ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 902/834/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 (головуючий суддя Василишин А. Р., судді Філіпова Т. Л., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 29.12.2020 (суддя Яремчук Ю. О.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Рильського Костянтина Анатолійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіК"
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача - Юрченка Т. П. (адвокат),
відповідача - Жукова В. П. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Рильський Костянтин Анатолійович (далі - ФОП Рильський К. А., позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіК" (далі - ТОВ "ВіК", відповідач) про витребування від відповідача на користь позивача обладнання, яке належить на праві приватної власності позивачу, та зобов`язання відповідача повернути позивачу обладнання згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за власні кошти було придбано виробниче обладнання на загальну суму 678 393,11 грн, яке з метою перебування та використання на виробництві було передано в оренду відповідачу на підставі укладеного між позивачем та відповідачем (в особі директора ОСОБА_7.) договору оренди обладнання від 01.01.2014 (далі - договір оренди).
3. Разом з тим ІНФОРМАЦІЯ_1 помер директор та засновник відповідача ОСОБА_1 .
4. Після закінчення строку дії даного договору оренди позивач звернувся до нового керівництва відповідача з проханням про повернення належного йому майна, яке було передано в оренду, однак відповідачем на даний час проігноровані вимоги позивача про повернення належного йому обладнання.
5. На підтвердження обставин щодо належності позивачу на праві приватної власності витребуваного обладнання до позовної заяви долучено копії документів, а саме: договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, протоколи про проведення аукціону з визначенням переможця, квитанції, рахунки-фактури, довідки, видаткові накладні, прибуткові касові ордери, специфікації, розписки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.01.2014 між позивачем та відповідачем (в особі директора ОСОБА_7.) було укладено договір оренди.
7. Пунктом 1.1 договору оренди сторони обумовили, що позивач згоден надати відповідачу в тимчасове безоплатне користування (оренду) обладнання, перераховане в додатку № 1 до даного договору, а відповідач зобов`язався використовувати дане обладнання за його призначенням та повернути його позивачу в строк та в порядку відповідно до даного договору.
8. Відповідно до пункту 2.1.6 договору оренди відповідач зобов`язався повернути обладнання після закінчення договору позивачу в належному стані.
9. Згідно з пунктом 3.2 договору оренди передача обладнання повинна бути проведена в 3 (три) денний термін з моменту набрання чинності даного договору з оформленням відповідного акта. Цей акт складається в двох примірниках із зазначенням точного найменування обладнання, яке передається, його технічного стану на день передачі.
10. Відповідно до пункту 6.1 договору оренди цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2018.
11. Позивачем надано копію акта прийому-передачі обладнання до договору оренди (додаток № 1), в якому наведено перелік обладнання, яке просить витребувати позивач у відповідача.
12. Позивач звертався до відповідача із претензією від 18.06.2020 № 18/06/20 щодо повернення обладнання із зазначенням його переліку.
13. У відповіді на претензію від 24.07.2020 відповідач вказав, що до даної претензії не долучено оригіналів чи належним чином засвідчених копій документів, які підтверджують право позивача на таке обладнання, а також не долучено документів, які підтверджують факт передачі такого обладнання відповідачу. У зв`язку із невідповідністю даної претензії вимогам статті 222 Господарського кодексу України претензію залишено без розгляду. Водночас відповідач зазначив, що звернувся до Лівобережного відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення позивачем, а саме - підробку документів.
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції м. Вінниці від 06.09.2019 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020002281 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
15. Господарський суд Вінницької області рішенням від 29.12.2020 позов задовольнив частково. Витребував з чужого незаконного володіння відповідача обладнання, яке належить на праві приватної власності позивачу, та зобов`язав відповідача повернути позивачу вказане обладнання, перелік якого наведено в резолютивній частині оскаржуваного рішення.
16. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неправомірність укладення договору оренди від 01.01.2014 та додатку № 1 до нього (акта прийому-передачі обладнання по договору оренди), а також про недійсність відповідних правочинів.
17. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що згідно з наданим позивачем висновком експерта ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" від 01.12.2020 № 054/20 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою Рильського К. А., зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_7. в електрофотокопії договору оренди, та підпис від імені ОСОБА_7. в електрофотокопії акта прийому-передачі обладнання по договору оренди від 01.01.2014 (додаток № 1) виконані самим ОСОБА_1 .
18. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.04.2021 рішення Господарського суду Вінницької області від 29.12.2020 залишив без змін.
19. Ураховуючи встановлені у цій справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач належними засобами доказування довів належність спірного майна позивачу із зазначенням його ідентифікуючих та індивідуальних ознак.
20. При цьому відповідачем не надано доказів, які б свідчили про повернення позивачу переданого обладнання та не спростовано підстав заявленого позову.
21. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перелік майна, яке просить витребувати позивач у відповідача, відповідає переліку, який наведений в акті прийому-передачі обладнання (додаток № 1). Разом з тим у прохальній частині позовної заяви вказано про повернення позивачу обладнання, зокрема, шнеки - 4 шт., однак, в акті прийому-передачі обладнання до договору оренди зазначено про передання в оренду шнеків - 1 шт.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
22. У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ВіК", в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 і рішення Господарського суду Вінницької області від 29.12.2020 у цій справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
23. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
24. ТОВ "ВіК" посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 184, 387 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.
25. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів (висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної за електрофотокопіями документів) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 21.01.2021 у справі № 824/62/20.
26. ТОВ "ВіК" також вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи у справі та дійшов помилкового висновку, що твердження скаржника щодо підписання деяких первинних документів не позивачем, а іншою особою, не заслуговують на увагу, оскільки сама особа, яка вчинила такий підпис, не піддає його сумніву, а навпаки, констатує його вчинення власноручно, що не може піддаватись сумніву з боку суду.
27. Крім того, на думку відповідача, копії договору та акта прийому-передачі є недопустимими доказами, оскільки оригінали їх відсутні, що встановлено постановою слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020002281 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. При цьому скаржник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16, відповідно до якого єдиною можливою формою договору є письмова форма, доказом дотримання якої може бути виключно оригінал такого договору.
28. Разом з тим ТОВ "ВіК" зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що низка документів, наданих відповідачем, які підтверджують його право власності на обладнання, складені пізніше ніж укладений договір оренди та акт прийому-передачі.
29. У судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиція ФОП Рильського К. А.
30. У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами, зазначеними у касаційній скарзі, вважає їх безпідставним та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
31. На думку ФОП Рильського К. А., рішення Господарського суду Вінницької області від 29.12.2020 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 є обґрунтованими та прийнятими з дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права.
32. З урахуванням зазначеного позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
33. У судовому засіданні представник позивача виклав заперечення проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
36. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "ВіК" оскаржує судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
38. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
39. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
40. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 Цивільного кодексу України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.
41. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
42. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
43. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
44. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, на яку посилається ТОВ "ВіК" у касаційній скарзі.
45. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння відповідача належного позивачу на праві приватної власності обладнання та зобов`язання відповідача повернути позивачу відповідне обладнання.
46. Стаття 387 Цивільного кодексу України визначає загальне правило, за яким власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
47. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
48. У позовах про витребування майна з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу України, до предмета доказування входять: встановлення дійсного власника спірного майна, його правового статусу і встановлення підстав для його витребування у особи, яка володіє спірним майном, наявність саме спірного майна у незаконному володінні відповідача, відсутність правових підстав у відповідача для володіння спірним майном.
49. Щодо підтвердження речового права позивача на спірне обладнання, то суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
50. Право власності на машину для зняття шкіри та сала, рік випуску 1992, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-1, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартет" (далі - ТОВ "Квартет") продало, а позивач придбав майно: машину для зняття шкірки та сала, рік виробництва 1992, інформаційною карткою № 1 із найменуванням лота "машинка для зняття шкірки та сала, рік виробництва 1992", протоколом № 1 про проведення аукціону з визначенням переможця, актом прийому-передачі до договору від 29.11.2013 № 29/11-1, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно.
51. Право власності на напівгерметичний холодильний компресор, виробник BITZER, рік випуску 2002, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-2, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 ТОВ "Квартет" продало, а позивач придбав майно: напівгерметичний холодильний компресор, виробник BITZER, рік випуску 2002, інформаційною карткою № 2 із найменуванням лота "напівгерметичний холодильний компресор, виробник BITZER, рік випуску 2002", протоколом № 2 про проведення аукціону з визначенням переможця, актом прийому-передачі до договору від 29.11.2013 № 29/11-2, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно.
52. Право власності на холодильні камери збірні з обладнанням, 2 шт., рік випуску 2002, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-3, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 ТОВ "Квартет" продало, а позивач придбав майно: холодильні камери збірні з обладнанням, інформаційною карткою № 3 із найменуванням лота "холодильні камери збірні з обладнанням рік виробництва 2002, кількість 2 шт.", протоколом № 3 про проведення аукціону з визначенням переможця, акт прийому-передачі до договору від 29.11.2013 № 29/11-3, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно, копіями квитанцій на загальну суму 2406,00 грн.
53. Право власності на дискову пилку, виробник Freund, модель TYP К 18-01, рік випуску 2002, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-4, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 ТОВ "Квартет" продало, а позивач придбав майно: дискова пилка, виробник Freund, модель TYP К 18-01, рік випуску 2002, вартістю 2111,00 грн, інформаційною карткою № 1 із найменуванням лота "дискова пилка виробник Freund, модель TYP К 18-01, рік випуску 2002", протоколом № 4 про проведення аукціону з визначенням переможця, актом прийому-передачі до договору від 29.11.2013 № 29/11-4, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно, копії квитанцій на загальну суму 2111,00 грн.
54. Право власності на апарат скороморозильний плиточний, модель АСМП-4, рік випуску 1995, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-5, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 ТОВ "Квартет" продало, а позивач придбав майно: апарат скороморозильний плиточний, модель АСМП-4, рік випуску 1995, вартістю 17 023,00 грн, інформаційною карткою № 1 із найменуванням лота "апарат скороморозильний плиточний, модель АСМП-4, рік випуску 1995", протокол № 5 про проведення аукціону з визначенням переможця, акт прийому-передачі до договору від 29.11.2013 № 29/11-5, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно, копіями квитанцій на загальну суму 17 023,00 грн.
55. Право власності на шпигорізку модель MR-80, рік виробництва 1995, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 07.02.2014 № 07/02-3, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 07.02.2014 ТОВ "Квартет" продало, а позивач придбав майно: шпигорізку модель MR-80, рік виробництва 1995, вартістю 2020,00 грн, протоколом № 3 про проведення аукціону з визначенням переможця, акт прийому-передачі до договору від 07.02.2014 № 07/02-3, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно, рахунком-фактурою від 07.02.2014 № КВ-3 за лот № 103574-Шпигорізка.
56. Право власності на ін`єктор, модель ВІ-25, рік виробництва 1995, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 07.02.2014 №07/02-4, у пункті 1.1 якого зазначено, що на підставі протоколу проведення аукціону від 07.02.2014 ТОВ "Квартет" продало, а позивач придбав майно: ін`єктор, модель ВІ-25, рік виробництва 1995, вартістю 4128,88 грн, протоколом № 4 про проведення аукціону з визначенням переможця, актом прийому-передачі до договору від 07.02.2014 № 07/02-4, довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату позивачем коштів за придбане майно, рахунком-фактурою від 07.02.2014 № КВ-4 за лот № 103575-Ін`єктор.
57. Право власності на вагу платформну ВН-1000-4; чан з нержавіючої сталі; стіл для в`язки ковбас Я2-ФЮГ; столи для обвалки м`яса ФЮБ, 2 шт.; візки Я2-ФЦ1В, 10 шт.; рами коптильні, 16 шт.; ящики ПЕТ, 36 шт., підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 30.06.2011 № 30/06, у пункті 1.1 якого зазначено, що ТОВ "Квартет" передає у власність позивача майно: вагу платформну ВН-1000-4; чан з нержавіючої сталі; стіл для в`язки ковбас Я2-ФЮГ; столи для обвалки м`яса ФЮБ, 2 шт.; візки Я2-ФЦ1В, 10 шт.; рами коптильні, 16 шт, ящики ПЕТ, 36 шт., вартістю 14 636,00 грн; видатковою накладною від 30.06.2011 № 30/06 на суму 14 636,00 грн; прибутковим касовим ордером.
58. Право власності на масажер Lambda М-300 та кліпсатор Komno КН-22 підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 31.10.2011 № 31/10, у пункті 1.1 якого зазначено, що ТОВ "Квартет" передає у власність позивача майно: масажер Lambda М-300; кліпсатор Komno КН-22 вартістю 27 240,00 грн; видатковою накладною від 31.10.2011 № 31/10 на суму 27 240,00 грн; прибутковим касовим ордером.
59. Право власності на кутер Alpina РВ-200 підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 17.01.2013 № 17/01, у пункті 1.1 якого зазначено, що ТОВ "Квартет" передає у власність позивача майно: кутер Alpina РВ-200 вартістю 100 234,00 грн; видатковою накладною від 15.03.2013 № 15/03 на суму 100 234,00 грн; копією квитанції від 23.05.2013 на суму 100 777,00 грн; актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 17.01.2013 № 17/01; рахунком-фактурою від 17.01.2013 № 17/01 на суму 100 234,00 грн.
60. Право власності на крюки для підйому туш підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу № 21/09 від 21.09.2011, у пункті 1.1 якого зазначено, що ТОВ "Квартет" передає у власність позивача майно: крюки для підйому туш вартістю 900,00 грн; видатковою накладною від 21.09.2011 № 21/09 на суму 900,00 грн; прибутковим касовим ордером на суму 900,00 грн.
61. Право власності на вовчок-м`ясорубку К7-ФВП-200, шприц ковбасний Hatman VF-20-300, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 04.10.2011 № 04/10, у пункті 1.1 якого зазначено, що ТОВ "Квартет" передає у власність позивача майно: вовчок-м`ясорубку К7-ФВП-200, шприц ковбасний Hatman VF-20-300 вартістю 27 126,00 грн; видатковою накладною від 04.10.2011 № 04/10 на суму 27 126,00 грн; прибутковими касовими ордерами на загальну суму 27 126,00 грн; накладною від 10.12.2013 № 1.
62. Право власності на машину вакуумну упаковочну, виробник Multivac, модель AG-800, рік випуску 1995, конденсатор повітряного охолодження, виробник Guntner, модель S-GVV066B/2S, рік випуску 2002, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 10.12.2013, у пункті 1.1 якого зазначено, що ОСОБА_3 зобов`язався передати у власність позивача майно: машину вакуумну упаковочну, виробник Multivac, модель AG-800, рік випуску 1995, конденсатор повітряного охолодження, виробник Guntner, модель S-GVV066B/2S, рік випуску 2002, а позивач зобов`язався оплатити 18 000,00 грн; актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 10.12.2013 та накладною від 10.12.2013 № 1; інформаційною карткою № 2 про лот "Машина вакуумна упаковочна виробник Multivac, модель AG-800, рік випуску 1995"; договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-6, за умовами пункту 1.1 якого ТОВ "Квартет" на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 продало, а ОСОБА_3 придбав майно у власність: машину вакуумну упаковочну, виробник Multivac, модель AG-800, рік випуску 1995, вартістю 7756,80 грн, актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-6; протоколом від 29.11.2013 № 6 про проведення аукціону з визначенням переможця; рахунком-фактурою від 29.11.2013 № КВ-6 на суму 7756,80 грн; довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату ОСОБА_3 коштів за придбане майно; інформаційною карткою № 2 про лот "конденсатор повітряного охолодження, виробник Guntner, модель S-GVV066B/2S, рік випуску 2002"; договором купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-7, за умовами пункту 1.1 якого ТОВ "Квартет" на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 продало, а ОСОБА_3 придбав майно у власність: конденсатор повітряного охолодження, виробник Guntner, модель S-GVV066B/2S, рік випуску 2002, вартістю 1366,80 грн; актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 29.11.2013 № 29/11-7; довідкою арбітражного керуючого від 11.03.2016 про сплату ОСОБА_3. коштів за придбане майно; рахунком-фактурою від 29.11.2013 № КВ-7.
63. Право власності на котел піролазний ORLAN 130 SUPER підтверджується наступними доказами: видатковою накладною від 30.09.2013 № 53198; сервісною книжкою; інструкцією до кола; прибутковим касовим ордером.
64. Право власності на льодогенератор, рік виробництва 1992; повітряохоложувач виробник Kuba, модель DEA 094, рік виробництва 2002; шлях підвісний для транспортування туш загальною довжиною 360 м, рік виробництва 1992, підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 20.01.2014 № 1, за пунктом 1.1 якого ОСОБА_4 зобов`язався передати у власність позивача майно: льодогенератор, рік виробництва 1992; повітряохоложувач, виробник Kuba, модель DEA 094, рік виробництва 2002; шлях підвісний для транспортування туш загальною довжиною 360 м, рік виробництва 1992, вартістю 18 400,00 грн; акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 20.01.2014 № 1; протоколом № 7 про проведення аукціону з визначенням переможця; довідкою арбітражного керуючого Гонти О. А. від 11.03.2016 про сплату ОСОБА_4. коштів за придбане майно; протокол № 10 про проведення аукціону з визначенням переможця за лотом "повітряохоложувач, виробник Kuba, модель DEA 094, рік виробництва 2002"; довідкою арбітражного керуючого Гонти О. А. від 11.03.2016 про сплату ОСОБА_4 коштів за придбане майно; протоколом № 12 про проведення аукціону з визначенням переможця за лотом "шлях підвісний для транспортування туш загальною довжиною 360 м, рік виробництва 1992".
65. Право власності на китаянки н/ж, 35 шт.; рами коптильні н/ж, 30 шт.; візки для тари н/ж, 25 шт.; жарочну шафу № 20М89051005; вакуумну пакувальну машину SUPER VAC А-1232 TYP GK 289 Baujahr, рік випуску 2003; підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 25.06.2013, за пунктом 1.1 якого фізична особа-підприємець Копотіенко С. М. зобов`язався передати у власність позивача майно: китаянки н/ж, 35 шт.; рами коптильні н/ж, 30 шт.; візки для тари н/ж, 25 шт.; жарочну шафу № 20М89051005; вакуумну пакувальну машину SUPER VAC А-1232 TYP GK 289 Baujahr, рік випуску 2003, вартістю 83 700,00 грн; накладною № 25 від 25.06.2013 на суму 83 700,00 грн; актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 25.06.2013 та накладною від 25.06.2013 № 25.
66. Право власності на шприц ВЗ-ФКА-01 № 0853692; перекрутчик; гідропідйомник; шнеки в кількості 4 шт.; холодильний компресор COPELAND DLP 401-EWL-000 № 0675964 підтверджується наступними доказами: накладною від 30.05.2004 № 89 на суму 57 700,00 грн; актом приймання-передачі обладнання до накладної № 89.
67. Право власності на холодильний компресор, виробник BITZER, TYP 2N-5.2Y № 65680834; ін`єктор RUHLE 30; випаровувачі TYP КР 108Е, 2 шт.; холодильний компресор, виробник BITZER, TYP 2N-5.2Y № 65313169; ресівер TYP ТК 55 № 3890667, рік випуску 1990; конденсатор АСЕ51ВЗН.0007 № AY 200303906 05/11/2003; конденсатор мод. AKA 2Х-10.0С № 0926322519806; підтверджується наступними доказами: специфікацією на виробниче обладнання б/у, яке передається позивачу від фірми "Базби" в особі директора Збигнева Крутника від 15.05.2013; розпискою про отримання коштів від позивача в сумі 3000 доларів на купівлю обладнання від 08.05.2013; актом приймання-передачі обладнання від 20.05.2013.
68. Право власності на холодильний компресор, виробник BITZER, typ 6G-302.Y-40P № 166410986; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 4V.6.2Y № 65450149; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 2N-5.2 № 382003; випаровувач, виробник Herstek, № 400/472691.1, рік випуску 2003; випаровувач, виробник GUNTER, № НОМЕР_1 ; випаровувач, виробник Fricotek № 330817, typ GHF 045D/37-E; підтверджується наступними доказами: специфікацією на виробниче обладнання б/у, яке передається позивачу від фірми "Базби" в особі директора Збигнева Крутника від 10.05.2013, а саме: холодильний компресор, виробник BITZER, typ 6G-302.Y-40P № 166410986; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 4V.6.2Y № 65450149; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 2N-5.2 № 382003; випаровувач, виробник Herstek, №400/472691.1, рік випуску 2003; випаровувач, виробник GUNTER, № НОМЕР_1 ; випаровувач, виробник Fricotek № 330817, typ GHF 045D/37-E; актом приймання-передачі обладнання.
69. Право власності на масажер, виробник ROSCHERMATІK, 900L № 148203, рік випуску 2003; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 2N-5.2Y № 65470591; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 2N-5.2 №441271; випаровувач, виробник FRITERM, typ FEM45.21 №2005033101003, рік випуску 2005; випаровувач monofase mod. INR E 502c60E № 251404; підтверджується наступними доказами: специфікацією на виробниче обладнання б/у, яке передається позивачу від фірми "Базби" в особі директора Збигнева Крутника від 22.03.2009, а саме: масажер, виробник ROSCHERMATІK, 900L № 148203, рік випуску 2003; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 2N-5.2Y № 65470591; холодильний компресор, виробник BITZER, typ 2N-5.2 № 441271; випаровувач, виробник FRITERM, typ FEM45.21 №2005033101003, рік випуску 2005; випаровувач monofase mod. INR E 502c60E № 251404; актом приймання-передачі.
70. Право власності на термокамеру б/у REK-MONT; повітряохолоджувач ATLAS typ AV 500Т підтверджується наступними доказами: накладною від 25.06.2005 № 118 про купівлю позивачем обладнання у приватного підприємця Кострицького А. І., термокамери б/у REK-MONT; повітряохолоджувача ATLAS typ AV 500Т на суму 42 600,00 грн; актом приймання-передачі згідно з накладною від 25.06.2005 № 118; розпискою про отримання коштів від позивача; звітом про використання коштів.
71. Право власності на вовчок-м`ясорубку МП 160 № 035148, рік випуску 1998; вагу товарну ВН-300-1-А; відцентровий очищувач субпродуктів В2-ФОС; візки ковшові И1-ФТН-250, 8 шт.; вагу лабораторну механічну ТЛТ-200; вагу товарну ВНЕ-200; вагу товарну RADWAG WPT 300.1Е., підтверджується наступними доказами: договором купівлі-продажу від 10.02.2014 № 1, за умовами пункту 1.1 якого ОСОБА_5 зобов`язався передати у власність позивача майно: вовчок-м`ясорубку МП 160 № 035148, рік випуску 1998; вагу товарну ВН-300-1-А; відцентровий очищувач субпродуктів В2-ФОС; візки ковшові И1-ФТН-250, 8 шт.; вагу лабораторну механічну ТЛТ-200; вагу товарну ВНЕ-200; вагу товарну RADWAG WPT 300.1Е. за ціною 13 980,00 грн; протокол про проведення аукціону із визначенням переможця від 10.10.2013; довідкою арбітражного керуючого Гонти О. А. від 11.03.2016 про оплату ОСОБА_5 коштів за придбане майно.
72. Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.01.2014 між позивачем та відповідачем (в особі директора ОСОБА_7.) було укладено договір оренди.
73. Позивачем надано копію акта прийому-передачі обладнання по договору оренди (додаток № 1), в якому наведено перелік обладнання, яке позивач просить витребувати у відповідача.
74. Разом з тим у матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 07.02.2014 № 07/02-3, відповідно до якого на умовах даного договору та на підставі протоколу проведення аукціону від 07.02.2014 № 3 ТОВ "Квартет" (продавець) зобов`язується передати у власність Рильському К. А. (покупець) шпигорізку, модель MR-80, рік виробництва: 1995 (т. 1, а. с. 72)
75. Також наявна копія договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 07.02.2014 № 07/02-4, відповідно до якого на умовах даного договору та на підставі протоколу проведення аукціону від 07.02.2014 № 4 ТОВ "Квартет" (продавець) зобов`язується передати у власність Рильському К. А. (покупець) ін`єктор, модель ВІ-25, рік виробництва: 1995 (т. 1, а. с. 77)
76. Акти приймання-передачі до договорів купівлі-продажу № 07/2-3 та № 07/02-4 підписані між сторонами договорів 07.02.2014 (т. 1, а. с. 73, 78).
77. Крім того, відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу № 1 від 10.02.2014, копія якого міститься у матеріалах справи, ОСОБА_5 (продавець) зобов`язався передати у власність Рильському К. А. (покупець) майно: вовчок-м`ясорубку МП 160 № 035148, рік випуску 1998; вагу товарну ВН-300-1-А; відцентровий очищувач субпродуктів В2-ФОС; візки ковшові И1-ФТН-250, 8 шт.; вагу лабораторну механічну ТЛТ-200; вагу товарну ВНЕ-200; вагу товарну RADWAG WPT 300.1Е (т.1, а. с. 141).
78. Тобто судами попередніх інстанцій не враховано, що зазначені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі відповідного обладнання, яке вказане в акті прийому-передачі обладнання до договору оренди, укладені та підписані 07.02.2014 та 10.02.2014, тобто пізніше, ніж був укладений договір оренди (01.01.2014) і передано майно за актом приймання-передачі від 01.01.2014.
79. Судами попередніх інстанцій також не надано оцінки тому, що договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 29.11.2013 № 29/11-7, відповідно до якого на умовах даного договору та на підставі протоколу проведення аукціону від 29.11.2013 продавець зобов`язується передати покупцю конденсатор повітряного охолодження, модель S-GVV 066B/2S, рік виробництва 2002, укладений між ТОВ "Квартет" та ОСОБА_3 (як покупцем), а не з позивачем у цій справі (т. 1, а. с. 105).
80. Так само суди не оцінили й акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу № 29/11-7 від 29.11.2013, підписаний як покупцем ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 106).
81. Разом з тим у заявах свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 46, 47) останні вказували, що в наданих копіях договорів купівлі-продажу обладнання, протоколах проведення аукціонів, актах приймання-передачі, накладних, квитанціях та довідках наявні суттєві розбіжності, а саме: не збігаються суми, низка обладнання було придбано відповідно до договорів 20.01.2014, 10.02.2014, 07.02.2014, а тому його неможливо було передати в оренду 01.01.2014, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
82. З урахуванням викладеного є обґрунтованими посилання відповідача на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам ТОВ "ВіК" про те, що низка документів, наданих позивачем на підтвердження свого права власності на обладнання, складені пізніше, ніж укладений договір оренди та акт прийому-передачі.
83. Суд апеляційної інстанції щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідно до наданих позивачем доказів певне майно (ваги товарні ВН-300-1-А; відцентровий очищувач субпродуктів В2-ФОС; візки ковшові И1-ФТН-250, 8 шт.; ваги лабораторні механічні ТЛТ-200; ваги товарні ВНЕ-200; ваги товарні RADWAG WPT 300.1Е) придбані позивачем лише 10.02.2014, а договір укладено 01.01.2014, зазначив, що відповідно до протоколу про проведення аукціону з визначенням переможця від 10.10.2013 № 7 таке майно було придбане громадянином ОСОБА_4, який в подальшому відчужив це майно позивачу за договором купівлі-продажу від 20.01.2014 (дане майно належало ТОВ "Квартет", яке визнано банкрутом, майно якого купував позивач неодноразово, в тому числі й у одного із учасників таких електронних торгів гр. ОСОБА_4 ).
84. Проте наведені висновки апеляційного господарського суду не спростовують факт укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу та набуття позивачем у власність відповідного обладнання після укладення договору оренди.
85. Представник позивача зазначав, що акт прийому-передачі обладнання по договору оренди від 01.01.2014 (додаток № 1) не містить дати його складання. Разом з тим у пункті 3.2 договору оренди сторони визначили, що передача обладнання повинна бути проведена в 3 (три) денний термін з моменту набрання чинності даного договору з оформленням відповідного акта, тобто до 04.01.2014.
86. Крім того, у претензії про повернення майна від 18.06.2020 № 18/06/20 позивач просив відповідача повернути обладнання згідно з відповідним переліком у кількості 67 найменувань (т. 1, а. с. 39). Проте в акті прийому-передачі обладнання по договору оренди від 01.01.2014 (додаток № 1) наведено перелік майна у кількості 75 найменувань.
87. Суди попередніх інстанцій вказаним обставинам оцінки також не надали.
88. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо витребування у відповідача на користь позивача всього зазначеного у прохальній частині позовної заяви та в акті приймання-передачі до договору оренди обладнання.
89. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
90. Таким чином Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо повного переліку обладнання, яке належало позивачу на момент укладення договору оренди та було передано за актом-приймання передачі обладнання до договору оренди, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
91. Разом з тим суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
92. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
93. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
94. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
95. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
96. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
97. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67).
98. Як було зазначено вище, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
99. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
100. Суди попередніх інстанцій не врахували, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що строк дії договору оренди, укладений між сторонами, закінчився 01.01.2018, проте відповідач обладнання, передане в оренду відповідно до вказаного договору, позивачу не повернув.
101. Тобто між сторонами існували договірні відносини та обов`язок відповідача з повернення майна ґрунтується саме на договорі оренди, пунктом 2.1.6 якого визначено, що відповідач зобов`язується повернути обладнання після закінчення договору позивачу в належному стані.
102. При цьому позивач просить суд одночасно як витребувати від ТОВ "ВіК" відповідне обладнання на підставі статті 387 Цивільного кодексу України, так і зобов`язати відповідача повернути майно позивачеві.
103. Отже, зазначена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
104. Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
105. Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
106. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів (висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної за електрофотокопіями) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 21.01.2021 у справі № 824/62/20.
107. Щодо вказаних доводів відповідача суд касаційної інстанції зазначає таке.
108. Суд першої інстанції встановив, що згідно з наданим позивачем висновком експерта ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" від 01.12.2020 № 054/20 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою Рильського К. А. від 05.11.2020, підпис від імені ОСОБА_7., електрографічне зображення якого міститься у графі: "ОРЕНДАР ТОВ "ВіК" в особі директора ОСОБА_7." в електрофотокопії договору оренди, укладеного між ТОВ "ВіК" в особі директора ОСОБА_7. та ФОП Рильським К. А. від 01.01.2014, а підпис від імені ОСОБА_7., електрографічне зображення якого міститься навпроти друкованого прізвища: "ОСОБА_1." в електрофотокопії акта прийому-передачі обладнання по договору оренди від 01.01.2014 року (додаток № 1), виконані самим ОСОБА_1 .
109. Місцевий господарський суд зазначив, що вищевказаний висновок експерта не викликав у суду обґрунтованих сумнівів щодо його правильності, а відповідачем відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не було доведено, що він є неналежним доказом у справі. При цьому цей висновок було оцінено господарським судом з урахуванням вимог статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України.
110. З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в особі директора ОСОБА_7. підписував договір оренди, укладений 01.01.2014 між ТОВ "ВіК" та ФОП Рильським К. А. та акт прийому-передачі обладнання до договору оренди від 01.01.2014 (додаток № 1), і, як наслідок, погоджував істотні умови цього договору.
111. Водночас суд апеляційної інстанції, зважаючи на доведення позивачем обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо перебування спірного майна у відповідача поза його волею, обставини щодо відсутності між сторонами на даний час будь-яких зобов`язальних відносин, обставини щодо права власності стосовно витребовуваного майна та обставини щодо незаконного знаходження такого майна у володінні відповідача зазначив, що не вдається до оцінки та дослідження висновку експерта ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" від 01.12.2020 № 054/20 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою Рильського К. А. від 05.11.2020, з огляду на відсутність у такого висновку в силу дії статті 104 Господарського процесуального кодексу України заздалегідь встановленої сили (та зважаючи на встановлення обставин щодо підставності застосування віндикаційного позову і, як наслідок, відсутність обставин, які можуть бути підтверджені таким висновком).
112. Тобто апеляційний господарський суд розгляд справи здійснював без урахування висновку почеркознавчої експертизи ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" від 01.12.2020 № 054/20.
113. ТОВ "ВіК" також вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи у справі.
114. Крім того, на думку відповідача, копії договору та акта прийому-передачі є недопустимими доказами, оскільки оригінали їх відсутні, що встановлено постановою слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020002281, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. При цьому скаржник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16, відповідно до якого єдиною можливою формою договору є письмова форма, доказом дотримання якої може бути виключно оригінал такого договору.
115. Як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, 01.03.2021 від відповідача на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення комплексної техніко-криміналістичної, почеркознавчої експертизи документів (т. 3, а. с. 54- 59).
116. Відповідно до частини першої статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
117. Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
118. Суд апеляційної інстанції зазначив, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема суду. Водночас експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно із зазначених норм права, перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
119. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
120. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
121. У той же час недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
122. При цьому, зважаючи на предмет доказування у даній справі про витребування майна з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вказав, що відсутні правові підстави для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи копії договору оренди та акта приймання-передачі обладнання по договору оренди.
123. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач акцентує увагу суду на тому, що неможливо провести почеркознавчу експертизу про відповідність підпису саме на підставі електрофотокопій, проте, звертаючись з відповідним клопотанням про проведення експертного дослідження підпису, сам просить провести такі дослідження на підставі електрофотокопій, що свідчить про неоднозначну позицію відповідача стосовно необхідності та підставності призначення та проведення такого експертного дослідження.
124. Водночас апеляційний господарський суд вказав, що ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні 14.04.2021, в якому розглядалося клопотання ТОВ "ВіК", відповідач не навів обґрунтованих та достатніх підстав для проведення такої експертизи саме на підставі електрофотокопій.
125. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження відповідача щодо підписання деяких первинних документів не позивачем, а іншою особою, що є підставою для проведення експертного дослідження, не заслуговують на увагу, оскільки сама особа, яка вчинила такий підпис (позивач), не піддає його сумніву, а навпаки, констатує його вчинення власноручно, що не може викликати сумніву в суду.
126. З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин (щодо витребування майна), дійшла обґрунтованого висновку, що для вирішення спору в даній справі у колегії суду відсутня потреба у проведенні судової експертизи за електрофотокопіями документів у даній справі, оскільки її результати не зможуть вплинути на оцінку зібраних у справі доказів та встановлення обставин у даній справі, адже первинних доказів у справі (з урахуванням факту відсутності спорів щодо дійсності договорів) є по суті достатньо для винесення рішення у даній справі й без врахування інших доказів (в т. ч. і судової експертизи).
127. Колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16-ц, від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 21.01.2021 у справі № 824/62/20, з огляду на таке.
128. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
129. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, фізична особа (позивач) звернулася до суду з позовом до відповідачів (фізичних осіб), приватного нотаріуса про визнання правочинів недійсними.
130. Позов мотивовано тим, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем-1, подружжям була придбана земельна ділянка. У подальшому дана земельна ділянка відповідачем-1 була продана відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу. Позивачка стверджувала, що своєї згоди на продаж земельної ділянки не надавала, а підпис від її імені на заяві про надання згоди на продаж земельної ділянки є підробленим.
131. Предметом розгляду у справі № 824/62/20 є заява компанії "MADA AL SAUDIA FOR TRADE AND DEVELOPMENT" (Саудівська Аравія) (далі - Компанія) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 08.01.2020.
132. Заява мотивована тим, що рішенням МКАС при ТПП України від 08.01.2020, ухваленим у справі № 49/2019 за позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (далі - Товариство) до Компанії було визнано розірваним 31.12.2018 контракт від 27.01.2016 № KD-691, укладений між сторонами. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 20 200, 00 доларів США як відшкодування суми арбітражного збору та 8 000,00 євро як відшкодування витрат на правову допомогу.
133. Компанія не погоджується із зазначеним арбітражним рішенням, вважає його таким, що суперечить вимогам Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", оскільки воно ухвалене із порушенням арбітражної процедури, погодженої сторонами, та суперечить публічному порядку України.
134. Предметом спору у справі № 183/3811/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Актабанк" до фізичної особи є стягнення заборгованості у розмірі 66 898,45 грн за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.
135. Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, та яке Верховний Суд постановою від 07.11.2018 у цій справі залишив без змін, обґрунтовувалось тим, що суд критично оцінив твердження позивача про існування кредитного договору від 17.12.2013 № 0862121702/Т/973815, який підтверджується лише копіями тих доказів, які долучені до матеріалів справи.
136. Суд дійшов висновку про те, що вказаний кредитний договір не є укладеним, відповідач не визнав позовні вимоги та заперечив факт укладення кредитного договору з позивачем, а ПАТ "Актабанк" не надало на виконання ухвали суду від 14.11.2015 оригіналу кредитного договору, на якому міститься підпис відповідача, а також оригіналу кредитної справи до договору, тобто в судовому засіданні встановлена відсутність кредитного договору.
137. З викладеного вбачається, що рішення у справах № 183/3811/16-ц, № 362/3912/18, № 824/62/20 ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа № 902/834/20, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
138. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в цій частині.