Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 755/12382/17
провадження № 61-19049св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи, які заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне територіальне управління юстиції в місті Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Кирей Оленою Василівною, на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на спадкове майно за законом та зміну черговості спадкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина. ОСОБА_4 заповіту не залишив, спадкоємців першої-четвертої черг немає, а його зведений брат ОСОБА_5 помер у ІНФОРМАЦІЯ_3.
ІНФОРМАЦІЯ_3 вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 30 січня 2017 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Вказувала на те, що вона познайомилась з ОСОБА_4 у Введенському монастирі м. Києва, де ОСОБА_4 був ігуменом. На той час вона розлучилася з чоловіком та потребувала духовної підтримки. ОСОБА_4 всіляко її підтримував, почав долучати її до роботи в церкві, а з травня 2003 року вони почали проживати разом як чоловік та дружина.
Зазначала, що ОСОБА_4 (ОСОБА_4) у своїй квартирі приймав людей та вона йому допомагала, а в її квартирі по АДРЕСА_1 вони проживали. Влітку вони разом їздили у АДРЕСА_4, де проживали в будинку його померлої матері, разом дбали про будинок, робили ремонт, садили город, працювали в саду, збирали врожай. За довіреністю від о. ОСОБА_4, протягом 2009 року вона оформила документи в Обухівській районній державній адміністрації на земельну ділянку на будівництво нового храму у АДРЕСА_4.
Після смерті ОСОБА_4 його поховання проводила Києво-Печерська Лавра і вона також брала участь в організації поховання.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_4 понад п`ять років з травня 2003 року по день його смерті; визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та надати право на спадкування за законом разом зі спадкоємцем другої черги, у зв`язку зі смертю спадкоємця другої черги ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3, будинок АДРЕСА_4, земельні паї на ім`я ОСОБА_4, які розташовані у АДРЕСА_4, в кількості п`яти ділянок, земельні паї на ім?я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на нерухоме майно як спадкування за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: грошові кошти та інше майно, яке зберігається у банках України на ім`я ОСОБА_4, та рухоме майно, яке зберігається у квартирі АДРЕСА_2, у квартирі АДРЕСА_3 та у будинку АДРЕСА_4 .
У березні 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого право на спадкування отримав молодший брат померлого - ОСОБА_5 . У серпні 2016 року ОСОБА_5 подав до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, однак помер ще до прийняття спадщини, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_3.
Вказував на те, що він є двоюрідним дядьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5, інші близькі родичі у спадкодавців відсутні.
09 листопада 2016 року він подав до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та повідомлено про те, що після смерті спадкодавця спадкову справу було відкрито на підставі заяви, поданої рідним братом померлого, у зв`язку з чим свідоцтво про право на спадщину буде видано на ім`я рідного брата ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги.
Оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 не встиг прийняти спадщину рідного брата ОСОБА_4 та враховуючи відсутність у ОСОБА_5 інших близьких родичів, вважав, що він набув право на прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_2 просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3, будинок АДРЕСА_4, земельну ділянку, площею 3,6702 га, що знаходиться у АДРЕСА_4, кадастровий номер: 3223189300:03:003:0019, та земельну ділянку, площею 3,1501 га, що знаходиться у АДРЕСА_4, кадастровий номер 3223189300:03:003:0003, та грошові кошти, що знаходяться в АТ КБ "ПриватБанк" на банківських рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, що відкриті на ім`я ОСОБА_4 .
У жовтні 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Київської міської ради про встановлення факту сумісного проживання з померлим ОСОБА_4, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що вона з початку 2009 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала на те, що вона особисто здійснювала заходи та несла витрати з організації поховання померлого чоловіка, фактично проживала та проживає у квартирі АДРЕСА_3, що належала на праві власності спадкодавцеві, утримує належне майно та сплачує комунальні платежі за свої власні кошти. Після смерті чоловіка вона була заклопотана його похованням, а згодом почала збирати документи, однак не змогла знайти свідоцтво про смерть чоловіка, у зв`язку з чим була змушена звернутися до органів поліції для відновлення свідоцтва.
Зазначала, що за відсутності інших родичів померлого та через правову необізнаність, вона звернулася до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 12 червня 2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів про прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просила встановити факт сумісного проживання її та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка і жінки з січня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити факт прийняття спадщини - спадкового майна, яке залишилось після померлого ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3, будинок АДРЕСА_4, земельні паї (п`ять земельних ділянок) на ім`я ОСОБА_4, які розташовані у АДРЕСА_4, та визнати за нею як за спадкоємцем четвертої черги право власності на зазначене спадкове майно.
В ході розгляду справи суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом також позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Київської міської ради, треті особи: ГТУЮ у м. Києві, Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, а також позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ГТУЮ у м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на таке майно: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 3,6702 га, кадастровий номер 3223189300:03:003:0019, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області; грошові кошти, що знаходяться в АТ КБ "ПриватБанк" на банківських рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, що відкриті на ім`я ОСОБА_4 .
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_4 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є двоюрідним дядьком померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується тим, що матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_6, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_5 від 08 липня 2016 року та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0016853398 від 08 липня 2016 року; матір`ю ОСОБА_6 - ОСОБА_7, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису народження № 00016794328 від 22 червня 2016 року, а тому ОСОБА_7 є рідною бабою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є рідними братом та сестрою, що підтверджується копією посвідки про народження ОСОБА_8 № НОМЕР_6, де зазначено батька ОСОБА_8 - ОСОБА_9, а мами - ОСОБА_10 ; копією рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі № 759/6339/17, яким встановлено, що ОСОБА_11 проживав у АДРЕСА_4 з сім`єю - жінка ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_7, а також встановлено, що ОСОБА_7 є рідною тіткою ОСОБА_2 .
Отже, ОСОБА_8 (батько ОСОБА_2 ) є рідним дядьком мами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, яка, в свою чергу, є двоюрідною сестрою ОСОБА_2, тоді як останній є двоюрідним дядьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Установивши, що ОСОБА_2 як спадкоємець п`ятої черги спадкування у строк, передбачений законом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а інші спадкоємці у спадкодавців відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на спадкове майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У решті рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив із того, що, звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_2 не порушував питання про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцями в межах цієї справи, а рішення суду у справі № 759/6339/17 щодо встановлення факту родинних відносин скасовано та залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин.
Крім того, у ОСОБА_2 відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих братів ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У грудні 2020 року ОСОБА_2 в особі адвоката Кирей О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні його позову, не врахував, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини першої статті 1258 ЦК України та статті 1265 ЦК України. При цьому в обґрунтування судового рішення апеляційний суд посилався на обставину, яка відбулась після ухвалення судом першої інстанції рішення суду, а саме на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, яким скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у справі № 759/6339/17 та залишено без розгляду його заяву про встановлення факту родинних відносин.
Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість встановлення факту родинних відносин без відповідних вимог у його позовній заяві.
Вказуючи на те, що у нього відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих братів ОСОБА_2, апеляційний суд не врахував, що в матеріалах справи міститься відмова нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 289/1251/17 (провадження № 61-48444св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18).
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, не врахували, що вона надала суду докази, які підтверджують факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, однак не надали їм належної правової оцінки.
Підставами касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 521/16365/15-ц (провадження № 61-28987св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2994/16-ц (провадження № 61-3153св20), від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (№ провадження № 61-14362св18).
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги останньої.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою адвокатом Кирей О. В., та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, указаних в ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2021 року.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина.
Заповіт ОСОБА_4 не залишив.
02 серпня 2016 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_5 (рідний брат спадкодавця), а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 .
Також із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (рідний брат ОСОБА_4 ), після смерті якого відкрилась спадщина.
23 січня 2017 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Листом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори від 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 повідомлено, що він не надав документів, які б підтверджували його право на спадкування, які передбачені нормами ЦК України, Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Для отримання у подальшому свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 ОСОБА_2 має надати нотаріусу документи, які підтверджують родинні відносини з померлим, а у разі відсутності таких документів - звернутись до суду.
Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається із такого майна:
- квартири АДРЕСА_2 ;
- квартири АДРЕСА_3 ;
- будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки за цією ж адресою;
- земельної ділянки, площею 3,6702 га, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223189300:03:003:0019,
- грошових коштів, що знаходяться в Акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на банківських рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, що відкриті на ім`я ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.