Постанова суду № 0540/8600/18-а від 22.07.2021 про визнання протиправним та скасування рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 0540/8600/18-а

адміністративне провадження № К/9901/9985/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 0540/8600/18-а

за позовом ОСОБА_1

до Бердянської сільської ради

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року (головуючий суддя: Кошкош О. О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Блохіна А. А., суддів: Сіваченко І. В., Шишова О. О.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати п.п. 1.1., 1.2 п.1 рішення Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-663 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність"; п.п.1.1., 1.2, 1.3. п.1 рішення Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-665 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про те, що оскаржувані рішення відповідача є незаконними, оскільки прийняті всупереч проханням мешканців села Бердянське створити сквер на земельній ділянці, яка розташована в центрі села, біля загальноосвітньої школи за адресами: АДРЕСА_2 . Вказана територія відноситься до території зелених насаджень загального користування згідно з генпланом села Бердянське Мангушського району, вказана земельна ділянка не передбачена для забудови. Крім того, позивач вважає, що сільською радою не виносилось на обговорення громади або депутатів питання про статус спірної земельної ділянки та назви вулиці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 27 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо протиправності рішення Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-663 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (п. 1 п.п.1.1., 1.2)"; рішення Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-665 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" (п. 1 п.п.1.1., 1.2, 1.3).

Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення виходив з того, що ОСОБА_1 не визначила, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний її інтерес та що цей інтерес належить саме їй. Позивач не обґрунтувала свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої вона є, і для якої цей інтерес має значення.

Також, питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. При цьому, право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, прийняти нову постанову згідно діючого законодавства.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Анцупової Т. О., суддів: Стародуба О. П., Кравчука В. М.

8. Ухвалою Верховного суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.

9. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 788/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 липня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-663 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд із земель житлової та громадської забудови та для ведення сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення наступним громадянам:

ОСОБА_2 - земельної ділянки орієнтовною площею 0,1366 га, розташованої у межах АДРЕСА_4 (п. 1.1);

ОСОБА_3 - земельної ділянки орієнтовною площею 0,1366 га, розташованої у межах АДРЕСА_5 (п. 1.2).

До рішення доданий бланк поіменного голосування, в якому зазначено, що позивач, як депутат Бердянської сільської ради, була проти прийняття вказаного рішення, "за" проголосувало 8 осіб із 10 присутніх.

12. Рішенням Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-665 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд із земель житлової та громадської забудови та для ведення сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення наступним громадянам:

ОСОБА_4 - земельної ділянки орієнтовною площею 0,1366 га, розташованої у межах АДРЕСА_2 (п.1.1);

ОСОБА_5 - земельної ділянки орієнтовною площею 0,1366 га, розташованої у межах АДРЕСА_3 (п.1.2);

ОСОБА_6 - земельної ділянки орієнтовною площею 0,1366 га, розташованої у межах АДРЕСА_1 (п.1.3).

13. Донецька обласна військово-цивільна адміністрація листом від 25 квітня 2018 року № СО-8013152 у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомила, що відповідно до генплану села Бердянське Мангушського району, зазначена територія відноситься до території зелених насаджень загального користування.

14. В матеріалах справи наявні довідки відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13 серпня 2018 року № 467/166-18, № 46/166-18, № 468/166-18, від 29 серпня 2018 року № 504/166-18, № 505/166-18 про наявність на території Бердянської сільської ради Мангушського району земель запасу (земель житлової та громадської забудови) загальною площею 0,1366 га; висновки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1366 га у АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 .

15. Також, в матеріалах справи наявне викопіювання з публічно-кадастрової карти Бердянської сільської ради із визначенням місця земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; протокол 43 позачергової сесії Бердянської сільської ради Мангушського району від 18 квітня 2018 року.

16. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Бердянською сільрадою на адресу голови Мангушської РДА ОСОБА_7 листом від 21 лютого 2018 року № 140 повідомлено, що сесією сільради не приймалось рішення щодо виділення в с. Бердянське земельної ділянки під розташування паркової зони чи виділення спірної земельної ділянки під забудову, це питання проходить опрацювання в депутатській комісії, враховується думка населення.

17. Вважаючи такі рішення Бердянської сільської ради протиправними та необґрунтованими, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позвом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

22. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

23. Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

24. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

25. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

26. За приписами ч. 3 ст. 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

27. Законне (необхідне, обов`язкове) процесуальне представництво виникає на підставі чинного законодавства і стосується органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси осіб. До цих осіб належить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

28. Згідно зі ст. 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

29. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є депутатом Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, тобто входить до складу органу місцевого самоврядування, але не є представником такого органу при зверненні до суду.

30. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі - Закон № 93-IV) депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

31. За змістом ч. 1 - 3 ст. 15 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі - Закон № 93-IV) депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

32. В контексті викладеного й за змістом Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

33. Отже, саме відповідні Ради, а не окремі депутати, згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

34. Слід зазначити, що цією нормою регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Право депутата на звернення до відповідних органів державної влади у випадку виявлення порушень законодавства України в даному випадку може бути реалізовано відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

35. Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Така правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2173/17, де зазначено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Отже, ОСОБА_1 помилково вважає, що їй надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вимоги Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" саме такого права не містять, а регламентують інші правовідносини й витлумачені позивачем розширено.

37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а.

38. Щодо порушених прав ОСОБА_1 внаслідок прийняття рішень Бердянською сільською радою від 18 квітня 2018 року № VII/43-663 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність"; від 18 квітня 2018 року № VII/43-665 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", слід зазначити наступне.

39. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є п.п. 1.1., 1.2 п.1 рішення Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-663 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність"; п.п.1.1., 1.2, 1.3. п.1 рішення Бердянської сільської ради від 18 квітня 2018 року № VII/43-665 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

40. Вказані рішення є актами індивідуальної дії, які прийняті відповідачем на виконання владних управлінських функцій, які стосуються прав або інтересів визначених в актах особи або осіб, та дія яких вичерпується його виконанням або має визначений строк, однак це не виключає можливість оскарження його зацікавленими особами у судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

41. Так, у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17 Верховний Суд висловив загальні підходи до захисту законного інтересу. Законний інтерес, якщо його порушує суб`єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з`ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об`єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.

42. В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

43. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

44. Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

45. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивачів, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

46. Натомість, колегія суддів вважає, що доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

47. Верховний Суд також, при з`ясуванні статусу позивача як "потерпілого", керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття "потерпілий" має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

48. Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

49. Отже, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово "жертва" в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011).

50. Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід "зачіпає його безпосередньо" (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

51. Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004 року).

52. Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012 року, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008 року).

53. З наведеного випливають такі ознаки "потерпілого" від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

54. Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

54. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не є потерпілою від оскаржуваних рішень відповідача. Зазначені рішення не спричинили суттєвого негативного впливу безпосередньо на позивача і вона не зазнала жодної реальної шкоди.

Колегія суддів зазначає, що той факт, що позивач є мешканцем села Бердянське Донецької області та належить до відповідної територіальної громади, ще не свідчить про те, що оспорюваними у цій справі рішеннями порушено її права.

55. Встановлення за наслідками судового розгляду обставин, що свідчать про відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

56. Доводи скаржниці про те, що судами попередніх інстанцій не проаналізовано дотримання відповідачем порядку встановлення та зміни цільового призначення земель та передачу їх у приватну власність третім особам не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

57. З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності дій, котрі оскаржуються. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених дій відповідача. Відтак, навіть якби суди попередніх інстанцій зробили висновки про правомірність чи неправомірність рішень відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність третім особам, то вказані висновки не мали б самостійного правового значення, оскільки вони не вплинули б на правильність остаточного висновку про відмову у задоволенні позову.

58. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року (справа №826/37/17), від 28 травня 2020 року (справа №640/11643/19).

59. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку, що законні інтереси ОСОБА_1 в даній справі не порушені, у зв`язку з чим рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

60. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

61. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

62. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

63. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

64. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

65. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

67. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

................

Перейти до повного тексту