Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 380/1059/18
провадження № 61-972св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Тетіївська державна нотаріальна контора Київської області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року у складі судді Косович Т. П. та на постанову Київського апеляційного суду
від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна із спільної часткової власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Тетіївська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна із спільної часткової власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 березня 2011 року ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша половина будинку належить його рідній сестрі ОСОБА_2 (відповідач у справі).
Вказаний будинок сторони добровільно розділити в натурі не можуть, у зв`язку з чим він на підставі дослідження № 184 від 31 липня 2018 року, проведеного КП "Тетіївське бюро технічної інвентаризації", просив суд:
- виділити йому в натурі 51/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: кімнату 1-3 площею 13,9 кв. м, кімнату 1-4 площею
10,2 кв. м, кімнату 1-5 площею 7,8 кв. м, кімнату 1-6 площею 7,4 кв. м, частину хліва літ "Б" площею 21,3 кв. м та вбиральню літ "Г";
- ОСОБА_2 залишити у власність 49/100 частки будинку з надвірними спорудами, а саме: кімнату 1-1 площею 6,8 кв. м, кімнату 1-2 площею
19,5 кв. м, веранду літ "а" площею 12,7 кв. м, частину хліва літ "Б" площею 12,5 кв. м, погріб літ "Б/п", хлів літ "В".
- виділити ОСОБА_1 у натурі у власність 1/2 частку земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий № 3224610100:01:096:0052, площею 0,05 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та стягнути з відповідача судові витрати у справі.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Тетіївська державна нотаріальна контора Київської області, в якому просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом ВРІ 025768 та НОМЕР_1, які видані Тетіївською державною нотаріальною конторою 11 березня 2011 року на ім`я
ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_2, у частині визначення спадщини цілого житлового будинку АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх із позивачем батько ОСОБА_3, після смерті якого вони прийняли спадщину, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках.
Разом із тим, нотаріусом при оформленні спадщини помилково було визначено спадкове майно, не було враховано того факту, що померлий ОСОБА_3 мав право лише на 1/2 частку житлового будинку, оскільки будинок належав їм із дружиною ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності і на день його смерті остання була жива.
З огляду на зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2011 року ВРІ 025768 та ВРІ 025771, видані Тетіївською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_2, у частині визначення спадщини цілого житлового будинку АДРЕСА_1
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 50/100 частки від загальної площі житлового будинку та господарських споруд на
АДРЕСА_1, що становить 53/100 вартості домоволодіння в цілому, а саме виділено: приміщення 1-3 площею 13,9 кв. м вартістю
40 626,00 грн, приміщення 1-4 площею 10,2 кв. м вартістю 29 812,00 грн, приміщення 1-5 площею 7,8 кв. м вартістю 22 797,00 грн, приміщення 1-6 площею 7,4 кв. м вартістю 21 628,00 грн, всього по житловому будинку виділено 39,3 кв. м загальною вартістю 114 863,00 грн; із господарських будівель та споруд виділено 1/2 частку хліва літ. "Б" вартістю 22 810,50 грн, хлів літ. "В" вартістю 10 415,00 грн та вбиральню літ. "Г" вартістю
6 695,00 грн, всього господарських будівель та споруд виділено на суму
39 920,50 грн.
Виділено в натурі у власність ОСОБА_2 50/100 частки від загальної площі житлового будинку та господарських споруд на
АДРЕСА_1, що становить 47/100 вартості домоволодіння в цілому, а саме виділено: приміщення 1-1 площею 6,8 кв. м вартістю
19 875,00 грн, приміщення 1-2 площею 19,5 кв. м вартістю 56 994,00 грн, приміщення I площею 9,5 кв. м вартістю 17 893,00 грн, приміщення II площею 3,2 кв. м вартістю 6 027,00 грн, всього по житловому будинку виділено
39 кв. м загальною вартістю 100 789,00 грн; із господарських будівель та споруд виділено 1/2 частку хліва літ. "Б" вартістю 22 810,50 грн, та погреб літ. "Б/п" вартістю 15 555,00 грн, всього господарських будівель та споруд виділено на суму 38 365,50 грн.
Зобов`язано ОСОБА_1 для ізольованого користування виділеними приміщеннями в житловому будинку на АДРЕСА_1 влаштувати окремий вхід до будинку та замурувати дверні прорізи з приміщення 1-3 до приміщення 1-2, з приміщення 1-4 до приміщення 1-1, та з приміщення 1-6 до приміщення 1-1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 814,50 грн компенсації у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 079,40 грн судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Тетіївська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину відмовлено.
Вирішуючи питання про задоволення первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що будучи співвласниками спірного домоволодіння, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли досягти згоди щодо порядку поділу та користування майном, що перебуває в спільній часткові власності.
Суд першої інстанції вважав наявними підстави для поділу житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 шляхом виділу позивачу та відповідачу в натурі та розділити будинок по варіанту № 3 розділу житлового будинку та варіанту № 4 розділу господарських споруд у висновку експертів від 10 січня 2020 року.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 267 ЦПК України вважав, що ОСОБА_2 у момент видачі оскаржуваних свідоцтв, тобто 11 березня 2011 року, знала про обсяг спадкового майна, яке приймає, проте з позовом звернулася до суду лише 14 вересня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Тетіївська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину змінено, виклавши його у редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення Тетіївського районного суду Київської області
від 06 липня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про виділ в натурі частки майна із спільної часткової власності, апеляційний суд вважав правомірним поділ майна, визначений судом першої інстанції на підставі проведеної експертизи, який не порушує права жодного із співвласників. Вказаний варіант є найбільш близький до поділу вказаного домоволодіння до часток сторін та при цьому судом виділено позивачу частину домоволодіння, яка потребує здійснення будівельних робіт, проти чого він не заперечував.
Не погоджуючись із мотивами відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки дружина спадкодавця ОСОБА_4 13 листопада 2010 року
у передбаченому законом порядку відмовилася від прийняття спадщини,
а тому позивач і відповідач були спадкоємцями першої черги та успадкували спірний житловий будинок у рівних частках - по 1/2 частці спірного майна. Оскільки позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню по суті, строк позовної давності не застосовується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про оскарження рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року лише в частині первісних позовних вимог, а тому в іншій частині оскаржувані судові рішення не є предметом перегляду Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2021 року справу № 380/1059/18 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини першої статті 13, частини другої статті 264 ЦПК України, статей 76, 78 ЦПК України, пункту
6 статті 3 ЦК України, оскільки не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц,
від 28 жовтня 2020 року у справі № 554/9311/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 359/4356/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц,
від 24 червня 2020 року у справі № 510/10709/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц,
від 17 липня 2019 року у справі № 750/2783/16-ц.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що суди встановили обставини справи, які мають значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, а саме: на підставі висновку експертизи, яка була проведена без надання необхідних їй документів: технічного паспорту будинку, інвентаризаційної справи (пункт четвертий частини першої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Суд першої інстанції вирішив позовні вимоги, які не пред`являлися позивачем, а саме: про припинення права спільної власності.
Поза увагою судів залишилося те, що між приміщеннями будинку, виділеними сторонам, існує суттєва різниця в їх якості.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які зводяться до незгоди з висновками судів по суті спору в частині поділу майна та незгодою висновку експертизи. Разом із тим, відповідач не надала жодних доказів на незаконність експертизи, не заявляла про проведення повторної експертизи, а просто висловлює незгоду із задоволенням позову про поділ майна в натурі.
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому просить у задоволенні відзиву відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06 серпня 2010 року відділом РАЦС Тетіївського РУЮ Київської області (а. с. 99, зворот, т. 1). Заповіту щодо порядку розпорядження спадковим майном ОСОБА_3 не складав.
13 листопада 2010 року до Тетіївської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулася його дочка ОСОБА_2 (відповідач у справі) та його син
ОСОБА_1 (позивач у справі), що підтверджується їх заявами (а. с. 98, т. 1).
На підставі вказаних заяв Тетіївською державної нотаріальної конторою Київської області відкрито спадкову справу № 400/2010, копія якої міститься матеріалах справи (а. с. 96-108, т. 1).
13 листопада 2010 року до Тетіївської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася його дружина ОСОБА_4 . Зазначеною заявою вона відмовилася від своєї частки у спадковому майні померлого. Крім того, в цій же заяві ОСОБА_4 зазначила, що їй роз`яснено положення статей 60, 673, 65 СК України та статей 229-235, 1241, 1273 ЦК України і вона підтвердила, що спадкове майно належало на праві особистої власності чоловіку та вона не претендувала на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя (а. с. 97, зворот, т. 1).
Також із матеріалів спадкової справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 29 березня 1968 року, житловий будинок, що був предметом спадкування, був зареєстрований за ОСОБА_3 як одноосібним власником (а. с. 102, т. 1).
Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Тетіївським міжміським бюро технічної інвентаризації 03 березня 2011 року, домоволодіння належало ОСОБА_3 (а. с. 102, зворот, 103, т.1)
11 березня 2011 року державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори Січкарук М. В. видано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частці кожному на спадщину після померлого ОСОБА_3, що складається з житлового будинку з відповідними спорудами, що знаходяться на
АДРЕСА_1 ( в минулому будинок АДРЕСА_2 ) (а. с.106, 107, зворот, т. 1).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24 червня
2019 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (а. с. 194-195, т. 1).
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1) Яка ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, та його Ѕ частки станом на дату оцінки?
2) Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 відповідно до часток двох співвласників по 1/2 кожного та які варіанти такого розподілу?
3) Якщо житловий будинок можливо розділити, то що для цього потрібно зробити?
10 січня 2020 року на підставі ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року судовими експертами Українського незалежного інституту судових експертиз проведена судова оціночно-будівельна та будівельно-технічна експертизи житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі якої визначено 3 варіанти розділу житлового будинку та АДРЕСА_3 варіанти господарських споруд в натурі, визначена вартість житлового будинку в цілому та кожної з виділених частин, вартість господарських споруд та надано рекомендації для забезпечення ізольованого користування приміщеннями (а. с. 1-55, т. 2).