ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа №804/15014/15
касаційне провадження №К/9901/24857/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Турбогазтехнологія" (далі у тексті - ТОВ "ТД "ТУРБОГАЗТЕХНОЛОГІЯ", Товариство) до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі у тексті - Криворізька центральна ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "ТД "ТУРБОГАЗТЕХНОЛОГІЯ" звернулось до суду із адміністративним позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.10.2015 №0001712201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 353 192, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 88 298, 00 грн, №0001722201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 256 216, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 128 108, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що висновки податкової перевірки щодо вчинення Товариством господарських операцій з метою отримання лише податкової вигоди, за результатами якої були прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення, є безпідставними, оскільки реальність господарських операцій підтверджена первинними документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та були надані до перевірки.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17.11.2015 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтоване тим, що здійснені Товариством господарські операції із контрагентами - ТОВ "Ельпіс", ПП "Фаворит Запчастини", ТОВ "Сінерджи Агро Україна", ТОВ "ТД Дана-Дніпро", ПП "Рапан" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 - згідно з висновків акта перевірки від 18.09.2015 №1092/04-81-22-01/30499271 викликають сумнів в їх реальності та не відповідають дійсному економічному змісту, здійснені без мети ведення фінансово - господарської діяльності, не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що встановлено відповідачем у актах про неможливість проведення зустрічних звірок, зважаючи на що, правочини укладені позивачем із цими контрагентами містять ознаки фіктивності.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 та задоволено позов Товариства: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.10.2015 №0001712201 та №0001722201.
Рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтовані тим, що відповідачем не надані належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентами правочинів, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "Ельпис", ТОВ "Синерджи Агро Україна", ПП "Фаворит-Запчастини", ПП "Рапан" були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а висновок відповідача про нереальність правочинів із зазначеними контрагентами зроблений на припущеннях
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцї до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд мав перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку, проте, суд, на думку скаржника, цим знехтував та не прийняв до уваги доводи акту перевірки щодо транзитності фінансово-господарських операцій та безтоварності операцій. Далі скарга зводиться до цитування акту перевірки.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.07.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 20.07.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією у період з 07.09.2015 по 11.09.2015 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД "Турбогазтехнологія" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Ельпіс", ПП "Фаворит Запчастини", ТОВ "Сінерджи Агро Україна", ТОВ "ТД Дана-Дніпро", ПП "Рапан" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки, Інспекцією складено акт від 18.09.2015№1092/04-81-22-01/30499271, згідно з висновками якого позивачем порушено приписи п. 44.1 ст. 44, ст. 185, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за 2013 - 2014 роки у загальному розмірі 256 216, 00 грн; п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149, пп. 138.1.1, п. 138.1.9 п. 138.1 ст. 138, ст. 139, пп. 135.4.1 п. 135.4, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у загальному розмірі 353 192, 00 грн, зокрема, за 2013 рік у сумі 279 911, 00 грн, за 2014 рік у розмірі 73 281, 00 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 01.10.2015 винесені податкове повідомлення-рішення №0001712201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 353 192, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 88 298, 00 грн, а також, податкове повідомлення - рішення №0001722201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 256 216, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 128 108, 00 грн, які оскарженні позивачем в судовому порядку.
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями Товариство звернулось до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами під час судового розгляду справи суд апеляційної інстанції вірно встановив безпідставність таких тверджень Інспекції, враховуючи, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за дослідженими господарськими договорами і об`єктивність інформації у первинних документах за укладеними договорами підтверджено наданими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач та його контрагенти ТОВ "Ельпіс", ПП "Фаворит Запчастини", ТОВ "Сінерджи Агро Україна", ТОВ "ТД Дана-Дніпро", ПП "Рапан", на час укладення господарських договорів і їх виконання були діючими суб`єктами господарювання.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами, встановлено, що ТОВ "Турбогазтехнологія" з ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" договір купівлі-продажу від 02.04.2013 №04, з ТОВ "Ельпіс" договір поставки від 02.04.2014 №1/04-14, з ТОВ "Синерджи Агро Україна" договір поставки від 04.03.2013 №313, з ПП "Фаворит-Запчастини" договори поставки №2/07 від 02.07.2013, №3/07 від 12.08.2013 щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення, з ПП "Рапан" договір від 28.11.2013 №28/11-13 виконання робіт по виготовленню та переробці давальницької сировини у готову продукцію - засувку діафрагментарну ДУ-250, договір від 02.12.2013№02/12-13 виконання робіт по виготовленню та переробці давальницької сировини у готову продукцію - пилепровід телескопічний з приводом; договір від 17.10.2013 №17/10-13 виконання робіт по виготовленню та переробці давальницької сировини у готову продукцію - циклон СЦН-40 ДУ 1400 с 4-ох елементів ОГЗ391.00.00; договір від 19.11.2013 №19/11-13 виконання робіт по доробці стакану шлакового, договір від 17.02.2014 №1/02-14 виконання робіт по доробці ножа.
Суд апеляційної інстанції визнав належними первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій із вказаним в акті перевірки контрагентами, які оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів, позивачем було виконано усі передбачені законом обов`язки, наявні всі документи на підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, рахунками, товаро - транспортними накладними, актами приймання - здачі робіт,платіжними дорученнями здійснення оплати товару та робіт тощо, що відповідачем під час судового розгляду справи спростовано не було.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з абзацами 1, 2 підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту Перейти до повного тексту