ПОСТАНОВА
Іменем України
22 липня 2021 року
Київ
справа №240/7459/19
адміністративне провадження №К/9901/34991/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 (головуючий суддя: Черноліхов С.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (головуючий суддя: Кузьмишин В.М., судді: Сторчак В.Ю., Боровицький О.А.) у справі №240/7459/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (далі - Житомирський ОВК), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати пункт 12 рішення Міноборони України, оформленого протоколом комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 32 від 15.03.2019, про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 14.09.2018 інвалідності II групи внаслідок травми та захворювання, пов`язаних із виконання обов`язків військової служби;
зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок травми та захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 14.09.2018 відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975), з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано пункт 12 рішення Міноборони України, оформленого протоколом комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 32 від 15.03.2019, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 14.09.2018 інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби;
зобов`язано відповідача повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги та вирішити питання щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із виконання обов`язків військової служби, з 14.09.2018 відповідно до Закону №2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням висновків суду у вказаній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та у цій частині прийнято нове про задоволення позову.
Зобов`язано відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок травми та захворювання, пов`язаних із виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 14.09.2018 відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалами Верховного Суду від 24.12.2019, від 12.02.2020 та від 16.03.2020 відмовлено Міноборони України у задоволенні заяв про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з серпня 1983 року по травень 1985 року проходив строкову військову службу у військовій частині №96778 на території Російської Федерації. Протягом липня-серпня 1984 року він перебував у військовому шпиталі, розташованому на території військової частини №93762 Калінінської області РФ. Зазначені обставини підтверджуються інформацією, зазначеною у військовому квитку серії НОМЕР_1, архівних довідках Центрального архіву ракетних та космічних військ від 09.07.2009 №446/3090 та Центрального архіву МО РФ від 17.02.2016 №1/3-1061.
За інформацією, зазначеною у довідці МСЕК серії MCE №044856 від 25.05.2004, позивачу 17.05.2004 первинно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання.
В подальшому, згідно відомостей, зазначених у довідці МСЕК серії 10 ААВ №830062 від 18.02.2014, позивачу з 18.02.2014 встановлено II групу інвалідності із зміною причини інвалідності - внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
За результатами повторного огляду, позивачу підтверджено групу та причину інвалідності (довідка МСЕК серії 12 ААА № 514680 від 11.07.2016).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби йому була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 109 620 грн.
Відповідно до інформації, зазначеній у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2228 від 14.08.2018, комісією встановлено, що наявні в ОСОБА_1 захворювання були обумовлені довготривалою дією компонентів ракетного палива та іонізуючого випромінення (1983-1985 роки); травма та захворювання безпосередньо пов`язані із виконанням обов`язків військової служби.
Також у зазначеному протоколі міститься інформація про те, що відмінено постанову ЦВЛК МО України про причинний зв`язок захворювань до протоколу №619 від 07.04.2011.
Під час повторного огляду, що відбувся 11.10.2018, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності з 14.09.2018 із зміною причини інвалідності - внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕК серії 12 ААБ №302692 від 11.10.2018.
У зв`язку із зміною причини інвалідності позивач звернувся через Житомирський ОВК до Міноборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Рішенням комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом №32 від 15.03.2019, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Також заявника повідомлено про те, що у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності вже була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 109 620 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у зв`язку із зміною причини інвалідності останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
Позивач стверджує, що на момент отримання ним ушкоджень здоров`я була відсутня будь-яка норма, яка обмежує дворічним строком право особи на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни причини інвалідності. Таким чином, на переконання позивача, обмеження права особи на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком звужує обсяг набутих ним прав.
Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що на момент вирішення питання законодавством не передбачено можливості виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із зміною причини інвалідності, оскільки минуло понад два роки з часу встановлення позивачу первинної інвалідності.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Суд першої інстанції констатував, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності з 01.01.2017; далі - Закон №1774-VIII) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Водночас, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. За висновком суду першої інстанції, застосування норм Закону №1774-VІІІ стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 14.09.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
При вирішенні справи суд першої інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.08.2018 у справі №295/3091/17.
Водночас, з посиланням на дискреційні повноваження Міноборони України у питаннях призначення та виплати одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносин є зобов`язання відповідача повторно розглянути документи та вирішити питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону №2011-XII та Порядку № 975.
Суд апеляційної інстанції повністю погодився із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення Міноборони України, однак дійшов висновку про неефективність обраного судом нижчої інстанції способу захисту порушених прав позивача у зв`язку з чим задовольнив позов у спосіб, про який просив ОСОБА_1 .
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції додатково послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2018 у справі №760/11440/17.