Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-1978/11
провадження № 61-1948св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Олефір Андрій Олександрович, на постанову Полтавського апеляційного суду
від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Карпушина Г. Л., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що йому на праві особистої власності належать нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 367,9 кв. м, які складають 2/25 частини вказаного будинку і розташовані на першому його поверсі. ОСОБА_2 належить 1/20 частини нежитлового приміщення (підвальне приміщення колишнього складу) в цьому ж будинку загальною площею 228,2 кв. м.
З дня придбання зазначеного житлового приміщення відповідач всупереч вимог статті 322 ЦК України не здійснював належну експлуатацію своєї частки нежитлового приміщення, не цікавився станом побутових комунікацій, що призвело до руйнування не лише побутових комунікацій, але і значного погіршення технічного стану всього першого поверху будинку. Дані обставини перешкоджають позивачу, як власнику 2/25 частини нежитлових приміщень зазначеного будинку, належним чином користуватися своєю власністю та мати від її експлуатації прибутки, що завдає йому як матеріальних збитків так і моральної шкоди.
Незадовільний технічний стан підвального приміщення викликав необхідність у проведенні ремонтних робіт у належному позивачу приміщенні. У 2008 році позивач здійснив ремонт майна, вартість якого склала 75 642, 80 грн.
Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 як власником нежитлових приміщень на
АДРЕСА_1, шляхом приведення належних йому 1/20 частини нежитлового приміщення (підвальної частини будинку АДРЕСА_1 ) у належний технічний стан, відповідно до чинних санітарних, протипожежних та будівельних норм; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 200 000 грн та завдані збитки в сумі 75 642,80 грн, заподіяні внаслідок неналежного утримання відповідачем належної йому частки нежитлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2016 року у складі судді Андрієнко Г. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 вчинити дії по усуненню перешкод у користуванні ОСОБА_1, як власником нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, шляхом приведення належних ОСОБА_2 1/20 частини нежитлового приміщення (підвальної частини будинку АДРЕСА_1 ) у належний технічний стан, відповідно до чинних санітарних, протипожежних та будівельних норм.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач не підтримує підвальне приміщення у належному стані, що може призвести до руйнації не тільки нежитлових приміщень позивача, а житлового будинку в цілому, то останній зобов`язаний привести частину підвального приміщення, що є його власністю, у належний технічний стан. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди, суд виходив із їх недоведеності належними та допустимими доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Справа судом апеляційної інстанції переглядалася неодноразово.
Так, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада
2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Останньою постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 642,80 грн на відшкодування майнової шкоди.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю позивачем вимог про відшкодування майнової шкоди, з огляду на факт залиття підвального приміщення та наявність у зв`язку із цим шкоди, заподіяної першому поверху - нежитловому приміщенню, власником якої є позивач та який був вимушений проводити ремонтні роботи, вартість яких підтверджується належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів завдання позивачу діями відповідача майнової шкоди у розмірі
75 642, 80 грн. Необхідності проведення ремонтних робіт у належному позивачу приміщенні через дії або бездіяльність відповідача не було наведено в оскаржуваній постанові, отже, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і завданою позивачу шкодою.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 07 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору дарування від 28 грудня 2005 року ОСОБА_1 на праві особистої власності належать нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, загальною площею 367,9 кв. м, які складають 2/25 частини названого будинку і розташовані на першому його поверсі.
1/20 частина нежитлового приміщення (підвальне приміщення колишнього складу) к будинку АДРЕСА_1, загальною площею
228,2 кв. м, належить ОСОБА_2 на підставі договору приватизації
від 01 лютого 2002 року.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи
від 29 жовтня 2012 року умови експлуатації та технічний і санітарний стан приміщень будівлі АДРЕСА_1, що розташовані в підвалі та належить відповідачу ОСОБА_2 незадовільні. Експлуатація елементів підвалу можлива лише при умові забезпечення регламентної технічної експлуатації приміщень підвалу, що включає в себе технічне обслуговування, систему ремонтів та санітарне утримання.
Незадовільний технічний і санітарний стан приміщень будівлі АДРЕСА_1, що розташовані в підвалі та належить відповідачу ОСОБА_2, негативно впливають на технічний стан та довговічність конструктивних елементів приміщень першого поверху та будівлі в цілому.
З дня придбання зазначеного житлового приміщення ОСОБА_2 не здійснював належну експлуатацію свої частки нежитлового приміщення, не цікавився станом побутових комунікацій, які проходять в цій частині будинку, не вживав заходи по недопущенню в це приміщення сторонніх осіб, що призвело до руйнування не лише побутових комунікацій, але і значного погіршення технічного стану всього першого поверху будинку
АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 11 липня 2013 року санітарно-технічний стан приміщень підвалу, що належить відповідачу ОСОБА_2 у будинку
АДРЕСА_1 незадовільний та може негативно впливати на мікроклімат приміщень 1-го поверху зазначеного будинку (приміщення громадського харчування, що належать ОСОБА_1 ). Невід`ємні поліпшення в приміщеннях підвалу у будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2, у період з 01 лютого 2002 року на даний час не виконувалися.
Згідно з актом про залиття та довідкою ГЖЕД від 27 червня 2008 року у підвальному приміщенні на АДРЕСА_1 19 вересня 2007 року відбулось залиття стоками з верхніх поверхів.
За рахунок ГЖЕД № 1 ДП "Сварч" було проведено відкачування стічних вод.
При огляді підвального приміщення було виявлено наступні дефекти, які утворюються в результаті залиття: плями та підтікання жовто-бурого кольору на поверхнях стін і стелі, пліснява на стінах, обсипання штукатурки розтріскування та відшарування цегли, корозія трубопроводів, перезволоження ґрунтової підлоги, нашарування фекалій на підлозі, підвищення рівня вологості, сморід (а. с. 156, т. 1, а. с. 136, т. 2).
Висновком спеціаліста будівельно технічного дослідження Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз від 31 липня 2008 року було встановлено, що наявний технічний стан підвальних приміщень на
АДРЕСА_1 не загрожує цілісності конструкції будинку в цілому та подальшій його експлуатації.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 червня 2009 року встановлено, що ОСОБА_1 на договірних засадах у відповідності до технічної документації проведено ремонтно-відновлювальні роботи першого поверху, з усунення негативних процесів (пошкодження несучих стін та стелі), пов`язаних з неналежною експлуатацією підвального приміщення, що розташоване під нежитловим приміщенням площею 367, 9 кв. м, в якому планується розміщення магазину непродовольчих товарів (227, 83 кв. м) та банківська установа (90,08 кв. м) складає відповідно 50 516 грн та 25 127 грн (а. с. 163-168, т. 1).
Загальна вартість робіт з усунення пошкоджень першого поверху нежитлового приміщення на АДРЕСА_1
(власник ОСОБА_1 ) становить 75 643 грн.
Запроектовані та здійснені відновлювальні роботи стін першого поверху (каркасно-огорожувальні та штукатурні) носять тимчасовий характер. Без проведення належних гідроізоляційних та ремонтно відновлювальних будівельних робіт по заміні системи водопостачання та каналізації, негативні процеси, пов`язані з природнім та штучним підтопленням підвалу, руйнівні процеси, як підвального приміщення так і стін першого поверху будуть прогресувати та створювати передумови руйнації всієї будови.
Мінімальний обсяг робіт з ремонту підвального приміщення на АДРЕСА_1 : ремонт покриття з асфальтобетону - 20 кв. м; обробіток стін підвалу і гідроізоляційним складом - 475 кв. м; бетонування входу до підвалу - 6 куб. м; заміна цегляної кладки - 8,2 куб. м; ремонт штукатурки фасаду - 45 кв. м; заміна водопровідних труб - 65 м пог.; заміна каналізаційних труб - 150 м. пог.
При дослідженні приміщення магазину непродовольчих товарів на
АДРЕСА_1 у зв`язку з неправильною експлуатацією підвальних приміщень виникла необхідність в проведенні наступних робіт: ремонт покриття з асфальтобетону 20 кв. м, штукатурка стін підвалу гідроізоляційною сумішшю 475 кв. м, бетонування входу у підвал 6 куб. м, заміна каналізаційних труб 150 м. пог, ремонт штукатурки фасаду 45 кв. м, заміна цегляної кладки
8,2 куб. м, ремонт штукатурки стін приміщення магазину 195 кв.м. (даний висновок містить у довідці, наданій ПП ОСОБА_3, а. с. 171, т. 1).
Також матеріали справи містять ряд документів за результатами підготовки та проведення ремонтних робіт, в тому числі: дефектний акт на ремонт відновлення життєдіяльності приміщення, в якому зазначено об`єм виконання робіт; кошторис по виконанню ремонтних робіт у зазначеному приміщенні; розрахунки вартості будівництва; локальні кошториси загальнобудівних робіт; відомості ресурсів до локальних кошторисів
(а. с. 171-206, т. 1).
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 30 грудня
2008 року замовником є ОСОБА_1, виконавець - СПД ФО
ОСОБА_3 . Відповідно до договірної ціни від 10 жовтня 2008 року та договірної ціни від 27 листопада 2008 року виконавець виконав будівельні роботи в приміщенні замовника, що знаходиться за адресою на
АДРЕСА_1 : загальна вартість виконаних робіт становить 75 642,80 грн. Роботи виконані у повному обсязі та відповідають домовленості сторін. Підписуючи даний акт сторони підтвердили, що розрахунок за виконані роботи по акту проведені в повному обсязі
(а. с. 153, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини сьомої статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень статті 57 ЦПК України2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Крім того, відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Аналогічні положення містять статті 12, 76, 77, 81 чинного ЦПК України.
Вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення, оскільки позивач довів завдання йому збитків внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків власника щодо утримання належної йому на праві власності нерухомості.
Факт незадовільного технічного і санітарного стану підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 і необхідність проведення у ньому ремонтних робіт зафіксовано у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2012 року і не спростовано ОСОБА_2 .
Доказів про те, що ОСОБА_2 привів підвальне приміщення у належний технічний і санітарний стан матеріали справи не містять.
Установлено, що 19 вересня 2007 року сталося залиття підвального приміщення внаслідок дій власників приміщень верхніх поверхів, однак ОСОБА_2 як власник не виконав обов`язки належного утримання свого майна щодо усунення наслідків затоплення приміщення, у зв`язку з чим було пошкоджене належне позивачу нежитлове приміщення, у зв`язку із чим виникла необхідність у проведенні позивачем ремонтних робіт з їх усунення, вартість яких склала 75 642,80 грн.
Зазначені висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, зокрема: висновках судових будівельно-технічних експертиз, проведених у справі щодо бездіяльності ОСОБА_2 у належній експлуатації нежитлового приміщення; акту про залиття підвального приміщення на АДРЕСА_1, яке сталося
19 вересня 2007 року; довідки ГЖЕД від 27 червня 2008 року; висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 червня 2009 року; акту прийому-передачі виконаних робіт від 30 грудня 2008 року; довідки, розрахунків та кошторисів, що знаходяться в матеріалах справи та містять інформацію щодо обсягу робіт, які необхідно вчинити та їх вартості.
Зазначені докази у їх сукупності вказують на те, що саме з винної бездіяльності відповідача, зокрема неналежне утримання свого майна, позивачу завдано майнової шкоди.
Розмір збитків, завданих внаслідок пошкодження приміщення позивача відповідачем не спростований.
Вину у завданій позивачу шкоді відповідачем не спростовано та підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи
від 29 жовтня 2012 року, відповідно до якого незадовільний технічний і санітарний стан приміщень будівлі АДРЕСА_1, що розташовані в підвалі та належить відповідачу ОСОБА_2, негативно впливають на технічний стан та довговічність конструктивних елементів приміщень першого поверху та будівлі в цілому.
Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність бездіяльності відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до пошкодження майна позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності його вини по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).