ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
справа №580/591/20
адміністративне провадження №К/9901/27397/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азот" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (суддя-доповідач Федотов І.В., судді Коротких А.Ю., Сорочко Є.О.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У лютому 2020 року Публічне акціонерне товариство "Азот" (у подальшому підприємство змінило організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство, далі - ПАТ або ПрАТ "Азот") звернулося з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови директора Департаменту ДВС Кисельова М.Є. від 25.11.2019 про передачу виконавчого провадження.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваною постановою відповідач передав матеріали зведеного виконавчого провадження №55037853 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ПАТ "Азот", яке перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області), до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС (далі - ВПВР Департаменту ДВС). На думку позивача, таке рішення Департаменту ДВС є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено жодних обставин, що обумовили передачу виконавчого провадження, а також обґрунтування необхідності такої передачі. Крім того, як стверджував позивач, ні Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), не визначено порядку, підстав та процедури передачі зведеного виконавчого провадження з одного органу виконавчої служби до іншого, а натомість передбачено утворення виконавчої групи для виконання зведеного виконавчого провадження.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (суддя Гаращенко В.В.) позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить конкретних підстав для передачі зведеного виконавчого провадження до іншого органу виконавчої служби, відомостей про утворення виконавчої групи та посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішень у разі перебування виконавчого провадження на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про те, що оскаржувана постанова містить належне обґрунтування обставин, які обумовили передачу виконавчого провадження, враховуючи, що нормами Закону №1404-VIII та Інструкції виключається одночасне перебування в різних органах виконавчої служби декількох виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі ПрАТ "Азот", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалену ним постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. За доводами позивача, апеляційний суд неправильно застосував положення статті 30 Закону №1404-VIII і пункту 14 розділу III Інструкції у спірних правовідносинах, з яких слідує, що в разі відкриття декількох виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника виконавче провадження передається державному виконавцю, який відкрив перше виконавче провадження. Отже, з урахуванням установленого порядку об`єднання виконавчих проваджень, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність передачі виконавчих проваджень щодо ПАТ "Азот" з ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області, де було відкрито перше виконавче провадження про стягнення заборгованості з позивача та об`єднано у зведене ще 31.10.2017, до ВПВР Департаменту ДВС, яким виконавчі провадження були відкриті пізніше (21.05.2019), є помилковим.
9. Крім того, позивач звертає увагу на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 25 Закону №1404-VIII у подібних правовідносинах, зокрема, у питанні обов`язковості чи необов`язковості умови щодо існування обставин, які ускладнюють виконання рішення, для передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого, а також щодо поширення підстав і правил передачі виконавчих проваджень з одного органу державної виконавчої служби до іншого, врегульованих статтею 25 Закону №1404-VIII та розділами III і IV Інструкції, на зведені виконавчі провадження.
10. У відзиві на касаційну скаргу Департамент ДВС просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
11. Спростовуючи доводи позивача, відповідач зазначає, що у цьому спорі для вирішення питання про те, який орган виконавчої служби має виконувати виконавчі провадження, боржником у яких є ПАТ "Азот", у першу чергу слід враховувати положення пункту 4 розділу I Інструкції, де закріплено, що ВПВР Департаменту ДВС підвідомчі рішення, за якими сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті або двадцять п`ять та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті, якщо місцем виконання рішення є місто Київ. Виходячи з цього, виконавчі провадження про стягнення з позивача заборгованості на загальну суму понад 85 мільйонів гривень не можуть виконуватися у територіальних органах ДВС та підлягають передачі до ВПВР Департаменту ДВС.
12. При цьому відповідач вказує, що згідно з пунктом 6 розділу V Інструкції підставою для передачі виконавчих проваджень з ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області стала необхідність їх об`єднання із зведеним виконавчим провадженням №5999397, яке перебуває на виконанні у ВПВР Департаменту ДВС.
13.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
14. З 31 жовтня 2017 року на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало зведене виконавче провадження №55037853, до якого входять 43 виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ПАТ "АЗОТ" заборгованості на загальну суму 85 223 222,94 грн.
15. Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС від 21.05.2019 відкрито два виконавчі провадження з примусового виконання постанов про стягнення з ПАТ "АЗОТ" виконавчого збору у розмірі 121 079 561,72 грн і 67 608 455,27 грн, які 04.09.2019 об?єднано у зведене виконавче провадження №59959397.
16. З метою об?єднання вказаних виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та керуючись статтею 25 Закону №1404-VIII і розділом V Інструкції, 25 листопада 2019 року директором Департаменту ДВС Кисельовим М.Є. винесено постанову про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження №55037853 з ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області до ВПВР Департаменту ДВС.
V Позиція Верховного Суду
17. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. Механізм об`єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження регламентований статтею 30 Закону №1404-VIII та передбачає, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
19. У свою чергу підстави передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого визначені у частині третій статті 25 Закону №1404-VIII, згідно з якою в разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.
20. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №1404-VIII передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
21. На виконання зазначених норм закону у пункті 14 розділу III Інструкції унормовано, що в разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.
У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об`єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи.
Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.
У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.
22. Згідно з пунктом 6 розділу V Інструкції, яким установлений порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:
- якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби;
- відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби;
- утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби;
- якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби;
- наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
23. За приписами пункту 7 розділу V Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися:
- у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження;
- до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби;
- до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби.
24. У випадках, передбачених абзацами третім та четвертим пункту 7 цього розділу, особа, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, виносить вмотивовану постанову, де обов`язково зазначаються обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження, та строки передачі матеріалів виконавчого провадження, які не можуть перевищувати п`яти робочих днів (пункт 8 розділу V Інструкції).
25. Зміст наведених положень Закону №1404-VIII та Інструкції дають підстави для висновку, що об`єднання/приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та передача виконавчого провадження є різними (самостійними) процедурами, які пов`язані з рухом виконавчих проваджень в межах одного або між різними органами державної виконавчої служби.
26. При цьому в межах одного органу державної виконавчої служби діє правило існування одного (зведеного) виконавчого провадження щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника, яке здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника.
27. Водночас у випадках, передбачених частиною третьою статті 25 Закону №1404-VIII і пунктом 6 розділу V Інструкції, зокрема, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, допускається передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого з метою їхнього подальшого об`єднання у зведене виконавче провадження, що, виходячи із застосованого у законі формулювання "може бути передане", є дискреційним повноваженням державного виконавця або керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
28. Порядок передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого в силу частини четвертої статті 25 Закону №1404-VIII врегульований Інструкцією, зміст положень останнього абзацу пункту 14 якої свідчить про наявність трьох правил такої передачі: передача виконавчого провадження на виконання до того органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження; передача виконавчого провадження в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції; передача виконавчого провадження на виконання до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - в разі якщо хоча б одне з виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у цих відділах.
29. За наведеного нормативно-правового регулювання у контексті встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови, яка прийнята директором Департаменту ДВС в межах наданих йому повноважень у вирішенні питання про передачу виконавчих проваджень з одного органу державної виконавчої служби до іншого, обумовлена наявністю виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника в різних органах державної виконавчої служби та відповідає правилу передачі виконавчого провадження з територіального органу державної виконавчої служби до ВПВР Департаменту ДВС в разі одночасного перебування на їх виконанні виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника.
30. У свою чергу висновки суду першої інстанції та доводи касаційної скарги з приводу можливості передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого лише після утворення виконавчої групи та відсутності в оскаржуваній постанові посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, ґрунтуються на неправильному тлумаченні частин першої і третьої статті 25 Закону №1404-VIII, з яких слідує, що утворення виконавчої групи належить до дискреційних повноважень керівника органу виконавчої служби та є лише однією з підстав для передачі виконавчого провадження. Водночас відкриття виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника в різних органах державної виконавчої служби безпосередньо в законі названо обставиною, яка ускладнює виконання рішення, та є підставою для передачі виконавчого провадження.
31. Посилання Департаменту ДВС на пункт 4 розділу I Інструкції як підставу для передачі виконавчого провадження також є помилковими, оскільки визначені у цій нормі правила підвідомчості виконання рішення ВПВР Департаменту ДВС за ознакою суми зобов?язання стосуються виконання одного рішення, а не кількох рішень у рамках зведеного виконавчого провадження. Крім того, зазначені правила унеможливлюють відкриття виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, якому не підвідомче виконання певного рішення, у зв?язку з чим така підстава для передачі виконавчого провадження відсутня у пункті 6 розділу V Інструкції.
32. Слід також зазначити, що встановлений чинним законодавством України порядок передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого застосовується до певного виконавчого провадження незалежно від того, чи здійснюється його виконання самостійно або в рамках зведеного виконавчого провадження. В останньому випадку передачі підлягають матеріали зведеного виконавчого провадження, тобто кожне виконавче провадження, яке входить до складу зведеного. Отже, зведене виконавче провадження як суто технічна (процедурна) категорія, що дозволяє спільно виконувати декілька рішень, не підлягає передачі від одного органу державної виконавчої служби до іншого, тому відповідна процедура не потребує законодавчого врегулювання. У зв`язку з цим немає підстав уважати проблемним питання поширення порядку передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого на зведене виконавче провадження, про що йдеться у касаційній скарзі.
33. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
34. Зважаючи на результат касаційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд