Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 463/4000/19
провадження № 61-17188св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Четверта львівська державна нотаріальна контора,
третя особа - Перша львівська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Шандри М. М., Приколоти Т. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Четвертої львівської державної нотаріальної контори, третя особа - Перша львівська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивував тим, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1, належала на праві власності по 1/2 частці його матері ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності від 03 жовтня 2011 року № НОМЕР_1, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради згідно з наказом від 03 жовтня 2011 року № 1755-Ж-Л.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .
На час відкриття спадщини спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 була його дружина ОСОБА_3 та його донька від першого шлюбу - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 пропустила строк на прийняття спадщини, передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України, у зв`язку з чим державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 12 січня 2015 року ОСОБА_2 було визначено додатковий строк, тривалістю у три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 .
На підставі вказаного рішення суду, ОСОБА_2 у встановлений судом строк звернулась до державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька - ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та нотаріально не оформила своїх спадкових прав на належне їй майно, яке залишилось після смерті її чоловіка.
Спадщина померлої ОСОБА_3 складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та права на спадкування 1/2 частини спадкового майна її раніше померлого чоловіка ОСОБА_4, що становить 3/4 частини вказаної квартири.
ОСОБА_3 постійно проживала з чоловіком і відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не відмовилась від неї.
У встановлений законом строк позивач звернувся до Першої львівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_3 .
Також позивач звернувся в Четверту львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, адже його мати ОСОБА_3 постійно проживала з чоловіком, і відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 України не відмовилась від неї.
Нотаріусом Четвертої львівської нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснено, що він пропустив шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини і до вказаних правовідносин застосовуються положення статті 1276 ЦК України про правила спадкової трансмісії.
Однак, на думку позивача, правило спадкової трансмісії тут не може бути застосовано, оскільки його мати ОСОБА_3, на час смерті свого чоловіка постійно проживала з ним, вважається такою, що прийняла спадщину у відповідності до статті 1268 ЦК України.
Позивач вважав, що державний нотаріус Четвертої львівської нотаріальної контори порушила його право на спадкування належної йому частки у спадщині, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_3 і яка становить 1/4 частку у вказаній квартирі, неправомірно застосувала правило спадкової трансмісії та безпідставно видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 листопада 2017 року - на 1/2 частку квартири, замість 1/4.
З урахуванням зазначених обставин та уточнених позовних вимог від 20 листопада 2019 року, позивач ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-1149, видане 02 листопада 2017 року Четвертою львівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2, щодо спадкування нею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2017 року, індексний номер: 29400094, згідно з яким проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;
скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 23139356 про право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Личаківський районний суд м. Львова рішенням від 28 січня 2020 року під головуванням судді Жовніра Г. Б. позов задовольнив частково.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-1149, видане 02 листопада 2017 року Четвертою львівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2, щодо спадкування нею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Скасував рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2017 року, індексний номер: 29400094, згідно з яким проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що нотаріусом Четвертої львівської нотаріальної контори було помилково видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 2-1149, від 02 листопада 2017 року щодо спадкування ОСОБА_2 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки у вказану спадкову масу безпідставно включено 1/4 частку квартири, яку фактично успадкувала ОСОБА_3 .
Львівський апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року - в частині визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-1149, виданого 02 листопада 2017 року Четвертою львівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 щодо спадкування нею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та скасування рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2017 року, індексний номер: 29400094, згідно, з яким проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В решті рішення місцевого суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду неправильні, оскільки ОСОБА_3 фізично не змогла скористатися правом на прийняття спадщини чи відмови від спадщини, адже померла до настання строку, після якого можна встановлювати факт прийняття чи відмови від спадщини. В цій ситуації саме і виникає класична спадкова трансмісія. Стаття 1276 ЦК України не передбачає можливості визнання за особою права власності на майно в порядку спадкової трансмісії без дотримання такою особою загального порядку прийняття спадщини у визначені законом строки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Степанишин О. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції стосовно задоволених позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-1149, виданого 02 листопада 2017 року Четвертою львівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2, щодо спадкування нею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та скасування рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2017 року, індексний номер: 29400094, згідно з яким проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції припустився помилки, адже дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин норм статті 1276 ЦК України.
На думку представника заявника, його матір ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті вітчима ОСОБА_4, оскільки була зареєстрована та проживала на час смерті останнього разом із ним, а тому є такою що прийняла спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України, отже положення статті 1276 ЦК України до цих правовідносини не застосовуються.
Вказує, що такі його висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 137/2027/15-ц, від 13 травня 2017 року у справі № 187/576/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 289/1818/16-ц та від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Личаківського районного суду м. Львова.
02 лютого 2021 року цивільна справа № 463/4000/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_5 ) одружилися ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із свідоцтва про право власності на квартиру від 03 жовтня 2011 року № НОМЕР_3, встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 внаслідок її приватизації.
Після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена 02 грудня 2013 року Четвертою львівського державною нотаріальною конторою спадкова справа № 480/2013.
В матеріалах цієї спадкової справи міститься довідка, видана на запит нотаріальної контори, про те, що за адресою: АДРЕСА_1, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, разом з померлим була зареєстрована ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, Першою львівською державною нотаріальною конторою 19 листопада 2013 року була заведена спадкова справа № 398/2013.
В матеріалах спадкової справи міститься також довідка про те, що ОСОБА_3 була прописана і проживала до дня смерті за адресою : АДРЕСА_1 .
Сторони у справі - ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 від першого шлюбу, зареєстрований та проживає у с. Підгать Мостиського району Львівської області, а ОСОБА_2 - відповідно донькою ОСОБА_4 від першого шлюбу, зареєстрована і проживає у с. Савинці-Довгалівка Балаклійського району Харківської області.
19 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Першої львівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 .
Також, 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої львівської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, зокрема на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Завідувачем Четвертої львівської нотаріальної контори Ж. Ярошенко 16 вересня 2015 року було надано відповідь ОСОБА_1, про те, що ОСОБА_3 була одною із спадкоємців свого чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і не встигла оформити своїх спадкових прав у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому право на прийняття належної їй частки, а саме 1/2 частки спадщини ОСОБА_4 перейшло до нього як сина в порядку статті 1276 ЦК України. Однак протягом терміну, який надається законодавством для осіб, які не були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та для випадків спадкової трансмісії, від нього, як правонаступника ОСОБА_3 на адресу нотаріальної контори не надійшло заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а тому він вважається таким, що строк для прийняття спадщини пропустив.
Запропоновано ОСОБА_1 звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та звернутися із заявою до суду за продовженням терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
08 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 було залишено без розгляду за заявою позивача.
ОСОБА_2 пропустила строк на прийняття спадщини передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України після смерті свого батька ОСОБА_4, у зв`язку з чим державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 12 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2015 року, ОСОБА_2 було визначено додатковий строк, тривалістю у три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 .
На підставі вказаного рішення суду, ОСОБА_2 у встановлений судом строк звернулась до державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_4
02 листопада 2017 року Четвертою львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-1149, щодо спадкування нею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 .
Також, Першою львівською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, щодо спадкування ним 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 .