Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 166/1292/20-ц
провадження № 61-7385 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ;
представник позивача - ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ;
представник відповідача - ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3
на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 02 лютого
2021 року у складі судді Свистун О. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я.,
Бовчалюк З. А., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2020 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої
ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 17 квітня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Ford Focus", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, у результаті якої його неповнолітня донька - ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Постановою Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 31 липня 2020 року кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020030170000162 від 17 квітня 2020 року відносно ОСОБА_4, закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Проте, на його думку, ця обставина не є реабілітуючою, оскільки шкоду завдано здоров`ю ОСОБА_2 джерелом підвищеної небезпеки, а тому моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини відповідача.
ОСОБА_1 зазначав, що заподіяна моральна шкода полягає у моральних стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я його неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, порушенні її актуальних життєвих планів фізичними та душевними стражданнями, які зазнала у результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідальність
ОСОБА_4 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", поліс від 24 березня 2020 року № АО/2778946.
ОСОБА_1 оцінив завдану моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, враховуючи, що страхова компанія сплатила йому страхове відшкодування лише у розмірі 10 988 грн 30 коп.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої
ОСОБА_2, просив суд стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 189 011 грн 70 коп.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Волинської області від 02 лютого
2021 року позов ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, 20 000 грн моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 діяв відповідно до дорожньої обстановки, яка склалась на час дорожньо-транспортної пригоди, не порушуючи Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим органами відділу поліції винесено постанову про закриття кримінального провадження від 26 серпня 2015 року.Проте, враховуючи характер душевних страждань, що зазнала неповнолітня ОСОБА_2 внаслідок ушкодження здоров`я, тривалий характер відновлення здоров`я, взявши до уваги ступінь вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, майновий стан
ОСОБА_4 та перебування у останнього на утриманні неповнолітньої дитини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про доцільність визначення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої
ОСОБА_2, - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідач, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати позивачеві моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я неповнолітньої ОСОБА_2, незалежно від ступеня своєї вини. При цьому суд врахував необережні дії неповнолітньої особи і застосував вимоги виваженості, розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 13 травня 2021 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито
та витребувано її з суду першої інстанції.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3 мотивована тим, що при визначенні розміру моральної шкоди судами не враховано вимоги розумності і справедливості. Судами належним чином не взято до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнала неповнолітня ОСОБА_2, вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану.
З урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, на їх думку, підлягає моральна шкода саме у розмірі 189 011 грн 70 коп. При цьому посилався на відповідну правову позицію Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3,
у якому зазначено, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
17 квітня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Ford Focus", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, у результаті якої неповнолітній ОСОБА_2 були завдані тяжкі тілесні ушкодження.
Під час досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_2 . Згідно з висновком експерта
від 23 липня 2020 року № 99 у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 визнана особою з інвалідністю, відповідно до медичних висновків № 39, 40 від 09.07.2020 року (а. с. 13-14).
Постановою Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 31 липня 2020 року кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020030170000162 від 17 квітня 2020 року відносно ОСОБА_4, закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України
(а. с. 15- 18).
На час скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у товаристві з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24 березня 2020 року (а .с. 25).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" виплатив потерпілій ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі
10 988 грн 30 коп.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування
у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку
з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Системний аналіз й тлумачення зазначених норм права вказує, на те, що суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричинених потерпілій внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця, незалежно від його вини.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричинених потерпілій внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, із його володільця, незалежно від його вини.При цьому, керуючись статтею 1193 ЦК України, судами розмір відшкодування було визначено у розмірі 20 000 грн, урахувавши необережні дій неповнолітньої особи, ступеню її вини й матеріального становища відповідача.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, повністю відповідало правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 жовтня 2019 року №352/342/17 (провадження №61-40790 св18).
Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3 на постанову Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 554/6821/17 (провадження
№ 51-4571км20) не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини справи і різне правове регулювання.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, зокрема й щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 02 лютого
2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.