ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9497/19-а
адміністративне провадження № К/9901/8544/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Макіян Г.М., відповідача - Пономарьов А.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДФС у Донецькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 (суддя-доповідач Сіваченко І.В., судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),
У С Т А Н О В И В :
У липні 2019 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - позивач, КП "Компанія "Вода Донбасу", Підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2019 №0005801303, №0005811303 в частині застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій та пені з податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) в загальній сумі 3ʼ 910ʼ 983,36 грн (в тому числі: штрафні (фінансові) санкції - 3ʼ 544ʼ 143,90 грн, пеня - 366ʼ 839,46 грн) та з військового збору в загальній сумі 322ʼ 212,94 грн (в тому числі: штрафні (фінансові) санкції - 318ʼ 367,11 грн, пеня - 3845,83 грн) відповідно.
Обґрунтовуючи позов, позивач наголошував на тому, що він звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) і що форс-мажорні обставини, як підстава для звільнення від відповідальності, відповідно до вимог цього Закону, підтверджені сертифікатами Торгово-промислової палати України від 29.10.2014 №1215 (виданий за заявою Добропільського ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу"), від 25.11.2014 №1735 та від 25.11.2014 №1736. Цими сертифікатами засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні КП "Компанія "Вода Донбасу" господарської діяльності на території Донецької області, підтверджено існування зазначених обставин на дати видачі сертифікатів та визнано, що дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 16.10.2019 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 02.05.2019 №0005811303 - в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 318ʼ 367,11 грн та пені в розмірі 3845,83 грн (на загальну суму 322ʼ 212,94 грн), а №0005801303 - в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3ʼ 544ʼ 143,90 грн та пені в розмірі 366ʼ 839,46 грн (на загальну суму 3ʼ 910ʼ 983,36 грн).
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, а тому відповідно до статей 2, 10 Закону №1669-VII звільнений від відповідальності за податкове правопорушення (несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань) у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, дія яких підтверджується сертифікатами Торгово-промислової палати України. Також суд зазначив, що в діянні позивача повторності правопорушення для цілей пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК), як підстави застосування штрафів у розмірах 50%, 75%, не було, оскільки правопорушення виявлені контролюючим органом вперше і в рамках однієї перевірки. Суд визнав безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО у сумі 5ʼ 045ʼ 041,34 грн та військового збору в сумі 463ʼ 532,25 грн на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК, а також дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань за період з березня 2015 року по березень 2016 року застосовані до позивача поза межами строку давності, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про часткове задоволення позову: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.05.2019 №0005811303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30ʼ 375,38 грн та нарахованої пені в сумі 1275,38 грн (на загальну суму 31ʼ 650,76 грн); податкове повідомлення-рішення від 02.05.2019 №0005801303 - в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 581ʼ 797,26 грн та нарахованої пені в сумі 71422,73 грн (на загальну суму 653ʼ 219,99 грн); в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що штрафні (фінансові) санкції та пеня в зазначених сумах застосовані (нараховані) позивачу з порушенням норми пункту 102.1 статті 102 ПК.
Що ж до підстав для відмови в задоволенні позову в решті позовних вимог, то суд апеляційної інстанції, застосувавши норми статей 2 та 10 Закону №1669-VII, дійшов висновку, що надані позивачем сертифікати Торгово-промислової палати України від 25.11.2014 та 29.10.2014 є доказом дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), на які посилається позивач, впродовж березня 2015 року - грудня 2018 року (за несвоєчасну сплату (несплату) сум податкових зобов`язань з ПДФО та з військового збору в цей період часу до Підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції та нарахована пеня згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями), оскільки дія цих сертифікатів щодо засвідчення обставин непереборної сили обмежується датою їх видачі. Згідно з висновками суду апеляційної інстанції передбачена абзацом третім пункту 127.1 статті 127 ПК така кваліфікуюча ознака правопорушення, як повторне протягом 1095 днів ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до або під час виплати доходу (а абзацом п`ятим - вчинення зазначених дій протягом 1095 днів третє та більше) не пов`язана з проведенням контролюючим органом контрольних заходів, а визначається поведінкою платника податків. Оскільки статтею 127 ПК встановлено відповідальність за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а не за прострочення сплати податку, відповідальність за яке встановлено статтею 126 ПК, штрафні (фінансові) санкції до позивача правомірно застосовані на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК відповідно до фактично вчиненого ним правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зробив такі висновки при застосуванні норм статті 126 та пункту 127.1 статті 127 ПК з урахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 01.10.2019 у справі №805/385/17-а, від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, від 10.05.2018 у справі №820/3544/17.
Підприємство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, просить скасувати цю постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження позивачем зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 10 Закону №1669-VII у подібних правовідносинах, зробленого у постанові від 14.03.2018 у справі №805/1463/17-а.
Верховний Суд ухвалою від 30.03.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Відповідач не реалізував процесуальне право надати відзив на касаційну скаргу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності з 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу представника відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті ГУ ДФС на підставі акта від 08.04.2019 №353/05-99-13-03/35581061 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Підприємства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО, військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018" (далі - акт перевірки). Перевіркою встановлено ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування), несвоєчасна сплата Підприємством ПДФО та військового збору до або під час виплати доходу на користь інших платників податку (заробітної плати та винагороди).Так, у Підприємства станом на 31.12.2018 обліковувалася кредиторська заборгованість перед бюджетом з ПДФО за квітень - листопад 2018 року в розмірі 1ʼ 349ʼ 527,35 грн. Податок в цій сумі не був сплачений/не був перерахований до бюджету під час виплати оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати; за податкові звітні періоди березень 2015 року - листопад 2018 року Підприємство сплатило/перерахувало ПДФО в загальній сумі 5ʼ 045ʼ 041,34 грн із сум виплаченого (нарахованого) доходу з порушенням строку, встановленого для місячного податкового періоду (30 календарних днів); станом на 31.12.2018 за Підприємством обліковувалася кредиторська заборгованість перед бюджетом з військового збору за серпень - листопад 2018 року у розмірі 55ʼ 860,93 грн (військовий збір у цій сумі був утриманий під час виплати доходу, але не був перерахований (сплачений) до бюджету); за податкові звітні періоди серпень 2015 року - листопад 2018 року Підприємство сплатило/перерахувало військовий збір в загальній сумі 463ʼ 532,25 грн із сум виплаченого (нарахованого) доходу у формі заробітної плати та винагороди з порушенням строку, встановленого для місячного податкового періоду (30 календарних днів). За несплачені/несвоєчасно сплачені суми ПДФО та військового збору контролюючий орган згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 02.05.2019 №0005801303, №0005811303, крім визначення Підприємству сум податкових зобов`язань з ПДФО (1ʼ 349ʼ 527,35 грн) та з військового збору (55ʼ 860,93 грн), застосував штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 127.1 статті 127 ПК, та нарахував пеню за кожний календарний день прострочення сплати, включаючи день сплати, відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК.
Оскаржуючи зазначені податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, позивач не оспорює факт вчинення правопорушення. На обґрунтування підстав позову зазначає, що відповідач неправомірно застосував штрафні (фінансові) санкції та нарахував пеню, оскільки Підприємство здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, а тому звільнене від відповідальності за податкове правопорушення у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, дія яких підтверджується сертифікатами торгово-промислової палати від 25.11.2014 №№1735, 1736 та від 29.10.2014 №1215. Цими сертифікатами засвідчено настання обставин непереборної сили (проведення анти