ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа №640/22290/19
адміністративне провадження №К/9901/27218/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року (судді Бєлова Л. В., Аліменко В. О., Безименна Н. В.) у справі № 640/22290/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 травня 2019 року № 0204351-1310-2659.
Окружний адміністративний суд м. Києва (суддя Скочок Т. О.) рішенням від 12 лютого 2020 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 березня 2020 року відповідач подав апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху для усунення недоліків, а саме - подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та документа про сплату судового збору.
14 травня 2020 року відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, пославшись на отримання копії рішення суду першої інстанції лише 17 лютого 2020 року, а також просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині подання доказів сплати судового збору.
Розглянувши це клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та ухвалою від 2 вересня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.
Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що апелянтом не вчинено належних дій для вчасного оскарження рішення суду у цій справі.
Посилання відповідача на отримання копії рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2020 року лише 17 лютого 2020 року (що, на його думку підтверджується штампом вхідної кореспонденції) апеляційний суд визнав необґрунтованим, оскільки дата реєстрації вхідної кореспонденції суб`єктом владних повноважень не є датою її отримання.
Водночас, належним чином завірену копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року апелянт отримав 15 лютого 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, відповідач у даному випадку не виконав вимог, зазначених в ухвалі апеляційного суду щодо подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, тому колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення такого строку відсутні.
За наведених обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів