допущення протиправної бездіяльності відповідачем, в контексті положень частини другої статті 2 КАС України, яке призвело до порушення прав позивача.
Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи встановлені обставини і зважаючи на конституційне повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, а тому невключення до Генерального плану смт Верховина дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1, по наявному під`їзному шляху з АДРЕСА_1 є бездіяльністю відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року в адміністративній справі № 500/370/19 - без змін.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відповідач не вчинив необхідних дій та не прийняв належних рішень на неодноразові звернення позивача що організації під`їзду з АДРЕСА_1 до орендованої ним земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом відображення дороги в генеральному плані смт Верховина, не вчинив необхідних дій та не прийняв належних рішень для виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо розроблення генерального плану населеного пункту в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, зокрема публічного обов`язку місцевої ради на забезпечення доїзду до будівлі ОСОБА_1 пожежного та приватного транспорту.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. 05.01.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адвокатом Вівчарівським Володимиром Петровичем, який діє в інтересах ОСОБА_2 (особа, яка не брала участь у справі, однак суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси) та Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, засобами поштового зв`язку надіслано касаційні скарги на судові рішення у справі № 500/370/19, які надійшли 12.01.2021.
Ухвалами Верховного Суду від 26.01.2021 касаційні скарги залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В установлений судом строк скаржник подав заяви про усунення недоліків указаних в ухвалах Верховного Суду від 26.01.2021.
Ухвалами Верховного Суду від 15.02.2021 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами адвоката Вівчарівського Володимира Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 (К/9901/1138/21) та в інтересах Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області (К/9901/1150/21) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 500/370/19.
4.1. У касаційних скаргах адвокат просить:
- скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020;
- ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів.
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. Представник скаржників у касаційних скаргах посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у даній справі.
У касаційній скарзі зазначає, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка на думку позивача порушує його права на безперешкодне користування орендованою земельною ділянкою по АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_2 заблокував до неї доступ, що підтверджується заявою ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради від 07.09.2018, а суди залишили поза увагою цю обставину, що призвело до неправильного вирішення даної справи.
Водночас, право користування чужою земельною ділянкою з метою задоволення потреб землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання забезпечується встановленням земельного сервітуту, що передбачено ст.401 ЦК України та ст.98 Земельного кодексу України.
Однак, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник скаржників наголошує, що фактично у цих правовідносинах має місце спір між позивачем і ОСОБА_2 стосовно права користування земельною ділянкою.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 23.01.2019 у справі №560/1218/15-а, від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 26.06.2018 у справі №902/517/17, а також Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №2а-11449/11/2670, від 29.01.2020 у справі №344/8417/17, від 13.02.2020 у справі №653/3211/18, від 28.02.2020 у справі №806/3304/18, від 13.05.2020 у справі №160/4250/19, обставини та підстави позову в яких є подібними до справи, що розглядається, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер матеріальних правовідносин у їх сукупності, представник скаржників дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, представник скаржників наголошує, що суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, ч. 5 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка визначає, що пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, а пропозиції подані після встановленого строку не розглядаються, враховуючи, що з пропозицією про зазначення дороги до його ділянки по наявному під`їзному шляху на генеральному плані смт Верховина ОСОБА_1 звернувся з пропуском встановленого законом строку. Таким чином, Верховинська селищна рада у повній відповідності до вимог законодавства забезпечила виконання процедури розроблення та погодження Генерального плану смт Верховина.
6. Позиція інших учасників справи
Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав відзиви на касаційні скарги, в яких просив касаційні скарги Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року залишити без задоволення.
Позивач наголошує, що предметом цього спору не є вимога про встановлення проїзду, як про це зазначає касатор, а відображення вже існуючого проїзду в Генеральному плані населеного пункту, тобто предметом спору є діяльність відповідача з планування території населеного пункту, що належить до компетенції суб`єкта владних повноважень і є публічно-правовим спором з реалізації управлінських повноважень в сфері містобудування.
Крім того, позивач в запереченнях наголосив, що прийняті судові рішення не зачіпають права ОСОБА_2, оскільки не встановлюють нового проїзду чи визначення іншим чином меж такого проїзду, а лише надають правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень з планування території населеного пункту. Зокрема, земельна ділянка та проїзд є різними об`єктами, за своїм використанням та призначенням.
Скаржник жодним допустимим доказом не підтвердив того, що відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства, не відображаючи існуючий проїзд, належним чином реалізовував управлінські функції у сфері планування територій населеного пункту.
Позивач зазначає, що цивільно-правовий спір між сторонами стосовно права проходу та проїзду через земельні ділянки вже вирішено у справі №340/805/14-ц, під час розгляду якого встановлено наявність існуючого проїзду, який позивач просив відобразити у містобудівні документації, а тому, цивільно-правовий спір вже розглядався судом цивільної юрисдикції.
Позивач наголошує, що відповідач порушив законодавчо визначену процедуру опублікування оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, що призвело до неознайомлення громадськості з відповідною інформацією та позбавило можливості реалізації законних прав та інтересів територіальної громади с. Верховина, у тому числі й позивача.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником павільйону хімчистки за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,3 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2008, укладеного з управлінням майном спільної власності територіальних громад Верховинського району Івано-Франківської області, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав обласного комунального підприємства "Коломийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" № 29605325 від 08.04.2011.
8. На підставі рішення Верховинської селищної ради від 02.08.2011 між Верховинською селищною радою та ОСОБА_1 23.06.2014 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0162 га, для обслуговування приміщення хімчистки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, строком на п`ять років, яку ОСОБА_1 прийняв на підставі акта передачі земельної ділянки від 23.06.2014.
9. Також ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 668,2 кв. м, на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 11.10.2018, укладеного з ОСОБА_3, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141119641 від 11.10.2018.
10. Згідно рішення Верховинської селищної ради від 22.03.2018 між Верховинською селищною радою і ОСОБА_2 04.05.2018 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0794 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для викупленої будівлі (лазня) в АДРЕСА_1, строком на 5 років; відповідно до акта передачі земельної ділянки від 04.05.2018 вказану ділянку Верховинська селищна рада передала йому в строкове платне володіння і користування на 5 років для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, для викупленої будівлі (лазня) за вказаною адресою.
11. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням відобразити в генеральному плані смт Верховина, який розроблявся, заїзд до орендованої земельної ділянки по наявному під`їзному шляху з АДРЕСА_1, за результатами розгляду яких Верховинська селищна рада інформувала, що місцеві проїзди та під`їзди до житлових будинків не враховуються на стадії генерального плану населеного пункту та необхідність розробити детальний план території в масштабі 1:500, у якому буде враховано існуючу ситуацію і розроблено під`їзди до будівель.
Листом від 18.09.2018 № Ш-47 за результатами розгляду звернення від 07.09.2018 Верховинська селищна рада повідомила, що під`їзна дорога в АДРЕСА_1 до орендованої земельної ділянки не вказана в генеральному плані забудови селища, також згідно норм ДБН 360-92 відстань проїзду від стін житлових чи громадських будинків має бути не менше 5 метрів, і тому рішенням сесії Верховинської селищної ради земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_2 для обслуговування лазні. Комісія з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та раціонального природокористування пропонувала ОСОБА_1 проїзд через дерев`яний місток, а в разі незгоди звернутись з заявою до виконкому селищної ради щодо надання дозволу облаштування заїзду до орендованої земельної ділянки; аналогічна інформація викладена у листі від 06.11.2018 №ш-56.
18.09.2018 ОСОБА_1 знову звернувся до відповідача з заявою про вказання дороги до власної земельної ділянки в АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху у зв`язку з розробкою генерального плану, за результатами розгляду якої Верховинська селищна рада рішенням від 21.09.2018 № 174-23/2018 доручила спеціалістами селищної ради спільно з депутатською комісією з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин, екології та раціонального природокористування довивчити це питання і подати пропозиції на розгляд чергової сесії селищної ради.
Листом від 05.10.2018 № 239/02-15/06 Верховинська селищна рада надала розробнику генерального плану протокол засідання комісії від 18.09.2018 щодо обговорення генерального плану смт Верховина та с. Віпче з переліком питань які необхідно внести до цього розробленого проєкту, а листом від 22.12.2018 № 310/02-15/06 надіслала проект генерального плану смт. Верховина та с. Віпче з поправками, розглянутий депутатською комісією, де було виявлено невідповідності, які просили внести та поправити згідно поданих картографічних матеріалів.
12. Рішенням Верховинської селищної ради від 12.02.2019 № 202-25/2019 затверджено генеральний план смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, згідно якого дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху з АДРЕСА_1 так і не відображено.
Не погодившись з такою бездіяльністю органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Виходячи зі змісту касаційної скарги основна її аргументація зводиться до тверджень представника скаржників, що фактично у цих правовідносинах має місце спір між позивачем і третьою особою стосовно права користування земельною ділянкою, тобто спір про право, який має розглядатися в межах цивільного судочинства.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги в частині зазначених аргументів, Верховний Суд виходить з такого.
15. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Крім того, про належність (неналежність) конкретного публічно-правового спору до юрисдикції адміністративного суду, її відмежування від інших видів судової юрисдикції можна судити за сукупної наявності зовнішніх ознак публічно-правових відносин, з яких цей спір виник. Саме такі ознаки і є критеріями адміністративної юрисдикції. Відсутність принаймні одного з критеріїв унеможливлює висновок про належність конкретного публічного-правового спору до юрисдикції адміністративного суду ( Смокович М.І., Бевзенко В.М., Адміністративний процес України: теорія, практика: Підручник. Заг. ред. д.ю.н.,проф. Бевзенко В.М . Пер з нім. і адапт. Рижкова Г.В. Київ: ВД "Дакор", 2020, С. 411).
Критеріями адміністративної юрисдикції є:
1) публічно-правові (адміністративно-правові) відносини;
2) рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень або виконання носіями публічних повноважень обов`язків, передбачених законодавством;
3) присутність у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, суб`єкта делегованих повноважень або носія публічних повноважень;
4) здійснення суб`єктом адміністративного повноваження, спір про право чи обов`язок у сфері публічного адміністрування;
5) законодавство, яке закріплює повноваження суб`єктів у сфері публічного адміністрування (адміністративне законодавство чи адміністративна норма, якими врегульовано спірні правовідносини) ( Смокович М.І., Бевзенко В.М., Адміністративний процес України: теорія, практика: Підручник. Заг. ред. д.ю.н.,проф. Бевзенко В.М. Пер. з нім. і адапт. Рижкова Г.В. Київ: ВД "Дакор", 2020, С. 412)
Суд наголошує, що всі ці критерії адміністративної юрисдикції мають місце в цьому адміністративному спорі.
17. Спірні правовідносини у цій справі виникли стосовно бездіяльності суб`єкта владних повноважень з реалізації своєї управлінської функції в сфері містобудування.
Крім того, діяльність відповідача з планування території населеного пункту належить до компетенції суб`єкта владних повноважень, а тому спір який виник між сторонами у справі є публічно-правовим спором.
Предметом спірних правовідносин не є майнові права на земельну ділянку, як на це посилається представник скаржників у касаційній скарзі, а вимоги касаційної скарги про закриття провадження у справі в зв`язку з тим, що спір носить цивільно-правовий характер не можуть бути задоволені.
Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із завдань адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.
Суд наголошує, що не може слугувати підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій лише переконання особи в тому, що розгляд справи проведено в порядку неналежної юрисдикції.
18. Міркування і твердження представника скаржників не спростовують правильності розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи в порядку адміністративної юрисдикції.
Суд ретельно дослідивши і оцінивши вказані скаржником постанови Великої Палати ВС та Верховного Суду на предмет суб`єкта, об`єкта та змісту спірних відносин, їхнього правового регулювання, дійшов висновку, що вони не подібні до спірних відносин у цій справі, і відрізняються від правовідносин оцінених у постановах зазначених судів. Оскільки, спірні правовідносини і правовідносини описані у вказаних скаржником постановах не є подібними, то вони, відповідно, не можуть бути враховані під час розгляду і вирішення цієї адміністративної справи.
19. Крім того, в касаційній скарзі представник скаржників зазначає, що поза належною увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишено той факт, що суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, ч. 5 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги в частині зазначених аргументів, Верховний Суд виходить з такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.
Відповідно до частин першої другої, восьмої та десятої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Строк дії Генерального плану населеного пункту не обмежується.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Як встановлено судом і зазначено вище, позивач неодноразово звертався до відповідача щодо організації під`їзду з АДРЕСА_1 до орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, шляхом відображення дороги в Генеральному плані смт Верховина.
Вказані обставини були предметом судового розгляду, за результатом якого рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2015 у справі № 340/805/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09.03.2016, в позові ОСОБА_2 в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться в його користуванні на підставі договору оренди, шляхом заборони проїжджати та проходити по ній та надання проходу шириною 2 м для обслуговування котельні придбаної ним лазні відмовлено.
Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2015 визначено, що заїзд, яким користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для під`їзду до викуплених приміщень, існував.
Листом від 18.09.2018 № Ш-47 за результатами розгляду звернення від 07.09.2018 та листом від 06.11.2018 № ш-56 відповідач повідомляв, що під`їзна дорога в АДРЕСА_1 до орендованої земельної ділянки не вказана в Генеральному плані забудови селища, а згідно норм ДБН 360-92 відстань проїзду від стін житлових чи громадських будинків має бути не менше 5 метрів і тому рішенням Верховинської селищної ради земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_2 для обслуговування лазні.
Зі змісту листа Верховинського районного відділу управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 15.05.2019 № 196/22-23 судами встановлено, що дерев`яний перехід, який проходить через річку Бречник, знаходиться в аварійному стані, що не дасть змоги пожежним автомобілям дістатись до місця виклику. З АДРЕСА_1, де згідно будівельних норм існує під`їзд до будівель за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 самовільно перекрито дерев`яною огорожею, що не дасть змоги пожежним автомобілям прибути до місця виклику чи надзвичайної ситуації (події).
Позивач 18.09.2018 вкотре звернувся з заявою про вказання дороги до власної земельної ділянки в АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху у зв`язку з розробкою генерального плану, проте за результатами розгляду цієї заяви відповідач рішенням від 21.09.2018 № 174-23/2018 доручив спеціалістам селищної ради спільно із депутатською комісією з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин, екології та раціонального природокористування довивчити це питання та подати пропозиції на розгляд чергової сесії селищної ради та рішенням № 195-24/2018 від 06.12.2018 включено в проект змін в генеральний план смт. Верховина.
Також листом від 22.12.2018 № 310/02-15/06 відповідач надсилав розробнику Генерального плану проєкт генерального плану смт Верховина та с. Віпче з поправками, розглянутий депутатською комісією, де було виявлено невідповідності, які просили внести та поправити згідно поданих картографічних матеріалів, зокрема, забрати запроектовану дорогу указати, існуючий під`їзд до земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Проте, як встановлено судами з Генерального плану смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, затвердженого 12.02.2019 рішенням відповідача № 202-25/2019, дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху з АДРЕСА_1 не відображено.
Жодного рішення за результатами звернень позивача щодо організації під`їзду з АДРЕСА_1 до орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, шляхом відображення дороги в Генеральному плані смт Верховина відповідачем не прийнято.
Згідно ч. 11 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначав Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - Порядок № 555).
Відповідно до п. 3 Порядку №555 сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації в прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; Реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадскістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
Таким чином, законодавець визначив, що рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості, та відповідно, впливають на інтереси кожного її представника.
Водночас, ч. 5 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було передбачено, що підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування є оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Суд зазначає, що питання виконання відповідачем вимог п. 4, 10 Порядку №555, ч. 5 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо оприлюднення на офіційному веб-сайті відповідного рішення органу місцевого самоврядування та проекту містобудівної документації на місцевому рівні не було предметом розгляду судами попередніх інстанцій.
В силу приписів ст.39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Отже, використання земель житлової та громадської забудови, в даному випадку під`їзною дорогою, може відбуватись відповідно до генерального плану населеного пункту.
Враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не вчинив необхідних дій та не прийняв належних рішень на неодноразові звернення позивача стосовно організації під`їзду з АДРЕСА_1 до орендованої ним земельної ділянки, яка розташована АДРЕСА_1, шляхом відображення дороги в генеральному плані смт Верховина, наявність якої підтверджується матеріалами справи, як і висновками апеляційного суду Івано-Франківської області, викладені в рішенні від 30.011.2015 року у справі №340/805/14-ц, в частині відсутності правових підстав заборони проїжджати та проходити по ній.
Відповідач не вчинив необхідних дій та не прийняв належних рішень для виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" стосовно розроблення генерального плану населеного пункту в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, зокрема публічного обов`язку місцевої ради на забезпечення доїзду до будівлі ОСОБА_1 пожежного та приватного транспорту.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили всі обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,