ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3554/13-а
адміністративне провадження № К/9901/40247/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/3554/13-а
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Нечипуренко О. М.) від 15 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шлай А. В., Чабаненко С. В., Прокопчук Т. С.) від 04 квітня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ), третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000951702 та № 0000961702 від 18 березня 2013 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем перевірка проведена поверхнево, з ігноруванням наданих документів та невірним тлумаченням норм податкового законодавства.
Позивач зазначала, що правочини, укладені нею із контрагентами, господарські відносини з якими були досліджені в ході перевірки, не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Податковий кредит підприємства заснований на первісних документах та на податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства.
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 18 березня 2013 року № 00000951702 та № 0000961702.
Судовий збір у розмірі 2294 грн присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської ОДПІ.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 червня 2017 року Бердянська ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання заперечень. Витребувані матеріали справи.
7. 08 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ФОП ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року - без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 19 березня 2018 року касаційну скаргу Бердянської ОДПІ на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_3 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
12. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2233/0/78-20 від 19 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. 22 березня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання про заміну первісного відповідача, а саме Бердянську ОДПІ, на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області.
Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Бердянську ОДПІ її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
15. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 за період: лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року; з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року з податку на додану вартість; за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року з податку на доходи фізичних осіб від впровадження підприємницької діяльності, за результатами якої 19 лютого 2013 року складено акт № 21/1720/ НОМЕР_1 .
17. Згідно висновків акту перевірки, позивачем допущені порушення:
- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1025, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1425/18720, а саме: не ведення результатів підприємницької діяльності у книгах обліку доходів та витрат;
- пункту 177.2 статті 177 ПК України, а саме: занижено загальний оподатковуваний доход отриманий протягом 2011 року у грошовій формі на 394 599,94 грн;
- пункту 138.1 статті 138, пункту 177.4 статті 177 ПК України завищено витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу на 397 612,56 грн, за рахунок неправомірного віднесення до складу витрат - вказаним підприємцем було занижено чистий оподатковуваний доход протягом перевіряємого періоду на 792 212,50 грн, та податок з доходу за період - 2011 рік занижено на 143 973,85 грн - у зв`язку з вищевказаним позивачем включено до декларацій за 2011 рік перекручені дані;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ протягом перевіряємого періоду у сумі 189 279 грн та як слідство занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті на 189 279 грн, у тому числі по періодам: у лютому 2010 року на 15 133 грн, у вересні 2011 року на 14 680грн, у жовтні 2011 року на 17 516 грн, у лютому 2012 року на 1 436 грн, у квітні 2012 року на 23 872 грн, у червні 2012 року на 98 495 грн, у липні 2012 року на 6 048 грн, у вересні 2012 року на 12 099 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту неправомірно віднесено суми ПДВ не підтверджені податковими накладними та без підтвердження здійснення операцій, які дають право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту протягом перевіряємого періоду, у зв`язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 250 813 грн.
18. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 18 березня 2013 року Бердянською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р":
- № 0000961702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 179 967,31 грн, з яких за основним платежем 143 973,85 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 35 993,46 грн;
- № 00000951702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 536 603 грн, з яких за основним платежем 440 092 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 96 511 грн.
19. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, відповідач дійшов помилкового висновку, що позивач занизила валовий дохід за 2011 рік у сумі 394 599,94 грн, оскільки під час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000961702 від 18 березня 2013 року відповідачем залишено поза увагою зміни у податковому законодавстві, які відбувалися у 2011 році.
21. Зокрема суди зауважили, що у період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2011 року позивач правомірно визначала свої витрати у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки Розділ ІІІ "Податок на прибуток" ПК України, який застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Так, позивач скористалась своїм правом на перерахунок (коригування) свого доходу за 2011 рік, а саме зменшила дохід на суму повернутої передплати покупцю у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань - ТОВ "Кернел-Трейд", ТОВ "Донхфмоптторг", повернення кредиторської заборговані по яким виникла у 2010 році.
22. Крім того за висновками судів попередніх інстанцій, контролюючим органом в ході проведення перевірки в порушення підпункту 177.4.4 статті 177 ПК України не прийняті до уваги фактично понесені позивачем витрати на придбання пального, запчастин, масел, мастил, канцтоварів, пшениці, ячменю та селіри для подальшої реалізації, за техогляд автомобілів, медогляд водіїв, стоянки автомобілів, оренди приміщень, за дезінсекцію, надані автопослуги, інформаційні послуги, ремонт та обслуговування комп`ютера, амортизацію, лізинг, повернення кредитної заборгованості інші витрати, які були понесені у зв`язку із його господарською діяльністю. Вказані витрати не спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.
23. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00000951702 від 18 березня 2013 року суди зауважили про його протиправність, оскільки позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надані копії первинних документів та податкових накладних, які також були надані і під час проведення перевірки, з яких вбачається реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, вказують на зв`язок між фактом придбання послуг з перевезення та понесення витрат за ці послуги, є підставами для проведення бухгалтерського і податкового обліку, формування податкового кредиту позивачем. Крім того, реальність здійснення господарських операцій та відображення у своїх податкових деклараціях підтверджено контрагентами позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 00000951702 та № 0000961702 від 18 березня 2013 року.
26. Скаржник наголошує, що ФОП ОСОБА_1 за підсумками 2011 року неправомірно завищено витрати на 397 612,56 у зв`язку з віднесенням до їх складу завищених витрат на пальне та запасні частини, пені та відсотків лізинговим платежам.
27. Також скаржник звертає увагу, що перевіркою вивчалося питання правомірності коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту, а не реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, як про це зазначали суди попередніх інстанцій.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Статтею 159 КАС України (в редакції, яка була чинною у судах першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. За наслідками касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.
32. Як свідчать матеріали справи, Вищий адміністративний суд України постановляючи ухвалу від 19 травня 2015 року, якою було скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, а справу № 808/3554/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
33. Як вбачається з акта перевірки, згідно наданих позивачем до Бердянської ОДПІ декларацій про доходи, валові витрати за 2011 року складають 1 604 483,05 грн.
34. Позивачем віднесено до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за 2011 рік, витрати на пальне, запчастини, пеня по суду, відсотки по лізинговим платежам в сумі 397 612,56 грн.
35. Перевіркою видаткових, податкових накладних, банківських виписок про рух коштів, фіскальних чеків про сплату готівковими коштами встановлено, що первинними документами підтверджено лише суму витрат в розмірі 1 206 870,49 грн. На суму різниці 397 612,56 грн позивачем не надано підтверджуючих документів.
36. Разом з тим, як стверджував позивач, витрати, зазначені податковим органом, не відповідають фактичним витратам платника, крім того, сама структура витрат відрізняється від тих, що фактично понесені платником в 2011 році, а саме: податковою не враховані факти повернення кредиторської заборгованості по платникам: ТОВ АФ "Долинська", ТОВ "Донхімоптторг", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4 . Всього на суму 106933,68 грн з ПДВ.
37. Крім того, проігнорована амортизація у 2011 році позивачем вантажних автомобілів (фінансовий лізинг та оренда) всього на 392 742,10 грн.
38. Порядок формування приватним підприємцем витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у період, охоплений перевіркою, був врегульований нормами Декрету № 13-92, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв`язку з набранням чинності ПК України; далі - Закон № 334/94-ВР) та статтями 138, 177, 198 ПК України (у редакціях, чинних на відповідні періоди).
39. Абзацом 2 статті 13 Декрету № 13-92 визначено, що до складу витрат приватного підприємця відносяться витрати, що документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з одержанням доходів звітного періоду. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ГДПІ України за погодженням з Мінекономіки та Держкомітетом по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
40. Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
41. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
42. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).
43. Положеннями підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв`язку з веденням господарської діяльності платника податку.
44. З 01 січня 2011 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначено статтею 177 ПК України.
45. Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Кодексу об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
46. При цьому, для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 ПК України).
47. Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, встановлено пунктом 177.4 статті 177 ПК України.
48. Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.
49. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
50. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
51. З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним фактором для віднесення витрат на пальне, запчастини, пені по суду, відсотків по лізинговим платежам, амортизації вантажних автомобілів є їх пов`язаність з господарською діяльністю платника податку та їх документальне підтвердження.
52. Як свідчить зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку правомірності податковому повідомленню-рішенню № 0000961702, суди попередніх інстанцій обмежилися лише оцінкою стосовно правомірності включення позивачем відсотків по лізинговим платежах до валових витрат. Щодо решти витрат, правомірність включення яких контролюючий орган заперечував в акті перевірки, суди попередніх інстанцій лише обмежилися загальним висновком щодо їх підтвердження первинними документами, без розкриття їх змісту та зазначення відповідного правового обґрунтування.
53. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 00000951702 судами лише зазначено, що на підтвердження суми податкового кредиту позивач надав первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПМП Фірма "Роман", ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Бізон-Імпорт". При цьому деталізації господарських операцій з вказаними контрагентами а також первинних документів, на підставі яких зроблено відповідні висновки, оскаржувані судові рішення не містять.
54. До того ж судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки доводам контролюючого органу, про які йдеться в акті перевірки від 19 лютого 2013 року № 21/1720/ НОМЕР_1, стосовно заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Агро-юг", ТОВ "Інтертрейд груп", ПП ОСОБА_5, ТОВ "Газова заправка", ТОВ "Профіт АСТ", ТОВ "Агро-Авангард" та завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Дари Азова" та ПП "Профіль-сталь".
55. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій.
56. При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв`язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
57. Положення статей 11, 71, 86 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
58. Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору.
59. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
62. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
63. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
64. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд