Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
місто Київ
справа № 643/11576/20
провадження № 61-1250св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року у складі судді Єрмак Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернулася до суду із позовом, у якому просила зняти (скасувати) арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, накладений постановою слідчого слідчого відділу Московського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області від 29 серпня 2011 року про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2, а також накладений Московським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області
(далі - Московським ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) на майно боржника ОСОБА_2 згідно з постановами від 28 серпня 2014 року та 21 березня 2016 року.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину за законом у зв`язку з наявністю арештів, накладених у межах кримінального та виконавчих проваджень.
Зазначила, що арешт у межах кримінального провадження підлягав скасуванню після ухвалення вироку суду, відповідно до якого не була застосована конфіскація майна, що відповідає правилам статті 174 КПК України.
Щодо накладених арештів у межах виконавчих проваджень, то позивач зазначила, що виконавчі провадження підлягають закінченню у зв`язку зі смертю боржника, а також, що відповідно до частини сьомої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року провадження у справі закрито.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі відповідно до правил пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження, також чинним цивільним процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що у разі якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду з позовом про скасування арешту виключно у порядку кримінального судочинства і такий порядок захисту, що прямо передбачений нормами КПК України, є ефективним.
Вимоги щодо скасування арешту, накладеного Московським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на майно боржника ОСОБА_2 постановами від 28 серпня 2014 року № 43736473, від 21 березня 2016 року № 49723607, № 47970906, після накладення арешту на майно слідчим в рамках кримінального провадження є передчасними і можуть бути розглянуті тільки після скасування арешту, накладеного слідчим у межах кримінального провадження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 22 січня 2021 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження наведених судових рішень заявник визначила, що:
- оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18 (провадження № 14-559цс18), не врахувавши, що на правовідносини, пов`язані зі зняттям арешту, накладеного у межах кримінального провадження, поширюються норми КПК України 1960 року;
- судами першої та апеляційної інстанцій не застосовані правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження
№ 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19). Відповідно до зазначених правових висновків спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт під час досудового слідства на підставі положень КПК України 1960 року, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа;
- правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц (провадження № 14-366цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17522/16-ц (провадження № 14-418цс18), застосовані судом апеляційної інстанції, стосуються правовідносин щодо зняття арешту, які виникли після набрання чинності КПК України 2012 року;
- суд першої інстанції не розглянув та не вирішив по суті позовні вимоги про скасування постанов Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про арешт майна боржника ОСОБА_2 від 28 серпня 2014 року та 21 березня 2016 року.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначена та підстава, яка згадана у частині другій статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання нею вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 07 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті брата ОСОБА_2, з яким їм на праві спільної сумісної власності належали 52/100 частки комунальної квартири АДРЕСА_1 .
Під час оформлення спадщини позивачу стало відомо, що постановою слідчого СВ Московського РВ ГУМВС України в Харківській області від 29 серпня 2011 року накладено арешт на майно ОСОБА_2, обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьої статті 185 Кримінального кодексу України, а також, що на виконанні Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебували постанови, видані адміністративною комісією Московського району при Виконавчому комітеті Харківської міської ради, про стягнення з ОСОБА_2 штрафів на користь держави від 20 травня 2014 року, 14 вересня 2015 року, 19 червня 2015 року, та в межах виконавчих проваджень винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 серпня 2014 року № 43736473, від 21 березня 2016 року № 49723607, № 47970906.
На підставі вироку Московського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, від відбування якого звільнено з випробувальним терміном, а також задоволено цивільні позови Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та Комунального підприємства "Жилкомсервіс" та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" 4 927, 28 грн та на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс" 5 195, 96 грн на відшкодування майнової шкоди.