Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 635/2225/13-ц
провадження № 61-7731св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю
"ОТП Факторинг Україна",
заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - Київський відділ державної виконавчої служби
м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року
у складі судді Березовської І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,
Маміна О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю
"ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося
до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1
та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заяву мотивовано тим, що 23 грудня 2013 року Харківським районним судом Харківської області було ухвалено рішення про стягнення у рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № ML-701/281/2006 у розмірі
2 544 473,22 грн та судового збору у розмірі 3 219,00 грн, по 1 609,50 грн.
На виконання зазначеного рішення Харківським районним судом Харківської області було видано виконавчі листи. 03 червня 2014 року стягувач звертався до Київського відділу державної виконавчої служби
м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків) (далі - Київський ВДВС м. Харків Східного міжрегіонального УМЮ (м. Харків)) із заявою про відкриття виконавчого провадження. Згодом протягом тривалого часу звертався до виконавчої служби
із запитами щодо виконавчого провадження, проте відповідей
не отримував. Станом на 16 липня 2020 року виконавчий лист та постанова про повернення виконавчого листа стягувачу на адресу
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не надходили.
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вважало, що зазначені обставини можуть свідчити про втрату виконавчого документу.
З урахуванням викладеного, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд:
визнати поважними причини пропуску та поновити строк пред`явлення
до виконання виконавчого листа, боржником за яким є ОСОБА_1,
№ 635/2225/13-ц про стягнення у рівних частинах з ОСОБА_3
та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року
№ ML-701/281/2006 у розмірі 2 544 473,22 грн;
видати дублікат виконавчого листа № 635/225/13-ц, боржником за яким
є ОСОБА_1, про стягнення у рівних частинах з ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № ML-701/281/2006
у розмірі 2 544 473,22 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Харківського району Харківської області від 17 грудня 2020 року заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено.
Поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Харківським районним судом Харківської області 06 травня 2014 року
на підставі заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2012 року у справі № 635/22525/13-ц про стягнення
з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суми заборгованості за кредитним договором від 20 грудня
2006 року № ML-701/281/2006, у розмірі 2 544 473,22 грн та в рівних частинах витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 219,00 грн, а саме
по 1 609,50 грн з кожного.
06 травня 2014 року Харківським районним судом Харківської області було видано дублікат виконавчого листа № 635/2225/13-ц, на виконання заочного рішення Харківського районного суду Харківської області
від 23 грудня 2013 року про солідарне з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,
на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № ML-701/281/2006, у розмірі
2 544 473,22 грн та у рівних частинах витрат зі сплати судового збору
в розмірі 3 219,00 грн, а саме по 1 609,50 грн з кожного.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оригінал виконавчого документу втрачено під час пересилання з виконавчої служби до банку
не з вини заявника, у зв`язку із чим заява ТОВ "ОТП Факторинг Україна" підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення
до виконання, оскільки рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 635/2225/13-ц не виконано, видані судом на підставі цього рішення виконавчі листи на виконанні
не перебувають, заборгованість боржниками не погашена, а оригінал виконавчого листа втрачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності, належним чином
не повідомивши про дату, час і місце судового засідання. Крім того суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 (61-3656св18), від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13 (61-8100св19), від 13 січня 2021 року у справі № 2-1081/2009 (61-13131св20) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-968/12 (61-7636св20).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у справі за заявою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про видачу дублікатів виконавчих листів
та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа
до виконання.
Відкрито касаційне провадження у частині вирішення вимог заяви щодо видачі дубліката виконавчого документа та витребувано матеріали цивільної справи № 635/2225/13-ц із Харківського районного суду Харківської області.
У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме щодо не повідомив
ОСОБА_1 належним чином про дату та час розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права
на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права
на суд", та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції").
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист
і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних
та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд
та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи
в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було
б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід`ємною частиною "права на суд" та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина перша статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі "Півень проти України" ЄСПЛ констатував порушення
статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених
на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1
статті 6 Конвенції.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою
про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа
є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку
з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи
та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.
При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача
та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду
у складі Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі
№ 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) та від 18 листопада 2020 року
у справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20).
Таким чином, встановивши, що виконавчий лист № 653/2225/13-ц, виданий 06 травня 2014 року Харківським районним судом Харківської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року
№ ML-701/281/2006 у розмірі 2 544 473,22 грн, перебував на примусовому виконанні Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до 29 серпня 2020 року
та був повернутий стягувачу у зв`язку із поданням останнім письмової заяви про повернення виконавчого документа, проте зазначений виконавчий лист при пересилці Київським ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) стягувачу -
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був втрачений, а також ураховуючи те,
що рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 635/2225/13-ц не виконано, видані судом на підставі цього рішення виконавчі листи на виконанні не перебувають, заборгованість боржниками не погашена, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Доводи касаційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції належним чином про дату та час розгляду справи
є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року було відкрито апеляційне провадження
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року у справі за заявою
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про видачу дублікатів виконавчих листів
та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року зазначену справу призначено до розгляду на 11 березня 2021 року о 14 год 50 хв
з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Повістки-повідомлення про розгляд справи, призначений на 11 березня
2021 року, були направлені за двома адресами ОСОБА_1, які вона зазначала в апеляційній скарзі, зокрема: АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2, проте вони повернулися до суду із позначкою причин повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 41, 42, 52, 53, т. 2).
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже ОСОБА_1 вважається такою, що повідомлена про час судового розгляду справи.
Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судовому засіданні. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися
від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи,
а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, ОСОБА_1 мала бути обачною та цікавитись судовим розглядом справи за її апеляційною скаргою, а повернення конвертів
із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" не свідчить про неналежне виконання судом свого обов`язку щодо повідомлення сторін про розгляд справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду