Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
місто Київ
справа № 761/13085/14-ц
провадження № 61-12576св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян Олена Грайровна,
заінтересована особа - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року у складі судді Кондратенко О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_2 у лютому 2020 року звернувся до суду зі скаргою з вимогами про:
- визнання протиправними дій та повідомлення від 26 лютого 2020 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О. Г. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 19 лютого 2020 року у справі № 761/13085/14-ц;
- скасування повідомлення від 26 лютого 2020 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О. Г. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 19 лютого 2020 року у справі № 761/13085/14-ц;
- зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання виконавчий лист від 19 лютого 2020 року
у справі № 761/13085/14-ц, відкрити відповідне виконавче провадження, винести постанову про зміну назви боржника юридичної особи на належну - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розпочати примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 19 лютого 2020 року у справі № 761/13085/14-ц.
Заявник обґрунтовував вимоги скарги тим, що 19 лютого 2020 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у цивільній справі № 761/13085/14-ц, який 20 лютого 2020 року пред`явлено ОСОБА_2 до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС).
Зазначив, що 28 лютого 2020 року заявник отримав повідомлення головного державного виконавця Григорян О. Г. від 26 лютого 2020 року про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа від 19 лютого 2020 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що назва юридичної особи-боржника за виконавчим документом не збігається з назвою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Скаржник вважав зазначене повідомлення таким, що порушує його право на виконання судового рішення, у зв`язку з чим був змушений звернутися до суду зі скаргою за захистом своїх порушених прав.
Стверджував, що станом на час звернення зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Подільський ВДВС) відділ державної виконавчої служби перейменований не був, а протягом розгляду справи ані учасники справи, ані суд не мали відомостей про зміну назви боржника, з огляду на що, вважав виконавчий лист таким, що відповідає вимогам закону та будь-яких виправлень не потребує.
Стислий виклад заперечень інших учасників
Відзив на скаргу не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" до повноважень державного виконавця (приватного виконавця) не входить проведення заміни неналежного боржника на належного у разі зміни його назви та інше.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року скасовано. Визнано протиправними дії та повідомлення головного державного виконавця ВДВС Григорян О. Г. від 26 лютого 2020 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 19 лютого 2020 року у справі № 761/13085/14-ц. Скасовано повідомлення головного державного виконавця ВДВС від 26 лютого 2020 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 19 лютого 2020 року у справі № 761/13085/14-ц. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Суд апеляційної інстанції послався на те, що наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2019 року № 4075/5 "Про відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві" районні у м. Києві відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві виведені зі складу Головного територіального управління юстиції у м. Києві та введені до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з підпорядкуванням цьому міжрегіональному управлінню і збереженням статусу юридичних осіб та перейменуванням згідно з Переліком районних у місті Києві відділів державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що змінюють підпорядкування.
Згідно з наведеним наказом Подільський ВДВС виведений зі складу Головного територіального управління юстиції у місті Києві та введений до складу Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) з найменуванням - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Подільський ВДВС ЦМУ МЮУ).
Отже, змінилася виключно назва боржника з Подільського ВДВС на Подільський ВДВС ЦМУ МЮУ зі зміною підпорядкування юридичної особи. При цьому код ЄДРПОУ залишився незмінним.
Зміна найменування юридичної особи не свідчить про її припинення як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. Відповідно, зміна найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 914/3587/14.
Водночас, виходячи з правила статті 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання головного державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист, відкрити виконавче провадження, винести постанову про зміну назви боржника юридичної особи на належну та розпочати примусове виконання судового рішення, оскільки такі повноваження відносяться до дискреційних повноважень державного виконавця, а відновлення порушеного права заявника підлягає захисту у спосіб, передбачений частиною другою статті 451 ЦПК України, а саме, шляхом зобов`язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 21 серпня 2020 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року повністю та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні скарги, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень Закону України "Про виконавче провадження". Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Тобто, наведеним правилом встановлена імперативна вимога, адресована судові, щодо зобов`язання державного виконавця усунути порушення. Судом не враховано, що зобов`язання суб`єкта оскарження вчинити певні дії, спрямовані на усунення порушення, не є втручанням в дискреційні повноваження виконавця, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 522/6069/14-а (провадження № 11-1362апп18).
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 901/2028/13 суд також зробив висновки, що зобов`язання державного виконавця усунути порушення не є порушенням принципу дискреційних повноважень. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 (провадження № 11-951апп19) суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про зобов`язання суб`єкта владних повноважень ухвалити певне рішення та вчинити певні дії.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 29 червня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 лютого 2020 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 761/13085/14-ц про зобов`язання Подільського ВДВС відновити виконавче провадження № 45340170 та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії у цивільній справі № 761/13085/14-ц.
20 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до ВДВС із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа від 19 лютого 2020 року № 761/13085/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва.
26 лютого 2020 року головним державним виконавцем ВДВС винесено повідомлення № 61344337/7 про повернення виконавчого листа № 761/13085/14-ц стягувачу без прийняття до виконання, з посиланням на невідповідність виконавчого документа вимогам пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Зі змісту повідомлення головного державного виконавця ВДВС Григорян О. Г. від 26 лютого 2020 року № 61344337/7 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання випливає, що підставою повернення виконавчого листа стало те, що відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повна назва юридичної особи із кодом ЄДРПОУ 34482497 - Подільський ВДВС ЦМУ МЮУ, проте, у пред`явленому виконавчому листі назва боржника зазначена - Подільський ВДВС.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2019 року № 4075/5 "Про відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві" районні у м. Києві відділи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві виведені зі складу Головного територіального управління юстиції у м. Києві та введені до складу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з підпорядкуванням цьому міжрегіональному управлінню, збереженням статусу юридичних осіб та перейменуванням згідно з Переліком районних у місті Києві відділів державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що змінюють підпорядкування.
Згідно з наведеним наказом Подільський ВДВС виведений зі складу Головного територіального управління юстиції у місті Києві та введений до складу Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) зі зміною найменування на Подільський ВДВС ЦМУ МЮУ.
Отже, частково змінилася лише назва боржника з Подільського ВДВС на Подільський ВДВС ЦМУ МЮУ зі зміною підпорядкування юридичної особи, пов`язаною зі зміною в організації та підпорядкуванні такого органу державної влади. При цьому код ЄДРПОУ залишився незмінним.