Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 456/57/20
провадження № 61-6268св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Стрийська центральна районна лікарня",
третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства "Стрийська центральна районна лікарня" Ігнатов Олексій Іларіонович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2020 року у складі судді Бораковського В. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., Шеремети Н. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Стрийська центральна районна лікарня", третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства "Стрийська центральна районна лікарня" Ігнатов Олексій Іларіонович, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Стрийська центральна районна лікарня" (далі - КНП "Стрийська центральна районна лікарня"), третя особа - директор КНП "Стрийська центральна районна лікарня" Ігнатов О. І., про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 19 грудня 1991 року на підставі наказу Стрийської центральної районної лікарні (далі - Стрийської ЦРЛ) від 19 грудня 1991 року № 101 його прийнято на посаду зубного техніка на 0,5 ставки Стрийської ЦРЛ с. Дашава, з 11 листопада 2011 року на підставі наказу № 45 переведено до Стрийської ЦРЛ в м. Стрий, а 26 вересня 2018 року Стрийську ЦРЛ реорганізовано шляхом перетворення в КНП "Стрийська центральна районна лікарня" і наказом від 10 грудня 2019 року його звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Він вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки з наказом про наступне вивільнення його не ознайомлювали, а з оспорюваного наказу не зрозуміло, що саме відбулося на підприємстві: скорочення чисельності чи скорочення штату. Звертає увагу, що повідомлення про заплановане звільнення не містить попередження про те, що у разі відмови від запропонованих посад його буде звільнено із займаної посади після закінчення двох місяців з моменту попередження, окрім того, запропоновані посади не відповідають його освітньому рівню.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ КНП "Стрийська центральна районна лікарня" від 10 грудня 2019 року про звільнення з роботи, поновити його на посаді зубного техніка КНП "Стрийська центральна районна лікарня" з 23 грудня 2019 року та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що КНП "Стрийська центральна районна лікарня" дотримано процедури звільнення ОСОБА_1 з роботи, передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 персонально попереджено про наступне вивільнення за два місяці. Одночасно, ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади медичного статистика інформаційного аналітичного відділення - 0,5 ставки, молодшої медсестри (санітарки) поліклінічного відділення - 1,0 ставку та ліфтера, однак згоди на зайняття цих посад ОСОБА_1 не надав. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади зубного техніка зуботехнічної лабораторії КНП "Стрийська центральна районна лікарня" відповідно до порядку та з підстав передбачених КЗпП України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем не було порушено вимог статті 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки відповідачем дотримано вимогу закону про персональне попередження позивача за два місяці до наступного вивільнення та запропоновано усі вакантні посади протягом усього періоду, зокрема, до звільнення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи на підставі досліджених та належно оцінених доказів, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. В даному випадку, суд першої інстанції переклав тягар доказування на позивача. Судом не враховано, що всі докази перебувають у розпорядженні відповідача. Обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця, про що вказано у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц.
Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а зроблено висновок про те, що зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживання та незаконного звільнення працівників.
Крім того, суд першої інстанції не здобув доказів про те, що позивачу було запропоновано всі вакантні посади (не досліджував штатний розпис підприємства), які були на підприємстві. У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц вказано, що звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади (а не тільки ті які відповідають його кваліфікації).
Також, суди попередніх інстанцій не досліджували статут підприємства, процедуру проведення скорочення штату визначену статутом підприємства.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали ізСтрийського міськрайонного суду Львівської області.
18 червня 2021 року справа № 456/57/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач працював в КНП "Стрийська центральна районна лікарня" на посаді зубного техніка зуботехнічної лабораторії на 0,5 ставки.
20 червня 2019 року КНП "Стрийська центральна районна лікарня" видано наказ № 157 "Про скорочення штатних одиниць стоматологічного відділення, зуботехнічної лабораторії", яким визначено перелік посад, які підлягають скороченню згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України 30 вересня 2019 року.
Так, зокрема, скороченню підлягали 4,0 ставки посади зубного техніка (спец. кошти) і 1,0 ставки зубного техніка (бюджет).
Наказом КНП "Стрийська центральна районна лікарня" від 09 серпня 2019 року № 198 внесено зміни до вказаного вище наказу від 20 червня 2019 року № 157, а саме: вирішено скоротити посади стоматологічного відділення та зуботехнічної лабораторії 29 листопада 2019 року.
29 липня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 20 червня 2019 року № 157, а 02 вересня 2019 року - з наказом від 09 серпня 2019 року № 198, що підтверджується актами КНП "Стрийська центральна районна лікарня" від 29 липня 2019 року та від 02 вересня 2019 року, відповідно.
Відповідно до наказу КНП "Стрийська центральна районна лікарня" від 13 вересня 2019 року № 227 створено робочу групу по скороченню посад працівників стоматологічного відділення.
Висновком робочої групи від 04 жовтня 2019 року № 1099 щодо скорочення працівників стоматологічного відділення та зуботехнічної лабораторії запропоновано скоротити штатні одиниці, в тому числі, посаду зубного техніка ОСОБА_1 (0,5 ставки).
Відповідно до попередження про заплановане вивільнення від 11 жовтня 2019 року № 1125 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з 0,5 ставки посади зубного техніка на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 23 грудня 2019 року у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників КНП "Стрийська центральна районна лікарня" та одночасно йому запропоновано вакантні посади медичного статиста інформаційно-аналітичного відділення (0,5 ставки) та молодшої медсестри поліклінічного відділення (1,0 ставка), яке позивач отримав 16 жовтня 2019 року.
24 жовтня 2019 року адміністрація КНП "Стрийська центральна районна лікарня" пропонувала позивачу зайняти вакантну посаду ліфтера.
Наказом КНП "Стрийська центральна районна лікарня" від 10 грудня 2019 року № 498к позивача звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників з 23 грудня 2019 року.
Скорочення всіх штатних одиниць посади зубного техніка, яку обіймав позивач до звільнення, підтверджується й штатним розписом на 01 липня 2020 року.
Оскільки позивач на запропоновані йому відповідачем вакансії не погодився, тому його було звільнено з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Інших вакантних посад, ніж ті, які пропонувались позивачу, станом на дату звільнення його з роботи не з`явилось.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.