Постанова
Іменем України
19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 669/1010/18
провадження № 61-8950св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2019 року у складі судді Давидюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С.,
Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про
про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 жовтня 2017 року
ОСОБА_2 взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 28 000,00 дол. США, на підтвердження чого написав розписку, у якій зобов`язувався повернути борг до 01 листопада 2017 року.
Посилаючись на те, що позичені грошові кошти ОСОБА_2 не повернув, просив стягнути на свою користь з відповідача борг в сумі 28 000,00 дол. США, що еквівалентно 794 360,00 грн, інфляційні втрати в сумі 146 797,73 грн, три відсотки річних від простроченої суми в сумі 20 109,28 грн.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 грудня
2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 28 000,00 дол. США, що еквівалентно 651 000,00 грн, та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 20 109,28 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання до договором позики, грошові кошти не повертає, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню не повернута сума позики з нарахованими відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) трьома процентами річних від простроченої суми. Зауважив про не надання відповідачем допустимих доказів на підтвердження того, що спірна розписка є невід`ємною частиною договору про надання послуг від 03 жовтня 2017 року № 12/31
Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 грудня
2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача неповернутої суми позики та трьох відсотків річних. Зазначено, що зміст спірної розписки, факт написання якої та отримання коштів за нею не оспорюється, підтверджує укладення між сторонами саме договору позики, а не договору про надання послуг від 03 жовтня 2017 року № 12/31.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2, у якій він просив рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема вказував на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, чим порушив його право на доступ до правосуддя. Його неявка в судове засідання була зумовлена поважними причинами (хвороба дітей), на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули. Допущені судами процесуальні порушення позбавили його можливості подати докази, та заявити клопотання про виклик свідків, які б підтвердили походження грошових коштів, зазначених у розписці. Зокрема, відмовляючи у задоволенні клопотання про виклик свідків, посилаючись на те, що він не заявляв такого клопотання у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не урахував, що він був позбавлений можливості заявити таке клопотання, оскільки розгляд справи відбувався за його відсутності. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що позивач в суді апеляційної інстанції плутався у сумі грошових коштів, які він передав у позику та місці їх передачі, зокрема повідомив, що насправді у день написання розписки він передав 10 000,00 дол. США, а не 28 000,00 дол. США, що свідчить про недобросовісність його поведінки.
Ураховуючи, що розписка є невід`ємною частиною договору про надання послуг та свідчить про те, що сторони здійснювали господарську діяльність, вважав, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву
Клопотання про поновлення строку на подання відзиву обґрунтоване тим, що заявник є інвалідом другої групи та через затяжну хворобу та раптове ускладнення стану здоров`я, знаходився на лікуванні та обстеженні стану здоров`я, у зв`язку із чим пропустив встановлений судом строк для подання відзиву. На підтвердження зазначених обставин надав копію довідки сімейного лікаря по перебування його на лікуванні у сімейного лікаря та проходження обстежень у період з 20 вересня 2020 року до 06 жовтня 2020 року.
Відповідно до частин другої, п`ятої статті 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Ураховуючи, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги ОСОБА_1 отримав 18 вересня 2020 року, а надана ним довідка сімейного лікаря про перебування заявника на лікуванні з діагнозом "Анемія середнього ступеня важкості, нез`ясованого генезису" та проходження обстежень у період з 20 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року, не підтверджує стаціонарний характер лікування та не свідчить про неможливість заявника подати відзив засобами поштового зв`язку, колегія суддів Верховного Суду не вбачає правових підстав для продовження встановленого судом строку для подання відзиву.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 18 вересня 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 жовтня 2017 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, оформлений розпискою, у якій зазначено, що ОСОБА_2 позичив у борг та отримав безпосередньо від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 28 000,00 дол. США, яку зобов`язується повернути ОСОБА_1 не пізніше 01 листопада 2017 року. Зазначена розписка свідчить про отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 у момент написання розписки у повному обсязі, з приводу чого ОСОБА_2 немає ніяких претензій та заперечень.
Отримані в позику кошти ОСОБА_2 не повернув.