Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 264/3421/16-ц
провадження № 61-8805 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі судді Биліни Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти на придбання житлової нерухомості
у розмірі 19 988,03 доларів США на строк до 29 вересня 2021 року
зі сплатою за користуванням кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячно у період сплати - 0,21% від суми виданого кредиту. Цього самого дня між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася солідарно відповідати з позичальником за невиконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.
Відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором та договором
поруки належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 04 квітня 2016 року утворилася заборгованість
у розмірі 13 077,78 доларів США, з яких: 11 217,26 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 455,61 доларів США - заборгованість
за відсотками за користуванням кредитом; 228,60 доларів США - комісія; 176,31 доларів США - пеня.
Посилаючись на викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
на його користь у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2006 року, яка становить 13 077,78 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 09 жовтня 2017 року у складі судді Кузнецова Д. В. позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2006 року станом на 04 квітня
2016 року у загальній сумі 12 901,47 доларів США, яка складається
з заборгованості за кредитом 11 217,26 доларів США, заборгованості
по відсотках за користування кредитом у сумі 1 455,61 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом 228,60 доларів США.
У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У березні 2021 року ОСОБА_1, не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до апеляційного суду
з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою судді Донецького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судове засідання 09 жовтня 2017 року, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав 01 листопада 2017 року, а 12 червня 2020 року ознайомлювався із матеріалами справи, що свідчить про те, що йому було відомо про наявність рішення суду першої інстанції. Проте він звернувся
до суду апеляційної із апеляційною скаргою лише у березні 2021 року,
а тому суд апеляційної інстанції, пославшись на положення статті 358 ЦПК України, визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року. Відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року справу за позовом
ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не звернув уваги на те, що
у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ним 01 листопада 2017 року судового рішення суду першої інстанції відсутнє. Копію рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2017 року він не отримував. Під час ознайомлення 12 червня 2020 року
у суді першої інстанції із матеріалами справи на його прохання про видачу рішення суду першої інстанції йому повідомили, що копію судового рішення від 09 жовтня 2017 року буде надіслано на його адресу. Не отримавши копію рішення суду першої інстанції, він звернувся із клопотанням про видачу копію повного тексту рішення суду від 09 жовтня 2017 року, яку отримав
у поштову відділенні лише 20 березня 2021 року. Постановленням оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції обмежує його право на доступ до правосуддя, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову
у відкритті апеляційного провадження одноособово, хоча поважність наведених ним підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження мав оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії з трьох суддів згідно
з частиною третьою статті 34 ЦПК України, на що наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі
№ 263/4637/18-ц, провадження № 14-126цс20, яку суд апеляційної інстанції не врахував.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У червні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 09 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
У березні 2021 року ОСОБА_1, не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до апеляційного суду
з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Проте ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року
у складі судді Биліни Т. І. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2017 року у справі
за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких
випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції разом
із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Проте апеляційний суд у складі судді-доповідача відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням
ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про
відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 Глави 1 Розділу V ЦПК України.
Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення його статті 185 (частини перша та друга статті 357 ЦПК України).
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку
на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього кодексу (частини третя та четверта статті 357 ЦПК України).
Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Отже, ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України.
Отже, слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Зазначений правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18-ц, провадження № 14-126цс20, яку суд апеляційної інстанції не врахував.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, оскільки поважність наведених відповідачем підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції
у складі колегії суддів у складі трьох суддів.
При новому розгляді питання про відкриття апеляційного провадження колегії суддів апеляційного суду слід належним чином дослідити доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та чітко визначитися із тим, в якій редакції підлягає застосуванню ЦПК України, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено до 15 грудня 2017 року (пункт 13 Розділу XIII"Перехідні положення" ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою
для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду