Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 442/7960/17
провадження № 61-1854св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання права власності на частину майна колишнього колгоспного двору, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (далі - Нагуєвицька сільська рада), який у подальшому уточнила і просила визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Нагуєвицької сільської ради від 23 лютого 2007 року про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25 квітня 2007 року виконавчим комітетом Нагуєвицької сільської ради ОСОБА_3 на цей будинок, скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_3, проведену Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 25 квітня 2007 року, за реєстраційним номером 18652391; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О. В. ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1, скасувавши державну реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний будинок за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/5 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на 1/10 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що вона разом зі своєю сім`єю - чоловіком ОСОБА_5 та дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають у будинку АДРЕСА_1 . У цьому житловому будинку вона проживає з народження, після одруження проживає її чоловік, а згодом, і їхні діти. Будинок був побудований у 1952 році і станом на 1991 рік належав до колгоспного двору. Їй стало відомо про те, що її покійна мати ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно її рідному брату - ОСОБА_4, якому 11 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Про такий перехід прав власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами вона дізналась із позовної заяви ОСОБА_4 до неї та членів її сім`ї про визнання їх такими, що втратили право користування будинком.
З`ясувалося, що цьому передувало оформлення у 2007 році її матір`ю права власності на вказаний будинок на підставі рішення виконавчого комітету Нагуєвицької сільської ради від 23 лютого 2007 року "Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1", яке, на думку позивачки, є незаконним, оскільки їй, як члену колгоспного двору, також належала частка у вказаному будинковолодінні. Крім того, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона успадкувала 1/10 частину будинковолодіння, фактично вступивши у володіння спадковим майном, що передбачалося статтею 549 ЦК УРСР.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка звернулася до суду із пропуском позовної давності, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, з огляду на подану відповідачем заяву про її застосування, є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому доказів на підтвердження поважності підстав для поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 не надала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 . Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4, у порядку статті 549 ЦК УРСР, прийняла спадщину, до складу якої входила, зокрема, 1/8 частина житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1, шляхом фактичного вступу в управління майном після його смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 13 листопада
2020 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема тим, що апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, не врахував та не розглянув його заяву про застосування строку позовної давності. При цьому заявник наголосив, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, а також, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.