ПОСТАНОВА
Іменем України
22 липня 2021 року
Київ
справа №826/18679/15
адміністративне провадження №К/9901/33308/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №826/18679/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, прийняте у складі: головуючого судді Кузьменка А.І., суддів Добрівської Н.А., Маруліної Л.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ в.о. голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 16 червня 2015 року №552-о;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міндоходів;
1.3. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.4. зобов`язати Державну фіскальну служу України поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року Міндоходів замінено правонаступником Державною податковою службою України (далі - ДПС України).
3. У судовому засіданні 16 січня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва до участі у розгляді справи в процесуальному статусі співвідповідача залучено Державну фіскальну службу України (далі - ДФС України).
4. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з оскаржуваного наказу неможливо встановити критерії Закону України "Про очищення влади", які стали підставою для звільнення. Позивачка доводить, що посаду начальника Головного управління Міндоходів у Вінницькій області вона обіймала 5,5 місяців, тобто менше строку, визначеного Законом України "Про очищення влади". Також позивачка вважає, що відповідачем порушено гарантоване Конституцією України право на працю, статті 58 та 61 Конституції України, згідно з якими ніхто не може відповідати за діяння, які станом на час їх вчинення не визнавалися як правопорушення, а юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом голови Комісії з реорганізації Міндоходів від 16 червня 2015 року №552-о ОСОБА_1 звільнено 16 червня 2015 року з посади заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міндоходів з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
6. Наказ від 16 червня 2015 року №552-о прийнято на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, згідно з якою, відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині першій статті 3 Закону України "Про очищення влади", у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року ОСОБА_1 займала посади, щодо яких встановлено заборони.
7. Не погоджуючись з указаним наказом, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено:
8.1. визнано протиправним і скасовано наказ в.о. голови Комісії з реорганізації Міндоходів від 16 червня 2015 року №552-о "Про звільнення ОСОБА_1";
8.2. поновлено ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міндоходів;
8.3. стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 червня 2015 року по 15 червня 2020 року в сумі 196 794,81 грн;
8.4. рішення в частині поновлення ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міндоходів, звернуто до негайного виконання;
8.5. рішення в частині стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) грн 00 коп звернуто до негайного виконання;
8.6. зобов`язано Державну податкову службу України поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
9. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 17 жовтня 2019 року у справі "Полях та інші проти України" (заява №58812/15 та 4 інші заяви) та висновки щодо застосування положень Закону України "Про очищення влади", що були викладені в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14, зазначили, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку із узурпацію влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
10. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій вважали, що оскаржуваний наказ в.о. голови Комісії з реорганізації Міндоходів від 16 червня 2015 року №552-о не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, винесений без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини, з огляду на що підлягає скасуванню.
11. Поновлюючи позивачку на роботі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на час розгляду справи Міндоходів, як юридична особа, припинено, юридична особа ДФС України перебуває в процесі припинення, у зв`язку з чим 28 серпня 2019 року всі функції ДФС України передано до ДПС України.
12. Урахувавши, що ДФС України на день розгляду справи не здійснює відповідних функцій у сфері справляння податків і зборів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з метою ефективного відновлення порушених прав позивачки її необхідно поновити саме в ДПС України, яка продовжує виконувати функції, що раніше були покладені на ДФС України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Як на підставу для касаційного оскарження відповідач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про необхідність захисту порушених прав позивачки шляхом поновлення її на посаді в ДПС України.
15. Відповідач-1 звертає увагу на те, що позивачку було звільнено з Міндоходів, правонаступником якого (після ліквідації) є ДФС України, що на день розгляду цієї справи не припинена.
16. Посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21 серпня 2019 року №682-р, відповідач-1 доводить, що з початком ліквідації ДФС України до ДПС України перейшли функції щодо адміністрування податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів.
17. Водночас відповідач-1 зазначає, що спір у цій справі не стосується компетенції ДПС України як суб`єкта владних повноважень у сфері адміністрування податків і зборів, а тому й передача таких функцій від ДФС України, яка не припинена у встановленому законом порядку, не є підставою для покладення на ДПС України обов`язків щодо поновлення на роботі особи, яка проходила службу в Міндоходів (ДФС України).
18. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
19. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
20. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою
21. Матеріали справи №826/18679/15 до Суду надійшли 24 червня 2021 року.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
22. Постановою КМУ від 01 березня 2014 року №67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів" ліквідовано Міндоходів і відновлено діяльність Державної податкової служби та Державної митної служби.
23. Постановою КМУ від 21 травня 2014 року №160 "Про утворення Державної фіскальної служби" визнано такою, що втратила чинність, постанову від 01 березня 2014 року №67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів" і вирішено реорганізувати Міндоходів у ДФС України шляхом перетворення.
24. Постановою КМУ від 21 травня 2014 року № 236 "Про державну фіскальну службу України" затверджено Положення про ДФС України, відповідно до якого ДФС є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
25. Розпорядженням КМУ від 17 липня 2014 року № 651-р "Питання Державної фіскальної служби" підтримано пропозицію голови ДФС України про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міндоходів, що припиняється.
26. Наказом ДФС України від 18 липня 2014 року № 2 розпочато виконання ДФС України покладених на неї постановою КМУ від 21 травня 2014 року №236 "Про Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Міндоходів.
27. Постановою КМУ від 18 грудня 2018 року №1200 утворено ДПС України та Державну митну службу України, реорганізувавши ДФС України шляхом поділу.
28. Цією ж постановою встановлено, що: 1) ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; 2) Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства; 3) ДПС України та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності; 4) забезпечення діяльності ДПС України та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених ДФС України; 5) ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС України та Державної митної служби.
29. Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №682-р вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС України покладених на неї постановою КМУ від 06 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень ДФС України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС України.
30. Частиною першою статі 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.