ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4355/18
адміністративне провадження № К/9901/23474/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Сіпаки А. В. від 19.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю. В., суддів: Божко Л. А., Суховарова А. В. від 01.07.2019
у справі № 280/4355/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт"
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаладонт" (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП613/566/АН-ЗП1553П566/НД/АН/СПТД-ФС від 06.09.2018.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП613/566/АН-ЗП1553П566/НД/АН/СПТД-ФС від 06.09.2018; стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 5584,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
3. 19.08.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 03.12.2019 та 05.12.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2018 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП613/566/АН/П, яким зобов`язано директора ТОВ "Мегаладонт" усунути ряд виявлених порушень.
7. Наказом від 08.08.2018 № 1247 "Про проведення невиїзного інспектування перевірки стану виконання припису" вирішено організувати здійснення невиїзного інспектування з питань перевірки стану виконання вищезгаданого припису у позивача та провести його у термін до 23.08.2018.
8. На виконання наказу від 08.08.2018 № 1247 видано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 08.08.2018 № 613 для здійснення невиїзного інспектування в період з 13.08.2018 по 14.08.2018.
9. Уповноваженій особі позивача 13.08.2018 надано вимогу про надання/поновлення документів № ЗП1553/566/НД з переліком документів, які зобов`язано надати директора підприємства ОСОБА_1 у строк до 12 год. 00 хв. 15.08.2018, а саме: трудові договори (накази) про прийом на роботу працівників з квітня 2018 року; заяви працівників про прийом на роботу з квітня 2018 року; повідомлення про прийняття на роботу працівників з відміткою ДФС з квітня 2018 року; табелі обліку використання робочого часу з квітня 2018 року; особові картки працівників (форма П-2), прийнятих з квітня 2018 року; Книгу обліку руху трудових книжок; штатний розпис підприємства, діючий з квітня 2018 року; пояснення керівника щодо прийнятих працівників з квітня 2018 року. Документи та пояснення необхідно було надати до 12 год. 00 хв. 15.08.2018.
10. Відповідачем 13.08.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЗП1553/566/НД та зупинено строк проведення невиїзного інспектування до 16.08.2018.
11. 16.08.2018 інспектором праці Ващиліною І. В. здійснено спробу проведення невиїзного інспектування ТОВ "Мегаладонт" та у зв`язку з ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів, а саме невиконання вимоги про надання документів № ЗП1553/566/НД від 13.08.2018, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЗП613/566/АН-ЗП1553П566/НД/АН.
12. 21.08.2018 позивачем надіслано відповідачу на виконання Вимоги № ЗП1553/566/НД від 13.08.2018 пакет документів на 27 аркушах
13. 29.08.2018 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області складено повідомлення № 08/03.4-06/6610 щодо розгляду справи у приміщенні відповідача 06.09.2018 о 14 год. 30.
14. За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 16.08.2018 № ЗП613/566/АН-ЗП1553П566/НД/АН щодо порушень ТОВ "Мегаладонт" відповідно до абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесена постанова про накладення штрафу від 06.09.2018 № ЗП613/566/АН-ЗП1553П66/НД/АН/СПТД-ФС, якою вирішено накласти штраф на позивача у розмірі 372 300,00 грн.
15. Згідно з повідомленням від 29.08.2018 № 08/03.4-06/6610 розгляд справи призначено на 06.09.2018. Однак дане повідомлення вручено представнику позивача 18.09.2018, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти та листа ПАТ "Укрпошта" від 27.09.2018 № 33-К-32339.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням законодавства, без урахування всіх обставин справи, оскільки позивачем не чинилися перешкоди у діяльності інспектора праці.
17. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області не доведено факт недопущення інспекторів Держпраці до проведення невиїзного інспектування, не обґрунтовано доводи про імовірну можливість надання запитуваних документів, які відповідно до листа № 5 від 21.08.2018 надані відповідачу. Окрім цього, відповідачем порушено Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, оскільки позивача не було повідомлено про розгляд справи про накладення на нього штрафу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
19. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що зазначені позивачем у заяві причини невиконання вимоги інспектора Держпраці не є поважними, зокрема, тому, що докази наявності таких причин не були надані відповідачу до закінчення строків виконання вимоги інспектора. Позивач мав реальну можливість надати хоча б накази про відрядження керівника та наказ про порядок зберігання документації, які б підтвердили його неспроможність на момент інспекційного відвідування надати необхідні для перевірки документи, адже такі документи були створені ще до підписання інспектором праці вимоги. Такі документи надані відповідачу вже після закінчення строків виконання вимоги про надання документів, а тому виникає сумнів у їх автентичності, адже, як зазначав під час судового засідання позивач, на підприємстві не ведеться відповідний журнал для обліку наказів, що видаються керівництвом. Помилковими є висновки судів щодо порушення права позивача на участь у розгляді справи про накладення штрафу, оскільки відповідне повідомлення позивач мав можливість отримати завчасно - 01.08.2019.
20. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі також - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
25. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
26. Частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
27. Системний аналіз положень статті 2 Закону № 877-V дає змогу дійти висновку, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
28. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
29. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
30. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
31. На час виникнення спірних правовідносин основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також - Порядок № 295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
32. Колегія суддів враховує ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.
33. Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
34. Зважаючи на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
35. З огляду на викладене, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
36. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5895/18.
37. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
38. Пунктами 12, 16, 18 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.
39. У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
40. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу від 08.08.2018 № 1247 "Про проведення невиїзного інспектування перевірки стану виконання припису" вирішено організувати здійснення невиїзного інспектування з питань перевірки стану виконання припису у позивача та провести його у термін до 23.08.2018.
42. Уповноваженій особі позивача 13.08.2018 надано вимогу про надання/поновлення документів № ЗП1553/566/НД з переліком документів, які зобов`язано надати директора підприємства ОСОБА_1 у строк до 12 год. 00 хв. 15.08.2018.
43. Відповідачем 13.08.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЗП1553/566/НД та строк проведення невиїзного інспектування зупинено до 16.08.2018.
44. 16.08.2018 інспектором праці Ващиліною І. В. здійснено спробу проведення невиїзного інспектування ТОВ "Мегаладонт" та у зв`язку з невиконанням вимоги про надання документів № ЗП1553/566/НД від 13.08.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЗП613/566/АН-ЗП1553П566/НД/АН.
45. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в день складання акта про неможливість невиїзного інспектування № ЗП613/566/АН-ЗП1553П566/НД/АН від 16.08.2018 позивачем на адресу відповідача направлений лист № 4 від 16.08.2018, відповідно до змісту якого представник позивача повідомив Головне управління Держпраці у Запорізькій області про те, що у зв`язку із службовим відрядженням директора ТОВ "Мегаладонт" ОСОБА_1 з 15.08.2018 по 21.08.2018 за межі м. Запоріжжя, виконати вимогу у вказаний строк не видається можливим у зв`язку із зберіганням документів у шафі, ключі від якої знаходяться у директора. Разом з тим повідомлено також, що докази відрядження та запитувані документи будуть надані 21.08.2018.
46. На підтвердження даних обставин судами досліджено надані представником позивача наказ про відрядження № 1 від 14.08.2018 та посвідчення про відрядження з відповідними відмітками, наказ про відрядження № 1/1 від 11.08.2018 та посвідчення про відрядження з відповідними відмітками про перебування у відрядженні директора підприємства також з 12.08.2018 по 14.08.2018, листи організацій, які підтвердили факт перебування ОСОБА_1 у відрядженні в період з 12.08.2018 по 14.08.2018 та в період з 15.08.2018 по 20.08.2018.
47. Також судами досліджено наданий представником позивача Наказ № 14 від 14.08.2017 (про порядок зберігання документації), підписаний директором ОСОБА_1, відповідно до якого уся без виключень документація підприємства та печатка зберігається у шафі, ключі від якої перебувають у директора підприємства.
48. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача, що причини, з яких позивач не мав можливості виконати вимогу про надання/поновлення документів № ЗП1553/566/НД від 13.08.2018, є неповажними та такі є припущеннями.
49. Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на наступне.
50. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався, зокрема, на те, що у нього виникає сумнів щодо автентичності поданих позивачем наказів, зокрема, щодо наказу № 14 від 14.08.2017 про порядок зберігання документації та про перебування директора ТОВ "Мегаладонт" ОСОБА_1 у відрядженні в період з 12.08.2018 по 14.08.2018 та в період з 15.08.2018 по 20.08.2018, оскільки, як зазначав під час судового засідання позивач, на підприємстві не ведеться відповідний журнал для обліку наказів, що видаються керівництвом.
51. Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи відповідача, зазначили про те, що вони є припущеннями та не перевірили, який порядок ведення документації встановлений у ТОВ "Мегаладонт"; яким чином здійснювалося ведення документації у позивача у випадку перебування директора ТОВ "Мегаладонт" у відрядженнях (з урахуванням тієї обставини, що, як зазначає представник позивача, ключ до шафи, у якій зберігалася документація знаходився лише у директора); чи була визначена у ТОВ "Мегаладонт" на момент перебування директора підприємства у відрядженні інша особа, на яку покладалося виконання його обов`язків.
52. Судами попередніх інстанцій не перевірено, чи вчинялися уповноваженою особою позивача дії з метою отримання ключа до шафи, в якій зберігалася документація, та чи були об`єктивні, незалежні від уповноваженої особи позивача причини, які зумовили неможливість доступу до таких; чи повідомляла уповноважена особа позивача інспектора Держпраці про неможливість надання документів станом на момент винесення вимоги № ЗП1553/566/НД та які причини неподання таких вона зазначала відповідачу.
53. Також судами попередніх інстанцій не надано оцінки можливості прийняття суб`єктом господарювання наказу про порядок зберігання документації шляхом закріплення за конкретною посадовою особою обов`язку зберігання ключа до сховища (шафи), у якому міститься така документація, та відповідності такого наказу положенням чинного законодавства.
54. Водночас колегія суддів зауважує, що видання на підприємстві внутрішнього наказу про зберігання документації, відповідно до якого вся без виключень документація підприємства та печатка зберігається у шафі, ключі від якої перебувають у директора підприємства, не звільняє позивача від виконання законної вимоги інспектора Держпраці про надання документів у визначений ним строк.
55. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів щодо порушення посадовими особами Держпраці порядку розгляду справи про накладення штрафу у зв`язку із неналежним повідомленням позивача про розгляд такої, колегія суддів зазначає наступне.
56. Згідно з пунктом 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі також - Постанова № 509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
57. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
58. Водночас колегія суддів зауважує, що з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.
59. Для надання оцінки доводам позивача щодо неналежного його повідомлення про проведення відповідачем розгляду справи важливим є встановлення, чи не ухилявся від одержання повідомлення або ж не вчиняв інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні.
60. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем повідомлення про розгляд справи на 06.09.2018 датоване 29.08.2018, однак вручене представнику позивача відповідно до інформації з сайту Укрпошти та листа ПАТ "Укрпошта" від 27.09.2018 № 33-К-32339 - 18.09.2018.
61. Однак у цьому контексті судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача, що зазначене повідомлення у позивача була можливість забрати ще 01.09.2018, та, відповідно, не спростовано доводи відповідача щодо того, що позивач ухилявся від отримання повідомлення.
62. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
63. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
64. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
65. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
66. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
67. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
68. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
69. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів щодо наявності підстав для задоволення позову. З урахуванням неповного з`ясування судом всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
70. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
71. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
72. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
73. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
74. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
75. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
76. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
77. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд