ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2021 року
м. Київ
справа №440/1812/19
адміністративне провадження №К/9901/5358/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №440/1812/19
за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 і в інтересах ОСОБА_3
до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, Шевченківського районного відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою адвоката Процай Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді Мінаєва О.М., Старосуд М.І.).
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
ОСОБА_1 у своїх інтересах, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 і в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Шевченківського (Октябрського) районного відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 11 вересня 2015 року щодо оформлення зняття з реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради зареєструвати місце проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2020 року скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року і на підставі частини першої статті 319, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем і Квартирно-експлуатаційним відділом міста Полтави (далі - "КЕВ міста Полтави") права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2, визнаного ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2019 року, тому спірні правовідносини виникли між учасниками справи й КЕВ міста Полтави з приводу захисту житлових прав та інтересів позивачів, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки звернення (від 15 березня 2019 року) позивачів до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Полтавської міської ради із заявами про поновлення своєї реєстрації місця проживання, з якої вони були зняті на підставі скасованого судового рішення, зумовлено необхідністю виконання ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2019 року про поворот виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 4 червня 2015 року в справі №554/1480/15-ц, то відповідно до приписів частини першої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України (далі - "ЦПК України") питання щодо виконання вказаної ухвали суду повинно вирішуватися судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто цивільним судом.
У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Процай В.М. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачі, пред`являючи позов, ставили за мету встановити право користування житловим приміщенням, а саме: зареєструвати місце проживання, оскільки право проживання (користування) за позивачами визнано судовими рішеннями, зокрема, рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 вересня 2018 року та ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2019 року в справі №554/1480/15-ц.
Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у відзиві на касаційну скаргу повністю погоджується з судовим рішенням суду апеляційної інстанції й викладеними у ньому мотивами, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, Шевченківського районного відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області відзиви на касаційну скаргу не подали, копію ухвали Верховного Суду від 8 травня 2020 року про відкриття касаційного провадження отримали 15 травня 2020 року і 19 травня 2020 року відповідно.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним залишити без задоволення касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Проте, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що належить захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до