ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа №820/5932/16
адміністративне провадження №К/9901/11451/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб - Національного агентства України з питань державної служби, Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Присяжнюк О.В., Мельнікової Л.В.),
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), за участю третіх осіб - Національного агентства України з питань державної служби, Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати пункт 1.1. наказу Державної фіскальної служби України від 26 лютого 2016 року № 187 "Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Харківській області" в частині оголошення догани заступнику начальника ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 28 вересня 2016 року № 136-дс "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області з 28 вересня 2016 року;
- стягнути з ГУ ДФС України у Харківській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року по день поновлення на посаді.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано п. 1.1. Наказу Державної фіскальної служби України від 26.02.2016 року № 187 "Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Харківській області" в частині оголошення догани заступнику начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ОСОБА_1 . Скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 року № 136-ДС "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Поновлено позивача на посаді заступника начальника Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 28 вересня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області та Державною фіскальною службою України подано апеляційні скарги.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної фіскальної служби України задоволено частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 по справі №820/5932/16 скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.09.2016 і по день поновлення, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 щодо цієї частини позовних вимог задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.09.2016 і по день поновлення на роботі. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 №820/5932/16 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, до якої приєдналась Державна фіскальна служба України задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 залишено без змін.
Скасовуючи частково рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленому у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок). Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції не дослідив питання обчислення середнього заробітної плати.
Короткий зміст судового рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної фіскальної служби України задоволено частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 по справі №820/5932/16 скасовано в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2016 року по 02.05.2017 року, у розмірі 57496 (п`ятдесят сім тисяч чотириста дев`яносто шість) 26 грн. з відрахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 по справі № 820/5932/16 залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги в наведеній вище частині, суд апеляційної інстанції установив, що середня заробітна плата позивача становить 393,81 грн. Таким чином, розмір виплати за період вимушеного прогулу з 30.09.2016 по 02.05.2017 (146 робочих днів) складає 57496 грн. 26 коп. Як вказувало Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, на виконання рішення суду позивача поновлено на роботі та виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 57496 грн. 26 коп. (т.5 а.с.182-183). Вказана обставина також підтверджена представником позивача у наданих до суду письмових поясненнях, відповідно до яких, остання погоджується із вказаним розрахунком та підтверджує, що сума була сплачена добровільно. В свою чергу, колегія суддів вирішила, що застосований судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача шляхом стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення без обчислення її розміру, не відповідає приписам ст. 2 КАС України, оскільки належним способом в даному випадку є саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначений за правилами, закріпленому у Порядку, із зазначенням конкретного розміру заробітку за час вимушеного прогулу. Беручи до уваги те, що висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов`язковими при новому розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення, із прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2016 по 02.05.2017 у розмірі 57496 26 грн з відрахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
22 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54351,59грн. В іншій частині скаржник просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що після звільнення з роботи позивач стала на облік до центру зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, сума якої склала 3144,67грн. На підставі листа-претензії Харківського міського центру зайнятості від 12.05.2017 №ХМЦЗ-02-5739 грошові кошти у сумі 3144,67 грн були повернуті з державного бюджету Харківському міському центру зайнятості. Отже, скаржник вважає, що приймаючи рішення у цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції помилково не відрахував від визначеного розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу отримані позивачем кошти в сумі 3144,67грн.
Представником позивача до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вказує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не вказував на необхідність зменшення суми середнього заробітку, що підлягала стягненню на користь позивача, на суму 3144,67грн, а отже відповідач надав до суду касаційної інстанції нові докази, що не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій. Також посилається на те, що таке зменшення не передбачено чинним законодавством.
Ухвалою Суду від 02 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Представником Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях до Суду надано клопотання про здійснення розгляду касаційної скарги без участі його представника, оскільки виплата допомоги по безробіттю не відноситься до повноважень Міжрегіонального управління.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.