ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-539/2005
провадження № 61-18027св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду
від 9 вересня 2019 року, постановлену суддею Яворською Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, після якої залишилось спадкове майно, а саме земельна частка (пай) розміром 8,43 умовних кадастрових гектара, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на частку (пай) серії МК № 0040271, зареєстрованого
14 травня 1996 року за № 349, та майновий пай у розмірі 2 515 грн, який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 від 25 листопада
2000 року.
Також вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5, після якого залишилось спадкове майно - земельна частка (пай) розміром 8,63 умовних кадастрових гектара, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на частку (пай) серії МК № 0213930, зареєстрованого 15 травня 2002 року за № 794.
Посилаючись на те, що вона є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просила визнати за нею право власності на вказане спадкове майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 липня 2005 року, ухваленим у складі судді Молчанова О. Г., позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 :
- в порядку спадкування після ОСОБА_4 - право власності на земельну частку (пай) розміром 8,43 умовних кадастрових гектара, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на частку (пай)
серії МК № 0040271, зареєстрованого 14 травня 1996 року за № 349, та майновий пай у розмірі 2 515 грн, який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва
серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2000 року;
- в порядку спадкування після ОСОБА_5 - право власності на земельну частку (пай) розміром 8,63 умовних кадастрових гектара, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на частку (пай)
серії МК № 0213930, зареєстрованого 15 травня 2002 року за № 794.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем позовних вимог належними і допустимими доказами.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, заявивши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 1 серпня 2019 року вказані у клопотанні про поновлення строку причини визнано неповажними та апеляційну скаргу залишено без руху для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для такого поновлення.
4 вересня 2019 року ОСОБА_3 подав до Миколаївського апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на
те, що він уклав угоду про надання правової допомоги з адвокатом Яцук Н. М. та очікував від останньої вирішення справи, а сам поїхав на заробітки. Оскільки він тимчасово перебував на заробітках і апеляційну скаргу, складену адвокатом і направлену поштою за місцем його реєстрації, не отримав, не підписав і судовий збір не сплатив, просив такі обставини визнати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, врахувавши незалучення його до участі у справі, вирішення оскаржуваним рішенням його майнових прав та неотримання вказаного рішення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 9 вересня 2019 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_3 процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 липня 2005 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вказане рішення суду.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і доказів поважності причин пропуску такого строку заявник не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 9 вересня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про пропуск заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин, оскільки він участі у справі не брав, про існування цього рішення йому не було відомо до липня 2019 року та повне рішення він не отримував.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 6 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 9 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
У справі, яка переглядається, ухвалою Миколаївського апеляційного суду
від 9 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 липня 2005 року.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції у складі, визначеному частиною третьою статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України, тобто у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого
2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України)".
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 9 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 липня 2005 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 травня
2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21), від 2 червня 2021 року у справі № 2-п-113/2006 (провадження № 61-11360св20), від 17 червня 2021 року у справі № 2-30/2011 (провадження № 61-5158св21) та від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України в цій же редакції Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, поважність наведених позивачем підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.