Окрема думка суддів К. М. Пількова, Л. Й. Катеринчук, Л. І. Рогач, Г. Р. Крет, Ю. Л. Власова, І. В. Ткача
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 9901/75/21, провадження № 11-140заі21
Велика Палата Верховного Суду постановою від 08.07.2021 залишила без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.03.2021, якою Суд повернув ОСОБА_1 його позовну заяву до Вищої ради правосуддя про скасування рішення.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що формування ОСОБА_1 позовної заяви у підсистемі "Електронний суд" не здійснено і докази перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на цей позов, із використанням підсистеми "Електронний суд", відсутні, що свідчить про використання заявником не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із позовною заявою.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові погодилась з цим мотивом суду першої інстанції.
З прийнятим рішенням не можемо погодитись з таких підстав.
1. Велика Палата Верховного Суду не з`ясувала, чи було підписано кваліфікованим електронним підписом надіслані до суду першої інстанції процесуальні документи
Велика Палата у своїй постанові погодилась з обґрунтованістю повернення позовної заяви з тих підстав, що формування ОСОБА_1 позовної заяви у підсистемі "Електронний суд" не здійснено і докази перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на цей позов, із використанням підсистеми "Електронний суд", відсутні, що свідчить про використання заявником не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із позовною заявою.
Тобто Велика Палата не вважала за необхідне з`ясувати, чи було підписано надіслану ОСОБА_1 на електронну пошту суду першої інстанції позовну заяву кваліфікованим електронним підписом, оскільки, на думку Великої Палати, достатньою підставою для повернення вже є те, що позовну заяву не було сформовано у підсистемі "Електронний суд".
Однак, відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» КЕП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до пункту 5 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний цифровий підпис (ЕЦП) та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис (КЕП) та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, одержавши електронний документ, підписаний КЕП, суд першої інстанції мав здійснювати з ним ті ж дії, що і при отриманні поштою паперової форми документу.
Суд першої інстанції повернув позовну заяву, а Велика Палата не витребовувала її і не одержувала у тому вигляді, у якому її було подано до суду, тобто не перевіряла, чи було її підписано КЕП, а також окремих висновків з цього приводу не робила.
Натомість, це слід було зробити, адже у випадку, якщо подана позовна заява була підписана КЕП, вимога частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» стосовно використання кваліфікованих електронних довірчих послуг була виконана.
2. Запровадження у судах у дослідній експлуатації підсистем "Електронний суд" та "Електронний кабінет" не є початком функціонування ЄСІТС, тому подані через Електронний кабінет документи не мають іншого значення, ніж ті, які подані іншими засобами електронного зв`язку і підписані КЕП
Велика Палата обґрунтувала своє рішення лише висновком про неможливість подання до суду процесуальних документів інакше, ніж як (1) у паперовій формі або (2) через Електронний кабінет.
При цьому Велика Палата для обґрунтування свого висновку послалась на підпункт 15.1 підпункту 15 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та наказ Державної судової адміністрації від 01.06.2020 №247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем "Електронний суд" та "Електронний кабінет"» (далі - Наказ ДСА). Ці посилання видаються помилковими з огляду на таке.
Зазначена норма КАС України передбачає, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Однак запровадження відповідно до Наказу ДСА у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду з 01.06.2020 в дослідну експлуатацію підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет" (далі - Підсистеми) не є початком фу