ПОСТАНОВА
Іменем України
22 липня 2021 року
Київ
справа №540/2613/19
адміністративне провадження №К/9901/18743/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №540/2613/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солідбокс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року (суддя Гомельчук С.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.М.),
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солідбокс" (далі - позивач, ТОВ "Солідбокс") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними дії щодо проведення фактичної перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року №05221405.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перевірка діяльності ТОВ "Солідбокс" проведена контролюючим органом протиправно. Так, керівника не було повідомлено належним чином про початок її проведення, не надано документів, що забезпечують допуск до проведення перевірки, акт перевірки вручено неуповноваженій особі. Зазначено, що підставою проведення перевірки визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, проте позивачу не було надано інформації про особу, яка повідомила про наявність в діях ТОВ "Солідбокс" порушення вимог чинного законодавства.
По суті виявлених порушень позивач зазначив, що подав заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом 20 червня 2019 року, розраховуючи, що така ліцензія буде надана до 1 липня 2019 року. Проте, контролюючий орган протиправно вимагав від позивача надання документа, не передбаченого чинним законодавством, чим штучно створив ситуацію, за якої ТОВ "Солідбокс" було надано ліцензію лише 18 липня 2019 року.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 5 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року №05221405. В решті позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що на підставі наказу № 984 від 29 липня 2019 року посадові особи ГУ ДПС 21 серпня 2019 року провели фактичну перевірку ТОВ "Солідбокс" за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, 133/2 .
Фактичну перевірку проведено у присутності ОСОБА_1, який допустив працівників контролюючого органу до проведення перевірки та підписав відповідний акт, складений за наслідками її проведення.
Результати фактичної перевірки оформлено актом перевірки № 0373/21/22/РРО/38798679 від 21 серпня 2019 року.
Перевіркою встановлено факт реалізації пального без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у період з 1 липня 2019 року по 17 липня 2019 року, що підтверджується даними Z-звітів.
На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС 11 вересня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 05221405, яким до позивача за порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції у розмірі 250000 грн.
Частково задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що позивач 20 червня 2019 року звернувся до контролюючого органу із заявою на одержання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, до якої надав увесь пакет документів, передбачений вимогами частини тридцять восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР, та підтвердження оплати за таку ліцензію. Водночас, відповідачем було проявлено протиправну бездіяльність у вигляді неприйняття вмотивованого рішення за заявою позивача від 20 червня 2019 року, через яку деякий час позивач не мав відповідної ліцензії.
Крім того, до початку перевірки, документи, визначені підпунктом 80.1.1 пункту 80.1 статті 80 ПК України, були вручені та підписані особою, яка не є уповноваженим представником платника податків, або особою, яка фактично проводить розрахункові операції. Вручення зазначених документів неналежній особі не наділяє таку перевірку ознаками правомірності.
При цьому суд не погодився з позицією позивача, що дії по проведенню перевірки містять ознаки протиправності, оскільки перевірка фактично не відбулась.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що інші особи, крім керівників, можуть вважатися уповноваженими представниками юридичної особи лише за наявності належним чином оформленої довіреності або перебування з такою особою у трудових відносинах на посадах, які в силу актів законодавства дозволяють бути представником такої особи у певних правовідносинах. Такий висновок, на думку апеляційного суду, узгоджувався з правовими висновками Верховного Суду, висловленими в постановах від 27 березня 2018 року (справа №2а-1670/4908/12), від 25 травня 2018 року (справа №810/1885/13-а), від 21 листопада 2019 року (справа №826/5857/16), від 24 грудня 2019 року (справа №822/716/16). Суд апеляційної інстанції зауважив, що посадові особи податкового органу в акті перевірки не зазначили, яким чином визначили ОСОБА_1 як особу, яка проводить розрахункові операції від імені платника податку. Крім того, перед початком фактичної перевірки відповідачем не проводилась контрольна розрахункова операція.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову в позові.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження позивач вказав пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 80.2 статті 80, пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України, а саме щодо визначення особи, яка може отримати наказ та направлення про проведення фактичної перевірки та допустити посадових осіб податкового органу до проведення такої перевірки. Скаржник вважає, що наявність чи відсутність оформлених трудових відносин із особою, яка фактично проводить розрахункові операції, не має правового значення для можливості допуску чи відмови у проведенні фактичної перевірки. Відтак, ОСОБА_1, який працює на АЗС позивача за цивільно-правовим договором, проте, фактично проводив розрахункові операції на належній позивачу господарській одиниці, слід вважати уповноваженою особою на отримання наказу і направлення та допуск на проведення перевірки у розумінні приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України. Реалізатор ОСОБА_1 без жодних зауважень до змісту оскаржуваного наказу допустив посадових осіб відповідача до перевірки та погодився із наявністю права та законних підстав на її проведення. Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.
Верховний Суд ухвалою від 9 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України -якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - пункту 80.2 статті 80, пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України - у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Відзив вмотивовано відсутністю підстав для розгляду цієї справи за визначеною скаржником підставою касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. ГУ ДПС у касаційній скарзі наведено посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 квітня 2020 року (справа №803/1717/16), від 22 листопада 2019 року (справа №815/4392/15), які містять правові позиції у правовідносинах, подібних судовому спору у цій справі. Крім того, висновки судів в оскаржуваних рішеннях в повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 січня 2018 року (справа №821/1957/16), від 8 вересня 2020 року (справа №640/21536/19).
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог оскаржені не були, тому згідно з приписами частини першої статті 341 КАС України колегією суддів не переглядаються.
У справі, що розглядається, спірним є питання застосування пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України в частині встановлення кола осіб, яким згідно з вимогами податкового законодавства може бути вручено наказ та направлення на проведення фактичної перевірки, а також в присутності яких вона має проводитись.
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України, підстави проведення якої перелічені пунктом 80.2 цієї статті.
Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок встановлено статтею 81 ПК України.
За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі