ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3465/18
адміністративне провадження № К/9901/10024/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/3465/18
за позовом ОСОБА_1
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати коштів на виконання рішення суду,
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 січня 2020 року
(головуючий суддя Вєкуа Н.Г.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року
(головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді Беспалов О.О., Черпіцька Л.Т.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - "Нацкомфінпослуг") середній заробіток за час затримки виплати коштів на виконання постанови суду від 18 травня 2017 року в справі №2а-16510/12/2670 з 25 травня 2017 року до 30 листопада 2017 року в розмірі: 58 961,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що кошти у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі: 10168,00 грн, які відповідач на підставі постанови суду від 18 травня 2017 року зобов`язаний був виплатити їй негайно, виплачені лише 30 листопада 2017 року. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України в сукупності з положеннями статті 235 цього Кодексу має право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати середнього заробітку за один місяць за період з 25 травня 2017 року (дата видання наказу про поновлення) до 30 листопада 2017 року (дата перерахування коштів).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 січня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Нацкомфінпослуг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в справі №2а-16510/12/2670 за період з 18 травня 2017 року до 24 травня 2017 року в розмірі: 2 310, 90 грн.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що приписи статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") не встановлюють відповідальності за несвоєчасну виплату суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, до того ж приписи статті 236 КЗпП України не передбачають будь-якої відповідальності за несвоєчасну сплату грошових коштів у випадку, якщо рішення органу про поновлення на роботі виконано своєчасно, тому позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати коштів на виконання постанови суду від 18 травня 2017 року з 25 травня 2017 року до 30 листопада 2017 року в розмірі: 58 961,76 грн заявлена безпідставно. Однак, оскільки ОСОБА_1 поновлена на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу представництва в судах департаменту юридичного забезпечення наказом Нацкомфінпослуг від 25 травня 2017 року, то період затримки виконання постанови суду від 18 травня 2017 року необхідно обраховувати з 18 травня 2017 року до 24 травня 2017 року, адже саме 25 травня 2017 року є днем виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Отже, суд з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") й з метою захисту прав ОСОБА_1 вийшов за межі позовних вимог і частково задовольнив позовні вимоги.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано й прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Нацкомфінпослуг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в справі №2а-16510/12/2670 за період з 25 травня 2017 року до 30 листопада 2017 року в розмірі: 58 961,76 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки справа №2а-16510/12/2670 розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва в порядку письмового провадження, а копія судового рішення відповідачем отримана 24 травня 2017 року, то наказ №192-к від 25 травня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 25 травня 2017 року виданий без порушення вимог чинного законодавства України в частині негайного виконання судового рішення про поновлення на посаді. Проте, середній заробіток в сумі: 8185,24 грн позивачці сплачено лише 30 листопада 2017 року, тобто зі спливом п`яти місяців після видання згаданого наказу, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді у період з 25 травня 2017 року до 30 листопада 2017 року (тобто дату його фактичного виконання).
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою суду від 18 травня 2017 року, окрім іншого, визначено спосіб виконання судового рішення, яким є поновлення на посаді й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць. Сполучник "та" вказує на те, що лише за умови одночасного виконання обох вимог, рішення суду буде вважатися таким, що є виконаним.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій й ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просить вирішити питання про оплату ОСОБА_1 судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, виходячи за межі позовних вимог і частково задовольняючи позовні вимоги, помилково встановив період затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 18 травня 2017 року до 24 травня 2017 року й нарахував середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді в розмірі: 2310,90 грн, оскільки вона не заявляла позовної вимоги про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Також вказав, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 25 травня 2017 року до 30 листопада 2017 року не врахував, що положення статті 236 КЗпП України не встановлюють відповідальності за несвоєчасну виплату суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (позовна вимога ОСОБА_1 ), до того ж приписи статті 236 КЗпП України не передбачають будь-якої відповідальності за несвоєчасну сплату грошових котів у випадку, якщо рішення органу про поновлення на роботі виконано своєчасно.
Представник ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу повністю погоджується з постановою суду апеляційної інстанції й викладеними у ній мотивами, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Також вказав, що статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Словосполучення "який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника" визначають лише загальний предмет позову, а саме: поновлення на роботі. Водночас таке поновлення включає одночасне вирішення органом, який розглядає спір, питання сплати середнього заробітку за вимушений прогул. Тому, поновлення й виплата середнього заробітку є нерозривними елементами питання поновлення на роботі, за несвоєчасне виконання якого передбачена відповідальність.
Отже, зміст вказаної норми в сукупності з положеннями статті 235 КЗпП України, передбачає, що у разі невиконання рішення суду про поновлення на роботі, яке включає як поновлення, так і виплату середнього заробітку за один місяць, то суд виносить рішення про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в справі №2а-16510/12/2670:
- визнано протиправним і скасовано наказ Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Цая В.М. від 31 жовтня 2012 року №505-к "Про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією Держфінпослуг";
- зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг поновити з 2 листопада 2012 року ОСОБА_1, яку звільнено з посади заступника директора юридичного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, на рівнозначній посаді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
- зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 2 листопада 2012 року до 18 травня 2017 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;
- допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць, що дорівнює: 10168,00 грн.
Наказом Нацкомфінпослуг №192-к від 25 травня 2017 року на виконання пункту 5 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в адміністративній справі №2а-16510/12/2670 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу представництва в судах департаменту юридичного забезпечення з 2 листопада 2012 року й доручено відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності в установленому порядку нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць, що становить: 10 168, 00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №1154 від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 сплачено середній заробіток в сумі: 8185, 24 грн.
Вважаючи, що суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за 1 місяць виплачено з істотною затримкою в 5 місяців, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
За статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:
- присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
- поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.