ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5421/20
адміністративне провадження № К/9901/6090/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/5421/20
за позовом ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_2,
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (суддя Артоуз О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Малиш Н.І., суддів -Баранник Н.П., Щербака А.А.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1, діючи за довіреністю ОСОБА_2, подала до суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати незаконною відмову відповідача щодо опитування заявлених ОСОБА_2 свідків для підтвердження дати її звільнення із Запорізького малого приватного підприємства фірми "БИГ" з мотивів, що ця обставина встановлюється показаннями свідків лише при втраті документів про працевлаштування "… в зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями";
- визнати незаконною відмову відповідача щодо опитування, заявлених ОСОБА_2, свідків для підтвердження дати її звільнення із Запорізького малого приватного підприємства фірми "БИГ" з тих підстав, що покази свідків не можуть бути підставою для підтвердження такої дати, оскільки в трудовій книжці вона містить недостовірні та незавірені виправлення;
- зобов`язати відповідача опитати свідків заявлених ОСОБА_2 на підтвердження дати її звільнення із Запорізького малого приватного підприємства фірми "БИГ" на підтвердження її трудового стажу за допомогою їх особистих електронних пристроїв по скайпу згідно наданих імен свідків.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненого позову із дотриманням вимог пункту 2 частини п`ятої та частини шостої статті 160 КАС України (для суду та відповідача); належним чином засвідчені копії додатків до позову (для суду та відповідача).
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1, діючої на підставі довіреності від ОСОБА_2, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, та додані до неї матеріали повернуто ОСОБА_1 .
3. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не виконала у повному обсязі вимоги ухвали суду від 17.08.2020, а саме не надано уточнений позов.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №280/5421/20 - залишено без змін.
5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, зокрема, що норми процесуального законодавства чітко визначають позивача у справі, а оформлення довіреності представнику з правом подання позову, його підпису та представляти інтереси особи, не наділяє представника статусом позивача.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 23 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі скаржник просить:
- ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - скасувати;
- справу направити до суду першої інстанції для розгляду спору по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року було відкрито касаційне провадження №К/9901/6090/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на оскаржувані судові рішення у справі № 280/5421/20 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Аргументи скаржника
7. Аргументи скаржника ОСОБА_1 .
7.1. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильних рішень, які, відповідно до вимог статті 353 КАС України, підлягають скасуванню.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції помилково вказав, що позовна заява оформлена неправильно, а саме як позивача зазначено представника позивача. Тим самим суд позбавив представника позивача права відповідно до довіреності виступати як позивач та захищати інтереси своєї довірительки.
Крім того, скаржник зазначає, що суди помилково дійшли висновку, що представник позивача не може подавати позов в інтересах свого довірителя. Позивачем може бути не лише така особа, але і законний його представник і, зокрема, представник уповноважений довіреністю на право бути позивачем в інтересах довірителя.
Апеляційний суд неправильно тлумачив п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України вказавши, що позивач це тільки та особа, на захист прав, свобод і інтересів якої, позов заявлений саме нею самою.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, діючої на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді від 17.08.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненого позову із дотриманням вимог пункту 2 частини п`ятої та частини шостої статті 160 КАС України (для суду та відповідача); належним чином засвідчені копії додатків до позову (для суду та відповідача).
Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ухвала суду від 17.08.2020 отримана представником позивача 31.08.2020.
31.08.2020 на адресу суду надано належним чином засвідчені копії позовної заяви.
У рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач недоліки у повному обсязі, що зазначені в ухвалі без руху, не усунув, будь-яких заяв та клопотань з приводу продовження строку до суду не надав.
У зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у спосіб, визначений судом, та з урахуванням строку для поштового відправлення, позовна заява ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 була повернута ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Судом першої інстанції встановлено, що до Запорізького окружного адміністративного суду 11.08.2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1, діючої на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. При цьому, згідно частини шостої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.
Відповідно до ст. 171 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненого позову із дотриманням вимог пункту 2 частини п`ятої та частини шостої статті 160 КАС України (для суду та відповідача); належним чином засвідчені копії додатків до позову (для суду та відповідача).
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів позову у якості позивача зазначено ОСОБА_1, при цьому позовні вимоги заявлено від ОСОБА_2 . Матеріали позову не містять інформації щодо надання права ОСОБА_1 бути позивачем в інтересах ОСОБА_2 . Додана до матеріалів позову довіреність надає право лише на представництво.
Крім того, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що оскільки в позові у цій справі у якості позивача зазначено ОСОБА_1, із зазначенням, що діє за довіреністю ОСОБА_2 таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки ухвала суду від 17.08.2020р. не була виконана.
10. Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Положеннями п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено повернення позовної заяви позивачеві з підстав подачі позову особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Отже, якщо суд визначив відсутність процесуальної дієздатності ОСОБА_1 як позивача у справі, зазначаючи що позивач ОСОБА_2, то правильною процесуальною дією суду в такому випадку було б повернення позовної заяви одразу стороні, а не залишення її без руху.
Суд першої інстанції визначив позивачу надати уточнюючий позов із дотриманням вимог п.2 частини п`ятої та частини шостої статті 160 КАС України.
Однак, вимоги цієї норми при написанні позовної заяви ОСОБА_1 були дотримані ще при первинній подачі позовної заяви, зокрема, як вбачається із самої позовної заяви в ній міститься інформація про ім`я; місце проживання; поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти особи, яка подала позовну заяву в інтересах ОСОБА_2 .
Суд наголошує, що завданням суду відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У цьому випадку завданням суду, зокрема, є захист прав особи чиї права, на думку цієї особи, порушені. В даному контексті варто розглядати позовну заяву, її зміст, обставини та вимоги тієї особи за захистом якої подано цей позов. Зазначення у якості позивача його представника, який уповноважений представляти його інтереси згідно довіреності, не є тією процесуальною помилкою, яка може викликати в суду сумніви щодо особи, яка потребує захисту цих прав.
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Крім того, відповідно до положень ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Тобто, суд не був позбавлений права замінити неналежного позивача на належного в процесі розгляду справи.
11. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху, а також повертаючи позов ОСОБА_2 від імені якої діє ОСОБА_1., дійшов помилкового висновку щодо неправильного зазначення у позовній заяві найменування позивача, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом прав позивача ОСОБА_2, діяла від її імені та на підставі довіреності, в якій прямо визначено право ОСОБА_1 звертатися з позовом до адміністративного суду від імені ОСОБА_2 про що зазначено в самому позові.
Аналіз наведених норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що дії суду щодо залишення без руху та повернення позовної заяви ОСОБА_1 яка діяла в інтересах ОСОБА_2 - є передчасними, оскільки вимоги приписів п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС виконані ще при первісному поданні позовної заяви.
12. Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Суди формально підійшли до вирішення справи та необґрунтовано дійшли висновку, що в цьому випадку не було дотримано процедуру подачі та форму позовної заяви прийнявши за основу лише написання слова "позивач" на одному рівні з найменуванням представника позивача.
13. Згідно із частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -