Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 361/4314/18
провадження № 61-12580св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області,
відповідачі: Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року у складі
судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області звернувся до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - Пухівська сільська рада), ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Пухівської сільської ради від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1100 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1 ій.
11 жовтня 2013 року реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області посвідчено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .
Рішення Пухівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії картографії кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі - КДП "Київгеоінформатика") від 25 грудня
2017 року № 01-01/586 спірна земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисну смугу річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району. Згідно з повідомленням Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року водний об`єкт, що знаходиться поруч зі спірною ділянкою у селі Пухівка Броварського району Київської області є природним водним об`єктом - річка Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна, що відноситься до великих річок.
Відповідно до вимог частини другої статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), частини другої статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, ширина прибережних захисних смуг становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води.
Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагенством і територіальними органами Держземагенства.
Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі, не може тлумачитися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність земельну ділянку, що підпадає під нормативно визначену 100-метрову водоохоронну зону від урізу води.
Чинним законодавством не передбачено можливості передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва, а тому відведення у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва земельної ділянки за рахунок земель водного фонду суперечить нормам закону.
Оскільки територіальна громада села Пухівка Броварського району Київської області як власник спірного майна делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, тому воля територіальної громади як власника майна, може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. З огляду на наведене, розпорядження Пухівською сільською радою землею у межах прибережної смуги, не у спосіб та поза межами повноважень передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, що відповідно до статті 388 ЦК України дає підстави для витребування цього майна від добросовісного набувача.
Посилаючись на наведене, прокурор просив:
- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його;
- визнати недійсним рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність
ОСОБА_1";
- витребувати на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1100 га, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 09 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано недоведеністю прокурором того факту, що передана у власність ОСОБА_1 на підставі оспорюваного рішення Пухівської сільської ради земельна ділянка площею 0,1100 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1, належить до земель водного фонду, а тому суди вважали відсутніми підстави для визнання недійсним вказаного рішення органу місцевого самоврядування та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області.
В основу своїх висновків, суди першої та апеляційної інстанції поклали: висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, відповідно до якого земельна ділянка, кадастровий план 3221286800:02:004:0084, згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV генеральним планом села Пухівка складає 25 метрів, не накладається; повідомлення
КДП "Київгеоінформатика" від 19 січня 2018 року № 01-01/24, адресоване Пухівській сільській раді, згідно з яким, за результатами повторної перевірки накладення земельних ділянок, зокрема земельної ділянки кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на картографічні матеріали генерального плану села Пухівка, які складені за матеріалами топографічної зйомки масштабу 1:2000, на землі водного фонду не накладаються.
Суди вважали, що долучені прокурором до позовної заяви довідка
КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 та схема накладення земельних ділянок водного фонду в межах Броварського району Київської області, не є достатніми доказами для задоволення позовних вимог прокурора, оскільки встановлено, що при складанні вказаних документів
КДП "Київгеоінформатика" використовувало картографічні документи масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, з яких, як воно зазначило у повідомленні
від 19 січня 2018 року № 01-01/24, неможливо достовірно встановити тип водних об`єктів та визначити розмір їх прибережної захисної смуги.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області, у якій заявник просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду:
- від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 щодо того, щозаволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.
- від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц щодо того, що землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними обʼєктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання і використання. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
- від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, відповідно до якого, у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.
Вказував на те, що вирішуючи спір у зазначеній справі, суди не здійснили повної та об`єктивної перевірки викладених у позові аргументів, зокрема не надали належної оцінки посиланням прокурора на те, що у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в селі Пухівка до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення частини другої статті 60 ЗК України та частини другої статті 88 ВК України, якими визначено 100-метрову зону від урізу води. Покладаючи в основу обґрунтування оскаржуваних судових рішень висновок експерта від 13 лютого 2019 року, суди залишили поза увагою те, що вказаний висновок містить інформацію на підставі даних генерального плану села Пухівка, який є містобудівною документацією, відповідно до якого ширина прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 м, тоді як відповідно до вимог закону прибережна смуга водного об`єкта - річки Десна, вздовж якого розташовані спірні земельні ділянки становить 100 м, і органом місцевого самоврядування не приймалося рішення про затвердження землевпорядної документації, яким би ширина прибережної смуги була зменшена.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому він просив залишити касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що суди належним чином встановили обставини справи, на підставі безпосереднього дослідження всіх доказів, наявних в матеріалах справи, і внаслідок цього ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, а позиція заявника, викладена ним у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує. Не заслуговують на увагу і посилання першого заступника прокурора Київської області на те, що суди першої та апеляційної інстанцій упереджено та помилково взяли до уваги висновок експерта
від 13 листопада 2019 року № 24154/18-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, оскільки вони не спростовують того, що факту, що цей висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі та відповідає вимогам щодо належності і допустимості доказів, який оцінений судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог частини другої статті 89 ЦПК України. Зауважив, що звернення прокурора з даним позовом є прямим порушенням прав ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном та становить невиправдане втручання держави у її право власності.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Пухівської сільської ради від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1100 га для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності та вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1100 га для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення, 11 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .
Відповідно до повідомлення КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року, наданого на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року, з направленим викопіюванням з топографічних матеріалів, а саме: з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік зі схемою накладення земельних ділянок на землі фонду в межах Пухівської сільської ради, убачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, повністю накладається на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна.
Згідно з повідомленням від 01 березня 2018 року № 17-08/465 Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО), водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться у селі Пухівка Пухівської сільської ради, -це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна. Площу водозбору річки Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна. Інформацію наведено за даними довідника "Гидрологическая изученность, АДРЕСА_2 має загальну площу водозбору 88900 кв. м, довжину 1 130 км. Згідно зі статтею 79 ВК України річка Десна з її затоками та протоками належить до великих річок, навколо яких встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.
У матеріалах справи міститься схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання космічної зйомки станом на 2009 рік - додаток
№ 1, 2013 рік - додаток № 2, 2017 рік - додаток № 3. Як зображено у кожному із зазначених додатків (№№ 1, 2, 3) земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, розташована у прибережній 100-метровій захисній смузі річки Десна.
Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, виготовленого у межах розгляду цивільної справи № 361/1686/18 на замовлення ОСОБА_3, встановлено, що земельні ділянки, в тому числі земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генеральним планом с. Пухівка складає 25 метрів, - не накладаються.
Відповідно до повідомлення КДП "Київгеоінформатика" від 19 січня 2018 року
№ 01-01/24, наданого за запит Пухівської сільської ради від 18 січня 2018 року, за результатами розгляду матеріалів генерального плану села Пухівка Броварського району Київської області проведено повторну перевірку накладення земельних ділянок, у тому числі кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на землі водного фонду за матеріалами топографічної зйомки масштабу 1:2000, відповідно до якої розмір прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 метрів, деякі невеликі водні об`єкти на даний час вже не існують, земельні ділянки, у тому числі кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на землі водного фонду не накладаються. Повідомлено, що при підготовці відповіді на запит Броварської місцевої прокуратури підприємство використовувало наявні в архіві підприємства картографічні матеріали масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, за якими неможливо достовірно встановити тип водних обʼєктів та визначити розмір їх прибережної захисної смуги.