УХВАЛА
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 577/806/20
провадження № 14-119цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Сімоненко В. М.
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В.,
Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С.,
Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
ознайомилася з матеріалами справи за позовом приватного підприємства
"Хохлова Валентина Іванівна" до ОСОБА_1 про усунення перешкод
у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити будівлі та споруди ферми,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2020 року у складі судді Кравченка В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Собини О. І.,
Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
УСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2020 року приватне підприємство "Хохлова Валентина Іванівна"
(далі - ПП "Хохлова В. І.") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною
ПП " Хохлова В. І." на праві приватної власності нерухомістю, а саме:
будівлями та спорудами ферми, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення зазначених нежитлових приміщень.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась
до позивача з пропозицією придбання належних приватному підприємству будівлі
та споруди ферми. Усно погодивши умови майбутнього договору і строк його укладання, ОСОБА_1 було дозволено тимчасово користуватися спорудами. Проте ОСОБА_1, використовуючи приміщення ферми, ухиляється від укладення договору купівлі-продажу
цієї нерухомості, замінивши замки не допускає представників власника на територію,
що і стало підставою звернення до суду, оскільки виклик поліції позитивних наслідків
не мав.
3. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня
2020 року, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, позов ПП " Хохлова В. І." задоволено.
4. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною
ПП " Хохлова В. І." на праві приватної власності нерухомістю, а саме: будівлями та спорудами ферми, що складаються із А-1 корівник 4-х рядний, Б-1 корівник,
Г-1 корівник, Д-1 пункт штучного запліднення, З-1 реконструкція МТФ, Е-1 склад, Ж-1 будинок тваринників, В-1 корівник, І башня Рожновського, ІІ артскважина, И силосховище, К силосховище, загальною площею 4672,0 кв. АДРЕСА_1, шляхом звільнення зазначених нежитлових приміщень.
5. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
6. 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 14 липня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 22 вересня 2020 року, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення норм процесуального права.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій всупереч частини першої статті 19, частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України розглянули справу в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1,
згідно з інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофармбастіанінвест" (код ЄРДПУО 41406268), засновником цього товариства
є чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4, з яким ОСОБА_1 перебуває
у фактичних шлюбних відносинах. Вид діяльності ТОВ "Екофармбастіанінвест": вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення тварин та свійської птиці, тощо.
8. Вважає, що спірні правовідносини із захисту права власності на майно,
яке використовується в господарській діяльності, виникли між юридичними особами,
а тому даний позов має вирішуватись в порядку господарського судочинства.
9. Також, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 235/4376/15-ц, в якому вказано, що: "за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.Спір у цій справі виник
у правовідносинах із захисту права власності на майно, яке використовується
в господарській діяльності, а сторонами цього спору є юридичні особи, що відповідає критеріям належності справи до господарського судочинства. Визначення позивачем
у позові такого складу сторін у справі (позивача та відповідача), який не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, не може змінювати вид судочинства, в якому слід розглядати такий спір".
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження
та витребувано справу із суду першої інстанції.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
12. 16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України,
оскільки ОСОБА_1, оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду; виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.
13. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі
на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків,
якщо: учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи
в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної
чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду
у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
14. Перевіривши підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, остання зазначає наступне.
15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції,
що стосуються визначення критеріїв судової юрисдикції.
16. У постанові Великої Палати Верховного Суду27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц, зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права,
який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи,
так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського
та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
17. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
18. Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність,
правова визначеність та доступ до правосуддя.
19. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами,
тобто діяти в межах встановленої компетенції.
20. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
21. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією
зі сторін є, як правило, фізична особа.
23. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 травня 2020 року у справі № 761/3575/19 (провадження № 14-550цс19),
від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження № 14-634цс19) та інших.
24. За таких обставин, визначення критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від інших юрисдикцій у цій справі не є проблемним та залежить від підстав і обґрунтування позову, доказів, поданих стороною, і встановлених судом фактичних обставин справи,