Постанова
Іменем України
19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 283/1669/20
провадження № 61-4961 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Малинська державна нотаріальна контора Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області у складі Ярмоленка В. В. від 27 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду
у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Коломієць О. С. від 24 лютого 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Малинська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що у провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №283/1232/20 за позовом ОСОБА_2 до ньогопро визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим по
АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому за життя майно. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 були його діти: ОСОБА_2 та він. Державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської областібуло заведено спадкову справу № 453-2005 після смерті ОСОБА_3 та видано 03 травня 2006 рокуна ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями
АДРЕСА_1, земельну частку (пай) та майновий пай.
Зазначав, що при зверненні із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області, нотаріусом 06 липня 2020року була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з видачею свідоцтва на все спадкове майно на ім`я ОСОБА_2 . При цьому, вказував, що на день смерті його батька, він проживав разом з ним та був зареєстрований у спірному домоволодінні по АДРЕСА_1 . Таким чином, посилаючись на норми статті1268 ЦК України, вважав, що він прийняв спадщину після смерті батька, так як на день його смерті проживав та був зареєстрований разом із останнім, а при видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 нотаріус не врахував право ОСОБА_1 на отримання частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 .
З урахування наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 травня 2006 року, видане Малинською державною нотаріальною конторою Житомирської області ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями за
АДРЕСА_1 ;скасувати запис про право власності від 16 травня 2007 року № 17233853
в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями № 19,
що розташований за вищевказаною адресою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області
від 27 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 03 травня 2006 року, виданого нотаріусом Малинського державного нотаріального округу Житомирської області (номер у спадковому реєстрі 42337712) на ім`я ОСОБА_2, на житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 . У решті позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець був зареєстрований та постійно проживав разом з померлим батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Згідно зі статтею 1301 ЦК України суд визнав свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2, недійсним.
Крім того, суд зазначив, що інші позовні вимоги не є необхідними для захисту прав позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2020 року в частині задоволеного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним
в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 травня
2006 року, видане нотаріусом Малинського державного нотаріального округу Житомирської області (номер у спадковому реєстрі 42337712), на ім`я
ОСОБА_2, на житловий будинок з господарськими будівлями
АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 як спадкоємець був зареєстрований та постійно проживав разом з батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тому вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому, вказав, що ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів про те, що на день смерті ОСОБА_3, позивач проживав за іншою адресою, ніж за тією, що зареєстрований, та мав інше житло на праві власності, тому спадкоєцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Також суд зазначав, що спірне свідоцтво про право на законом порушує права ОСОБА_1, як спадкоємця ОСОБА_3, лише в 1/2 частині,
а свідоцтво про право на спадщину за законом в 1/2 частині щодо
ОСОБА_2, як спадкоємниці ОСОБА_3, є законним.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності є безпідставними, оскільки відповідач в суді першої інстанції не заявляла про застосування позовної давності, хоча брала участь у розгляді справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги -
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малинського районного суду Житомирської області
від 27 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 24 лютого 2021 року, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 27 листопада
2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 лютого
2021 року залишено без руху з наданням строку на усунення її недоліків,
а саме запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на виконання умов пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер
і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, а такождоплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати суду документи,
що підтверджують його доплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 283/1669/20 з Малинського районного суду Житомирської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставин справи. При цьому, суди не застосували судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 05 лютого
2020 року у справі №718/3569/18-ц, щодо підтвердження факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Зазначає, що суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки встановили факт постійного проживання ОСОБА_1 з батьком без заявлення такої вимоги в позовній заяві. Крім того, суди при визнанні за позивачем права власності на спадкове майно, вийшли за межі своїх повноважень, взявши на себе функції нотаріату.
Вказує на те, що суди неправильно надали оцінку довідці від 24 червня
2020 року № 269, так як у ній зазначено, що ОСОБА_1 був зареєстрований в спірному будинку, але, на її думку, реєстрація не встановлює факт постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на день його смерті. При цьому, суди безпідставно не взяли до уваги довідку від 20 березня 2017 року № 132, в якій зазначено, що ОСОБА_3 проживав один.
Також зазначає, що в суді першої інстанції їй не було роз`яснено право на подачу заяви про застосування строку позовної давності, а суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норму процесуального права, оскільки на зазначене порушення судом першої інстанції уваги не звернув.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому, зазначено, що суди належним чином оцінили наявні в матеріалах справи докази та дійшли правильного висновку про те, що його право на отримання спадщини порушено, тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального й процесуального права. При цьому, зазначає, що
доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до незгоди відповідача з судовими рішеннями, тому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами
касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких
випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного
Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.