У Х В А Л А
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 140/704/19
Провадження № 11-243апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи № 140/704/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення податкового боргу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (суддя Денисюк Р. С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (у складі колегії суддів Матковської З. М., Затолочного В. С, Кузьмича С. М.),
УСТАНОВИЛА:
У березні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" (далі - ТОВ "Завод будівельних конструкцій", Товариство), у якому просило стягнути з банківських рахунків Товариства в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 603672,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків та інших обов`язкових платежів, у зв`язку із чим виникла податкова заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позов задоволено: стягнуто з рахунків ТОВ "Завод будівельних конструкцій" у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави податковий борг у розмірі 603672,09 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На переконання заявника, касаційної скарги оскаржувані судові рішення прийнято судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням правил предметної юрисдикції, з огляду на перебування Товариства в процедурі банкрутства на стадії санації. Наголошує, що Товариство з 22 жовтня 2009 року має спеціальний статус підприємства, яке перебуває в процедурі банкрутства, відтак контролюючий орган не мав права звертатись до адміністративного суду із цим позовом про стягнення податкового боргу, оскільки він має право заявити свої кредиторські вимоги до Товариства в межах господарської справи про банкрутство.
Разом з касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Клопотання, як і касаційна скарга, мотивоване порушенням судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції цього спору.
Ухвалою від 05 грудня 2019 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визнала поважними причини пропуску ТОВ "Завод будівельних конструкцій" строку на касаційне оскарження, поновила його та відкрила касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою від 27 травня 2021 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду задовольнила клопотання ТОВ "Завод будівельних конструкцій" та передала справу № 140/704/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це відсутністю перешкод для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також тим, що учасник справи - відповідач, оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду оцінив відповідність формальним вимогам передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та дійшов висновку, що передбачені частиною шостою статті 346 КАС України винятки, наявність яких є перешкодою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відсутні.
Такий висновок Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мотивував, зокрема, тим, що в доводах касаційної скарги та клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду її заявник обґрунтовує порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах.
Ухвала колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також мотивована відсутністю правових висновків Великої Палати Верховного Суду з питання предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
Перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи та вимоги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час вирішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду питання про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (далі - Закон № 142-ІХ).
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України (у редакції Закону № 142-ІХ) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
У розумінні наведених положень колегія суддів (палата, об`єднана палата) касаційного суду не повинна направляти до Великої Палати Верховного Суду для перегляду справи за наявності підстав, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України, а Велика Палата зобов`язана повернути (передати) справу до відповідної колегії чи складу суду, який її направив, якщо будуть встановлені обставини, що унеможливлювали скерування справи до Великої Палати.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в касаційній скарзі не порушено питання про закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю спору адміністративному суду, а також не зазначено про необхідність розгляду цієї справи в порядку іншого судочинства, ніж адміністративне.
Натомість вимоги скарги направлені на здійснення касаційного перегляду судових рішень по суті спору. Хоча ТОВ "Завод будівельних конструкцій" у мотивувальній частині своєї касаційної скарги зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанції предметної юрисдикції спору, однак просить суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції від 14 травня 2019 року та постанову суду апеляційної інстанції від 11 вересня 2019 року скасувати, а справу № 140/704/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наведене не дає підстав для висновку про оскарження судових рішень у цій справі саме у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
Окрім цього, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не звернув уваги на те, що скаржник під час розгляду справи в судах першої чи апеляційної інстанції не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції, як це передбачено пунктом 1 частини шостої статті 346 КАС України.
Так, у відзиві від 19 квітня 2019 року на позовну заяву та апеляційній скарзі на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року скаржник не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції та не обґрунтовував наявність такого порушення у своїх процесуальних документах, поданих до суду першої та апеляційної інстанції.
Отже, передбачені частиною шостою статті 346 КАС України підстави для передачі справи № 140/704/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Згідно із частиною шостою статті 347 КАС України (у редакції Закону № 142-ІХ) якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи № 140/704/19 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду