ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12091/20
адміністративне провадження № К/9901/11953/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Головко О.В. (головуючий), Ясенової Т.І. Суховарова А.В.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47 320 грн.00 коп.;
1.2. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди (оклад з доплатою за вислугу років) позивачу на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, в наступних розмірах: 19 483 грн. 28 коп. - за квітень 2020 року, 51 143 грн. 60 коп. - за травень 2020 року, 28 128 грн. 98 коп. - за червень 2020 року, 51 143 грн. 60 коп. - за липень 2020 року, 25 571 грн. 80 коп. - за серпень 2020 року, а всього разом 175 471 грн. 26 коп. з утриманням при виплаті з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно);
1.3. допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди (оклад з доплатою за вислугу років) за один місяць - квітень 2020 у розмірі 19 483 грн. 28 коп. (з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів);
1.4. зобов`язати відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона працює на посаді судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, однак, суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 року нараховано та виплачено на підставі ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач указом Президента України №336/201 від 18.05.2012 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська строком на 5 років.
5. Указом Президента України №239/2019 від 17.05.2019 позивача призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська безстроково.
6. Наказом голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №4-к від 17.01.2020 позивачу визначено стаж роботи на посаді судді - 10 років 7 місяців 02 дні та право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу судді.
7. У період з 01.01.2020 по 31.03.2020 року позивачу нарахована суддівська винагорода (оклад з доплатою за вислугу років), для визначення розміру якої використовувся посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надбавка за вислугу років 30% від посадового окладу.
8. За період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду в обмеженому розмірі згідно ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, а саме 47 230,00 грн.
9. Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди, позивач звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 03 листопада 2020 року позовні вимоги задовольнив частково.
10.1. Визнав протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди (оклад з доплатою за вислугу років) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно) із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47 320 грн. 00 коп.
10.2. Зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період квітень-серпень 2020 року.
10.3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" відповідач діяв з порушенням вимог ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
12. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04 березня 2021 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.
13. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що з системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. Таким чином відповідач у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяв межах законодавства, чинного на час спірних правовідносин. Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", спростовуються положеннями Бюджетного кодексу України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
15.1. При цьому, позивач посилається на те, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (з квітня по серпень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати не було. Щодо Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (яким внесено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу І Закону № 553-ІХ), на який покликається відповідач обґрунтовуючи заперечення позовних вимог, то у вимірі наведених вище міркувань та правового регулювання спірних відносин слід зазначити, що цей Закон, позаяк він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII. При цьому зазначає, що вказані обґрунтування скаржника повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові, винесеній у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 (провадження № К/99001/369/21).
15.2. Скаржник також зазначила, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові Третього апеляційного суду від 04.03.2021 року, щодо необхідності застосування до виниклих правовідносин норм Бюджетного кодексу України, які за своїм змістом фактично нівелюють правове регулювання правовідносин, передбачене ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", являються відверто хибними. Вказані висновки суду апеляційної інстанції повністю суперечать висновкам Верховного Суду, викладеними в постанові, винесеній у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 (провадження № К/99001/369/21).
15.3. Скаржник вважає, що заявлені позовні вимоги, як і рішення суду першої інстанції побудовані на положеннях статті 130 Конституції України, як нормах прямої дії та статті 135 Закону № 1402-VІІІ, при цьому Рішення Конституційного Суду України № 10- р/2020 від 28 серпня 2020 року (яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону № 294- IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-ІХ), яке було винесено пізніше періоду виникнення спірних правовідносин, впливає саме на спосіб захисту порушеного права позивача.
16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
19. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
20. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
21. За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
22. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
23. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
24. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
25. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут мовиться про редакцію Закону № 294-IX, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).
26. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
27. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
VI. Висновок Верховного Суду
28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 12 травня 2021 року вбачається, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначе