06 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2169/20
Провадження № 12-20гс21
ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й. стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року, ухваленої за наслідком розгляду касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року у справі № 911/2169/20 за позовом Прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Уряд, КМУ), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля), Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» (далі - ТОВ «Хороше озеро») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання недійсними розпоряджень та договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки.
Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Короткий виклад позовних вимог та обставин справи
1. У липні 2020 року Прокурор в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП «Київське лісове господарство» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Адміністрації та Товариства про:
1) визнання недійсними двох розпоряджень Адміністрації від 30 листопада 2009 року № 2077 та № 2078 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради» та в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради»;
2) визнання недійсними укладених 21 грудня 2009 року між Адміністрацією та ТОВ «Хороше озеро» договорів оренди земельних ділянок площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 (далі - земельна ділянка 1) та площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 (далі - земельна ділянка 2);
3) зобов'язання ТОВ «Хороше озеро» повернути земельні ділянки 1, 2 у власність держави в особі Уряду з правом постійного користування ними ДП «Київське лісове господарство».
2. На обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави він зазначив, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, перебувають у складі лісового заказника загальнодержавного значення «Жуків хутір», зазначений лісовий масив загальною площею 622,5 га є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відповідно до Указу Президента України від 20 серпня 1996 року № 715/96 як цілісний об`єкт, що не підлягає поділу, та відповідно до охоронних зобов`язань починаючи з 1996 року він перебуває у складі Ірпінського лісництва, яке підпорядковане на даний час ДП «Київське лісове господарство». Наявність виключних обставин для представництва прокурором інтересів держави обґрунтовував бездіяльністю КМУ та Міндовкілля упродовж тривалого періоду часу щодо визнання незаконними двох розпоряджень районної адміністрації та визнання недійсним договорів оренди, необхідністю повернення у власність держави в особі Уряду спірних земельних ділянок. ДП «Київське лісове господарство» як землекористувач переданих йому Урядом спірних земельних ділянок було зазначено як державна організація, права якої порушено, в контексті незаконного позбавлення його права користування спірними земельними ділянками, яким воно наділено власником (КМУ) та в контексті неможливості виконання охоронних зобов`язань щодо земель лісового фонду, які огороджено незаконним орендарем, внаслідок чого ДП "Київське лісове господарство" позбавлено доступу до них. Прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, а не юридичної особи - державного підприємства, звертаючи вагу на те, що власник (КМУ) наділив його частиною своїх повноважень, а тому інтереси держави в цій частині збігаються з інтересами державного підприємства.
3. Позивач аргументував порушення інтересів держави з посиланням на необхідність захисту державної власності на землю та захисту екологічних інтересів суспільства в аспекті права на безпечне довкілля, збереження цілісності лісового заказника загальнодержавного значення «Жуків хутір», який передано також з охоронними зобов`язаннями 14 червня 2012 року Ірпінському лісництву Київського держлісгоспу (позивачу 3, в інтересах якого заявлено позов прокурором), та який необхідно повернути у власність КМУ з правом постійного користування державним підприємством. При цьому виключну необхідність захисту державних інтересів прокурор мотивував бездіяльністю уповноважених державних органів що здійснюють права власника та повноваження із забезпечення екологічної безпеки - КМУ та Міністерства.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
4. За наслідками розгляду справи № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду постановою від 06 липня 2021 року касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратуризадовольнила частково, ухвалу Господарського суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року у справі № 911/2169/20 скасувала в частині залишення без розгляду позову Прокурора Київської області, поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Справу в цій частині передала до Господарського суду Київської області для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Господарського суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року у справі № 911/2169/20 залишила без змін.
Суть окремої думки
Не погоджуючись з окремими висновками мотивувальної частини постанови та з висновками резолютивної частини постанови в частині залишення без змін судових рішень про залишення без розгляду позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах державного підприємства, внаслідок законодавчого обмеження процесуальних прав прокурора щодо можливості звернення до суду за захистом інтересів держави в особі державного підприємства, недоведення прокурором підстав для представництва інтересів держави щодо Державного підприємства «Київське лісове господарство», звертаю увагу на таке.
5. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).
6. У Рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи № 1604 (2003) та № 11, прийнятих Комітетом Міністрів 19 вересня 2012 року, зазначається про необхідність при наділенні органів прокуратури функціями, які не належать до сфери кримінального права, забезпечити, щоб будь-які повноваження прокурора щодо загального (суспільного) захисту прав людини не приводили до яких-небуть конфліктів інтересів і не порушували права осіб, які домагаються захисту своїх прав з боку держави; ефективний розподіл влади між різними гілками держави дотримувався у випадку надання прокуратурі додаткових функцій при повній незалежності органів прокуратури від втручання на рівні індивідуальних справ з боку будь-якої гілки державної влади; при наявності у служби публічного обвинувачення повноважень поза системою кримінальної юстиції, вжити всіх необхідних і відповідних заходів для забезпечення того, щоб ця роль виконувалась з особливою увагою до захисту прав людини та основоположних свобод і в повній відповідності з принципом верховенства права, зокрема, щодо права на справедливий судовий розгляд.
Отже, позиція європейських інституцій не виключає можливості на національному рівні наділення прокурора функціями поза межами кримінального процесу. Така участь можлива за умови спрямованості їх на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотримання права усіх сторін процесу на справедливий суд як елемента принципу верховенства права.
7. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України до функцій прокуратури віднесено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частинами першою - третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави або громадянина у суді у випадку їх порушення у разі, якщо уповноважені державні органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист таких інтересів.
Отже, ключовим для застосування повноважень прокурора, як субсидіарного представника, є доведення ним порушення «інтересів держави». У Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року КСУ висловив міркування про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
З огляду на те, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів держави, їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом в інтересах де