ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 815/575/16
адміністративне провадження № К/9901/39331/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/575/16
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА ЛОГІСТІК" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від (суддя: О. А. Вовченко) 14 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. О. Турецька, Л. В. Стас, І. П. Косцова) від 15 грудня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІА ЛОГІСТІК" (далі - ТОВ "СІА ЛОГІСТІК") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2015 року:
№ 0003002202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175 303,00 грн., в тому числі за основним платежем - 140 241,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 061,00 грн.;
№ 0003012202 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 494 579,00 грн.;
№ 0002982202 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 640 725,00 грн.
Також позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2015 року № 0003022202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 312 739,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 050 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 262 548,00 грн.
2. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не аргументуючи свою правову позицію та не посилаючись на належні докази, протиправно робить висновки про відсутність юридичних наслідків щодо правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області:
форми "Р" від 24 грудня 2015 року № 0003002202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175303 грн., в тому числі за основним платежем - 140241,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35061,00 грн.;
форми "П" від 24 грудня 2015 року № 0003012202 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1494579,00 грн.;
форми "В4" від 24 грудня 2015 року № 0002982202 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1640725,00 грн.;
форми "Р" від 25 грудня 2015 року №0003022202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1312739,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1050191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 262548,00 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 16 червня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року визнано поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 16 березня 2018 року касаційну скаргу відповідача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 815/575/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року № 2248/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. 05 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява від Головного управління ДПС в Одеській області, у якій останній просить замінити відповідача, а саме Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39549642), на належного відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166).
13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
14. Станом на час розгляду справи письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України / Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видами діяльності ТОВ "СІА ЛОГІСТІК" є торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
16. У період з 27 жовтня по 02 листопада 2015 року ДПІ у Київському районі м. Одеси провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СІА ЛОГІСТІК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року, за результатами якої складено акт № 3412/22-03 від 11 листопада 2015 року, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 140 241,00 грн.,
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню на загальну суму 1 050 191,00 грн. та завищено суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 Декларації суми податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року, на суму 1 640 725,00 грн.
17. Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що в ході перевірки не виявлено та платником податків не надано жодних первинних документів щодо підтвердження надходження та списання придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складів підприємства, а саме не надано: прибуткових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів, а також інших первинних документів, що відносяться до ведення складського обліку та здійснення господарської діяльності.
18. 24 грудня 2015 року, за наслідками перевірки, контролюючий орган прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0003002202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175 303,00 грн., у тому числі за основним платежем - 140 241,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 061,00 грн.;
№ 0003012202 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 494 579,00 грн.;
№ 0002982202 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 640 725,00 грн.
19. Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2015 року №0003022202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 312 739,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 050 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 262 548,00 грн.
20. Законність і обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень стали підставою звернення позивача до суду із цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем підтверджено контролюючому органу первинними документами надходження та реалізацію придбаного товару. На думку судів, первинні документи платника податку, які були надані до перевірки, відповідають статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому формування позивачем показників податкової звітності, відбулося на підставі обґрунтованих даних.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїх касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Відповідач, наводить доводи аналогічні (дублює) доводам акта перевірки, заперечення проти адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
27. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
28. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
29. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
30. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
31. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
32. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
33. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу.
34. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
35. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
36. Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
37. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
38. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
39. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
40. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
41. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента), його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
42. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
43. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
44. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
45. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий кредит, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
46. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця їх здійснення, що обумовлені договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
47. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, у заперечення проти адміністративного позову та апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
48. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
49. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового обліку. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення та безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю позивача.
50. Колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій є не виявлення та платником податків не надано жодних первинних документів щодо підтвердження надходження та списання придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складів підприємства, а саме не надано: прибуткових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів, а також інших первинних документів, що відносяться до ведення складського обліку та здійснення господарської діяльності.
51. Натомість, судами зазначено, що факт придбання позивачем товару підтверджується контрактом від 11 березня 2014 року № ЕХР 01-11/03.14 та митними деклараціями, які наявні в матеріалах справи.
52. Так, компанія "ЕХРОTRADE PTY LTD" поставила позивачу транспортну техніку та транспортні засоби (згідно переліку у митних деклараціях). Згідно відміток митного органу поставлений товар перетнув кордон України у встановленому законодавством порядку. За розмитнення товару були сплачені всі обов`язкові платежі, у тому числі і ПДВ.
53. Отже, контролюючий орган не заперечує проти формування позивачем податкового кредиту, але вважає не підтвердженим факт, що відбувся реальний продаж та передача товару від продавця - покупцю, оскільки видаткові накладні не є беззаперечним доказом цього.
54. Однак, докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про наступне, зокрема, за кожною митною декларацією, яка підтверджує факт придбання позивачем товару, до перевірки контролюючому органу надавалися: договори зберігання (з правом демонстрації), акти приймання-передачі техніки, договори відповідального зберігання, договори купівлі-продажу, видаткові накладні.
55. У свою чергу, судами зазначено, що надання позивачем первинної документації при здійснені перевірки податковому органу підтверджується актом перевірки (т.2 а.с.100), зі змісту якого вбачається, що проведеною перевіркою відображеного показника за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі документів (договорів з покупцями, податкових накладних, виписок банку та інші) не встановлено завищення або заниження задекларованих ТОВ "Сіа Логістік" показників у рядку 02 Декларації "дохід від операційної діяльності".
56. До того ж, судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги те, що згідно довідок "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІА ЛОГІСТІК" № 2878/22-02 від 27 серпня 2014 року та № 4519/22-01 від 01 грудня 2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси вже досліджувалися господарські операції позивача (квітень-вересень 2014 року) (т.2 а.с.135-147), предметом дослідження яких є, в тому числі, операції позивача, які досліджені в акті перевірки від 11 листопада 2015 року, проте, згідно довідок по тих самих операціях, порушень не встановлено та не поставлено під сумнів їх реальність.
57. Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
58. Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) / послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.
59. Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
60. Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.
61. Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
62. Колегія суддів також зазначає, що податковим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів наявності фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
63. Крім того необхідно зазначити, що у податкового органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними) при проведенні перевірки платників податків, оскільки законодавством встановлено спеціальну судову процедуру для визнання правочинів нікчемними/недійсними, контролюючим органом, всупереч вимог процесуального законодавства, таких доказів надано не було, зокрема судового рішення, яким би було визнано договори позивача з контрагентами недійсними або нікчемними.
64. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з спірними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий облік, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів як наведених як контролюючим органом так і позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в акті перевірки, запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
65. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
66. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
68. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
69. Разом з тим, розглянувши клопотання Головного управління ДПС в Одеській області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39549642) її правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,