УХВАЛА
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № К-29064
Провадження № 11-229зва21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька (далі - ПФУ у Кіровському районі міста Донецька) про перерахунок пенсії, і
ВСТАНОВИЛА:
11 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішень на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Виключною обставиною заявник називає рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 22 квітня 2021 року у справі "Мордванюк проти України" (заява № 1199/16).
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 17 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення описаних в ухвалі недоліків (недоробок) письмового звернення. Автору звернення було запропоновано оформити своє процесуальне звернення до суду відповідно до вимог, установлених КАС України для розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами рішень, та зазначити судове рішення, про перегляд якого за виключними обставинами подає своє звернення.
На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 надіслав власне заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення, яким назвав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2009 року (справа № К-29064/06).
У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку пенсії;
- зобов`язати перерахувати розмір пенсії з урахуванням коефіцієнта стажу 0,56583;
- стягнути недоотриману суму з виплати пенсії.
Свої вимого обґрунтовував так.
З січня 2004 року він ( ОСОБА_1 ) отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи на підставі статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), яка становить 50% його пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27, 28 цього Закону. На той час його пенсія за віком становила 551 грн 39 коп., а пенсія по інвалідності - 50% від вказаної суми.
18 травня 2005 року ПФУ у Кіровському районі міста Донецька, за його заявою про перехід на пенсію за віком, нарахувало ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі 446 грн 21 коп. При цьому, як вважає скаржник, неправильно розрахувало коефіцієнт його стажу, який при отриманні пенсії по інвалідності становив 0,56583, а після зазначеного перерахунку - 0, 4175.
19 травня 2005 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії по інвалідності з розрахунку пенсії за віком, згідно зі статті 33 Закону № 1058-IV. На момент звернення його загальний стаж становив 26 років 9 місяців 29 днів, зокрема по списку № 1 - 15 років 2 місяці 16 днів.
ОСОБА_1 вважаючи дії відповідача протиправними звернувся з цим позовом до суду.
Кіровський районний суд міста Донецька постановою від 21 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд виходив з того, що пенсія по інвалідності від загального захворювання, яку раніше отримував позивач, обчислювалась відповідно до положень статті 26 Закону № 1058-IV з урахуванням додаткового стажу. При нарахуванні пенсії по інвалідності із розрахунку пенсії за віком враховується тільки фактичний стаж без врахування додаткового, тому зменшився коефіцієнт страхового стажу.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 21 липня 2006 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернувся із касаційної скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2009 року постанову Кіровського районного суду м. Донецька та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2006 року залишив без змін.
25 грудня 2015 року ОСОБА_1 подав до Європейського Суду заяву за присвоєним їй № 1199/16, у якій скаржився, зокрема на надмірну тривалість провадження у справі, пов`язаній з виплатою пенсії та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
22 квітня 2021 року Європейський Суд ухвалив рішення у справі "Мордванюк проти України" (далі - Рішення), яке набрало статусу остаточного, яким визнав прийнятною скаргу ОСОБА_1 та встановив порушення за пунктом 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо надмірної тривалості цивільного провадження та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
Європейський Суд постановив також, що: a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 2300 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, як моральна шкода, які мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу; b) із закінченням указаного тримісячного строку до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
У зв`язку з ухваленням Європейським Судом цього Рішення ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду заяву, у якій порушив питання про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду від 11 березня 2009 року (справа № К-29064/06) на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України (у редакції чинній на час подання заяви) у зв`язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами та дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження з огляду на таке.
Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, тим самим взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в її розділі І (стаття 1 розділу І Конвенції).
Пунктом 1 статті 6 розділу І Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
За змістом пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Європейського Суду у будь-якій справі, у якій вона є стороною.
Порядок виконання рішення Європейського Суду, яке набуло статусу остаточного, установлює, зокрема, Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV).
Частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV визначено, що виконання рішення ЄСПЛ включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Зокрема, у статті 10 названого Закону передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Для відновлення попереднього юридичного стану Європейський Суд має встановити такі порушення, за яких повторний розгляд справи буде мати наслідком відновлення прав заявника, тобто такий перегляд буде виправданим та обумовлюватиметься обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Інакше повторний розгляд потягне лише неповагу до остаточності судового рішення, правову невизначеність та зловживання правом однією зі сторін. Тому при вирішенні питань щодо застосування додаткових заходів індивідуального характеру необхідно визначити, чи поновить права заявника повторний розгляд справи.
У рішенні "Мордванюк проти України" Європейський Суд установив порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно "розумного строку розгляду" та вимог статті 13 Конвенції щодо права на ефективний засіб юридичного захисту саме у зв`язку з надмірною тривалістю судових розглядів.
Тобто, у цьому рішенні відсутній висновок про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який мав заявник. Рішення Європейського Суду стосується лише надмірної тривалості провадження у справі ОСОБА_1 пов`язаній з виплатою пенсій, та на відсутність у його розпорядженні ефективних національних засобів юридичного захисту від такої тривалості провадження.
Рішення Європейського Суду, його зміст та застосований спосіб задоволення за порушення Конвенції у виді виплата стягувачеві відшкодування (справедливої сатисфакції), не вказують і не орієнтують на необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом перегляду судових рішень. Воно не містить настанови про те, що в основі констатованих щодо заявника порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під сумнів результат національних проваджень, що здійснювалися в порядку адміністративного судочинства, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах адміністративної справи № К-29064/06.
Понад це, звертають на себе увагу й інші обставини, які мають визначальне значення для ухвалення правильного рішення за наслідками розгляду цієї заяви ОСОБА_1 .
Як відомо, відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно зі статтею 362 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Отже, заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами може бути подано за сукупності таких обставин: 1) заява подається особою, на користь якої постановлене рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або особою, щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) таким рішенням міжнародної судової установи встановлені порушення при розгляді справи, у якій ухвалені рішення, про перегляд яких просить особа - заявник.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 видно, що він просить переглянути за виключними обставинами ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2009 року у справі № К-29064/06, тоді як рішення Європейського Суду у справі "Мордванюк проти України" постановлялося за скаргою заявника на надмірну тривалість цивільного провадження у справі № 2а/0525/13/2012, яке він ініціював зверненням до суду з позовною заявою в листопаді 2004 року, оскаржуючи дії ПФУ у Кіровському районі міста Донецька також щодо обчислення та виплати його пенсії.
За цим позовом заявника ухвалювалися судові рішення 23 грудня 2004 року Кіровським районним судом міста Донецька та 22 лютого 2005 року Апеляційним судом Донецької області про відмову у задоволенні позову, які 10 червня 2009 року Вищий адміністративний суд України скасував і направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Після цього справа неодноразово розглядалася судами попередніх інстанцій, судові рішення яких 12 березня 2014 року Вищий адміністративний суд України знову скасував і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Європейський Суд встановив, що на час постановлення Рішення позов заявника у цій справі ще не розглянутий.
З викладеного ясно видно, що ОСОБА_1 не звертався до Європейського Суду з приводу порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи № К-29064/06, в якій він просить переглянути за правилами виключного провадження рішення суду касаційної інстанції від 11 березня 2009 року.
Отож, викладене дає підстави виснувати, що наведена в заяві ОСОБА_1 змістовно-фактуальна інформація не містить достатніх і необхідних передумов для перегляду судових рішень у справі № К-29064/06 за його заявою в порядку провадження за виключними обставинами за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 366 КАС України протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Конкретний зміст та уяснення суті цієї зави в зіставленні з точним розумінням положень пункту 3 частини п`ятої статті 361 та статті 364 КАС України ілюструють, що заява ОСОБА_1 очевидно не містить в собі властивостей чи обов`язкового спонукального приводу, за яких вона підлягала би розгляду в провадженні за виключними обставинами й вимагала ухвалення відповідного судового рішення. Ще на етапі прийняття рішення про відкриття провадження про перегляд заяви за виключними обставинами зі змісту заяви можна визначити, що вона явно є неприйнятною, оскільки її фактична та юридична природа не зміниться у разі відкриття і здійснення за нею провадження. Такого змісту заява не може давати заявникові законних очікувань на отримання позитивного результату за наслідками її розгляду в провадженні, в якому вона не може розглядатися.
Отож, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами слід відмовити, а заяву з доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
З огляду на викладене та керуючись статтями 361, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду