ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1206/18
адміністративне провадження № К/9901/22691/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №803/1206/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв"
до Волинської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи", Державного підприємства "Національні інформаційні системи"
про зобовʼязання вчинити дії
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 (головуючий суддя Димарчук Т.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 (колегія у складі: головуючого судді Довга О.І., суддя Запотічний І.І., Матковська З.М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв" звернулося з позовом до Волинської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи", Державного підприємства "Національні інформаційні системи", в якому просило: зобов`язати відповідачів вилучити запис №16230380 від 14.04.2017 про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
2. Позов обґрунтовано тим, що СУ ГУНП у Волинській області, якому передано з Генеральної прокуратури України кримінальне провадження № 12016030130000253 від 26.03.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 364 КК України, в межах якого накладався арешт, є уповноваженим органом, тобто обтяжувачем за публічним обтяженням та має права, передбачені для обтяжувачів. Вважає, що діями відповідача порушуються права боржника (позивача), оскільки відповідні відомості з реєстру не виключені, що шкодить діловій репутації боржника та виключає можливість розпоряджатися своєю власністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 11.04.2019 у задоволенні позову відмовив.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.07.2019 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 залишив без змін.
5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що відмовляючи у вилученні запису №16230380 від 14.04.2017 про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 12.08.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалите нове, яким позов задовольнити.
7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що суди, відмовляючи в задоволенні позову з формальних підстав фактично самоусунулись від розгляду спору щодо можливості відповідачем володіти та розпоряджатись своїм майном.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 12.08.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: Стеценка С.Г., суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.07.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. В межах розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/18461/17-к від 11.04.2017 за клопотанням слідчого Генеральної прокуратури України Пахолюка О.І. накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ТОВ "Україна-Баїв", а саме: комбайн зернозбиральний Claas Lexion 480, 2002 р.в., 26182 АС; трактор колісний МТЗ - 80, 1989 р.в., 08716 АС; екскаватор ЄО 2629, 1993 р.в., 08717 АС; трактор колісний ХТЗ- 17021, 1999 р.в., 08715 АС; трактор колісний Zetor - Fortera 140, 2013 р.в., 22468 АС ; трактор колісний Т- 157 К, 1986 р.в., 20381 АС; трактор колісний МТЗ - 82, 1998 р.в., 20377 АС; трактор колісний К - 701, 1993 р.в., 20377 АС.
13. На підставі вказаної ухвали, 14.04. 2017 філією міста Києва та Київської області ДП "Національні інформаційні системи" було зареєстровано публічне обтяження - арешт майна за № 16230380.
14. З витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що реєстратором, на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва у справі №757/18461/17-к від 11.04.2017, за клопотанням слідчого Генеральної прокуратури України Пахолюка О.І. зареєстроване публічне обтяження арешт рухомого майна (комбайн, трактори, екскаватор). При цьому, обтяжувачем вказана Генеральна прокуратура України, а боржником - ТОВ "Україна - Баїв".
15. В подальшому, кримінальне провадження з Генеральної прокуратури України передано для провадження досудового розслідування до слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області.
16. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04.2018 у справі №161/4039/18 скасовано арешт, що накладено на сільськогосподарську техніку (комбайн, трактори та екскаватор), що належить ТОВ "Україна-Баїв", відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2017 в рамках кримінального провадження № 12016030130000253.
17. 16.04.2018 старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області Ухо В.С. звернувся з листом вих. № 2756/24/2-2018 до директора ВФ ДП "Національні інформаційні системи" про внесення відповідних відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо скасування запису про публічне обтяження - арешт рухомого майна № 16230380 від 14.04.2017 на підставі вищезазначеної ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.04 2018.
18. Листом від 19.04.2018 ВФ ДП "Національні інформаційні системи" було повідомлено СУ ГУНП у Волинській області про відсутність можливості вчинити такі дії, оскільки СУ ГУНП у Волинській області не є обтяжувачем, таким є Генеральна прокуратура України, а ухвала суду не містить відомостей про контрольну суму запису.
19. З повідомлення про відмову в реєстрації вбачається, що відповідно до пункту 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Заява про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження, підписується обтяжувачем. У повідомленні зазначено, що заява подана неналежним чином, а саме Головним управлінням Національної поліції у Волинській області, тобто особою, що не є обтяжувачем.
20. Вважаючи, що запис №16230380 від 14.04.2017 про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна підлягає вилученню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
22. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
23. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
24. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
26. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
27. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
29. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
30. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
31. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
32. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. Реєстрація обтяження має на меті оголошення прав обтяжувача невизначеному колу осіб, які можуть прагнути набуття прав на майно. Правові наслідки реєстрації обтяження рухомого майна визначені статтею 12 Закону № 1255-ІV. За змістом цієї статті шляхом реєстрації обтяження обтяжувач, по-перше, може своїми діями унеможливити появу добросовісних набувачів прав на майно, у відносинах з якими обтяження не вважатиметься чинним; по-друге, встановити пріоритет свого обтяження. Зазначені наслідки є цивільно-правовими.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 (справа №826/3269/18) висловила позицію, що спір про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису чи зобов`язання вилучити реєстраційний запис має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на рухоме майно іншою особою, яка звернулася з відповідною заявою про реєстрацію приватного обтяження на це майно. При цьому належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої здійснено запис у Реєстрі як про обтяжувача рухомого майна. Участь ДП "Інформаційний центр", яке внесло відомості до Реєстру як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав позивача) у спорі не змінює цивільно-правового характеру спору.
Крім того, відповідно до Статуту ДП "НАІС", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2018 № 106/5, предметом діяльності ДП "НАІС" є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-експлуатаційних комплексів Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України. При цьому ДП "НАІС" діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання, на нього не покладено обов`язки виконання функцій та повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 року № 1272 "Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 № 424), а також наказу Міністерства юстиції України від 25.06.2015 №1059/5 про "Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України" ДП "НАІС" визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ДП "НАІС" не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважене владно керувати поведінкою, зокрема, позивача.
Також Велика Палата Верховного Суду виходячи з викладеного вище вважає, що спір у справі стосується цивільного права незалежно від того, здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства чи ні.
35. Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна (визнання протиправним та скасування реєстраційного запису чи зобов`язання вилучити реєстраційний запис) безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з третьою особою, яка не заперечує законності дій реєстратора щодо реєстрації обтяження рухомого майна, тому спір має приватноправовий характер. Залежно від суб`єктного складу сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
36. З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
37. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
38. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановлений законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
39. Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
40. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зʼясування всіх обставин у справі й обовʼязок субʼєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
41. Відповідно до статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обовʼязковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
42. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
44. Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд